Теодор Качинський

Теодор Качинський після арешту
Теодор Качинський
англ. Theodore Kaczynski
Качинський — молодий професор Університету Каліфорнії, 1967
Ім'я при народженні англ. Theodore John Kaczynski[1]
Прізвисько Unabomber
Народився 22 травня 1942(1942-05-22)[2][3][1] (79 років)
Евергрін Парк, Кук, Іллінойс, США[2]
Країна  США[1]
Національність поляки США[4]
Місце проживання Евергрін Парк
Ломбард
Лінкольн
Unabomber's cabind
Чикаго
Діяльність математик, письменник, терорист, анархіст, серійний вбивця, захисник довкілля
Alma mater Гарвардський університет (1962), Університет Мічигану (1967) і Гарвардський коледж
Науковий ступінь доктор філософії
Науковий керівник Allen Lowell Shieldsd[5]
Знання мов англійська[6]
Заклад Університет Каліфорнії (Берклі)[1]
Напрямок neo-Luddismd і Анархо-примітивізм
Magnum opus Unabomber manifestod
Посада асистуючий професорd[1]
Конфесія атеїзм
Батько Theodore Richard Kaczynskid[1]
Мати Wanda Dombekd[1]
Брати, сестри David Kaczynskid[1]
Зріст 175 см
Автограф
IMDb ID 1535155

Теодор Джон (Тед) Качинський (англ. Theodore John (Ted) Kaczynski) (22 травня 1942, Чикаго), також відомий як Unabomber (сполучення слів університет та бомбардувальник) — американський математик, анархіст, соціальний критик, примітивіст, і нео-луддит, організатор і виконавець акції надсилання бомб поштою у США, яка тривала майже 20 років, і призвела до загибелі трьох і поранення 23 людей. В 1995 році був заарештований. Засуджений до довічного ув'язнення у США.

Біографія

Теодор Качинський народився в 1942 році у Чикаго. Його математичний геній був помічений ще в початковій школі. Достроково закінчив школу, потім одержав дипломи Мічиганського та Гарвардського університетів. У 1967 році став доцентом одного із найпрестижніших університетів США — Університету Каліфорнії в Берклі.

Колеги та друзі пророкували йому блискучу кар'єру математика. Але в 1969 році він раптом пішов у відставку і зник. Виявилося, він розчарувався в сучасній цивілізації, мріяв повернути людей назад до природи. З 1976 по 1995 рік він тероризував свою країну, розсилаючи поштою бомби вченим та підприємцям, зв'язаним за родом діяльності з комп'ютерами, авіакомпаніями чи експлуатацією природних ресурсів. Качинський не був терористом у буквальному значенні цього слова. Він убивав не всіх підряд. Переконаний у потворності сучасної цивілізації, він убивав адресно.

Він убив віце-президента найбільшої рекламної фірми, яка працювала на нафтову корпорацію «Ексон», Томаса Моссера; «головного лісника» Америки та керівника найбільшої приватної фірми з продажу деревини Гілберта Мюррея; власника комп'ютерної корпорації та відомого інженера Хью Кемпбела. Він зробив інвалідами піонера в області дослідження мікрохвиль Діогена Ангелакоса, блискучого хіміка Баклі Криста, найвідомішого генетика і дослідника синдрому Дауна Чарльза Епстайна, ведучого фахівця Америки в області вивчення штучного інтелекту та розробника декількох мов програмування Давида Гелентера, президента авіакомпанії «Об'єднані авіалінії» Персі Вуда та багатьох інших. За його голову ФБР призначило нагороду — мільйон доларів.

У 1995 році Унабомбер написав відкритий лист до «Нью-Йорк Таймс» та «Вашингтон Пост». Він обіцяв припинити бомбування, якщо газети опублікують його маніфест «Індустріальне суспільство та його майбутнє». Він хотів звернутися до народу. Після довгих консультацій із ФБР видавці погодилися.

А через кілька місяців ФБР знайшло знаменитого терориста в убогій хатині в горах Монтани — він жив полюванням і риболовлею, а в його житлі не було ні електрики, ні навіть ванної та туалету. Процес над Качинським тривав два роки. Його визнали шизофреніком і присудили до довічного ув'язнення. Зараз він сидить в одиночній камері у в'язниці найсуворішого режиму у Флоренс, Колорадо.

Знаменитого терориста видав правосуддю його молодший брат Давид. Він скромно жив у провінційному містечку штату Нью-Йорк і працював адвокатом у громадському Фонді захисту підлітків. Він, як і багато інших американців, прочитав маніфест терориста в газеті. І був вражений подібністю ідей та літературного стилю убивці й свого брата, який жив у Монтані. Він звернувся до ФБР, причому довго переконував спецслужби, що його Теодор — саме той, кого шукає вся Америка. Він умовив ФБР місяць постежити за хатиною свого брата у Монтані. І через місяць ФБР переконалося в правоті пильного молодого адвоката.

Давид Качинський одержав обіцяну нагороду в мільйон доларів. Потім він написав книгу про свого брата і заробив на її продажу кілька мільйонів. Як він заявив пресі, частину гонорару він віддасть у Фонд потерпілих від Унабомбера. У Фонд потерпілих Давид Качинський також має намір передати частину гонорару за майбутній фільм про свого брата.

По суду Давид Качинський виграв у ФБР право на володіння будинком Унабомбера і має намір відкрити там музей. Прихильники Теодора Качинського, що з'явилися після публікації маніфесту, утворили свою партію. Причому ці люди — представники технократичної інтелігенції, яку так ненавидить терорист. Вони шанують його маніфест, але продовжують терпляче працювати у своїх компаніях на благо індустріального суспільства.

Сам Теодор Качинський за присудом зобов'язаний виплатити 250 тис. доларів своєму адвокату і 215 тис. доларів родинам тих, хто постраждав від його бомб. Звичайно, він міг і відмовитися. Але до недавніх пір він усе ще дуже хотів заразити своєю ідеєю все суспільство. Тому, сидячи у в'язниці, писав і публікував книги і статті в газетах. Гонорари за його праці перераховувалися потерпілим. Схоже, що сьогодні він вже зневірився у цій тактиці. Недавно він подав прохання про перегляд своєї справи. Він не визнає себе шизофреніком і вимагає для себе страти.

Праці

Див. також

Примітки
  1. PRISONER OF RAGE -- A special report.;From a Child of Promise to the Unabom Suspect — Нью-Йорк Таймс, 1996.
  2. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #120548127 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. Babelio — 2007.
  4. http://www.wargs.com/other/kaczynski.html
  5. http://www.genealogy.ams.org/id.php?id=5470
  6. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.