Товсторіг

Баран-товсторіг, товсторіг (Ovis canadensis) — вид ссавців з роду баранів (Ovis). Поширений у горах західної частини Північної Америки від Канади до півострова Каліфорнія.

?
Товсторіг

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eucaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Надряд: Cetartiodactyla
Ряд: Оленеподібні (Cerviformes)
Родина: Бикові (Bovidae)
Підродина: Козлові (Caprinae)
Рід: Барани (Ovis)
Вид: Товсторіг
Ovis canadensis
(Shaw, 1804)

поширення виду
Підвиди
  • Товсторіг Скелястих гір (O. c. canadensis)
  • Товсторіг Сьєрра-Невади (O. c. sierrae)
  • Пустельний товсторіг (O. c. nelsoni)
  • Мексиканський товсторіг (O. c. mexicana)
Посилання
Вікісховище: Ovis canadensis
Віківиди: Ovis canadensis
EOL: 328658
ITIS: 180711
МСОП: 15735
NCBI: 37174
Fossilworks: 49517

Зовнішній вигляд

Товсторіг — великий парнокопитний ссавець досить щільної і потужної статури, з невисокими і сильними кінцівками, товстою, короткою шиєю, невеликою головою і слабо виступаючим з хутра хвостом.

Розміри тіла розрізняються в різних популяціях, але всюди самці в середньому значно більші за самок. У Скелястих горах маса тіла дорослих самців досягає 73-143 кг, тоді як маса тіла самок становить лише 53-91 кг. У пустелях південної частини ареалу товсторіг дрібніше: маса тіла досягає 58-86 кг у самців і 34-52 кг у самок[1].

Вуха порівняно малі. Самці мають важкі і масивні роги, що загинаються більш-менш пологою спіраллю назовні. Їх довжина становить близько 110 см[1]. Маса рогів особливо великих самців може досягати 14 кг — приблизно стільки ж, скільки важать сумарно всі інші кістки організму. Роги самок розвинені завжди добре, але слабкіше, ніж у самців. При загальній напівсерпоподібної форми вони різко розходяться в сторони.

Забарвлення мінливе, в цілому однотонне жовтувато-коричневе або коричнево-буре, іноді чорно-буре, майже чорне або сіро-біле. Черево світле, кінець морди і задня поверхня стегон («дзеркало») білі. Волосяний покрив густий і довгий, гриви на шиї і грудях немає.

Життєвий цикл

Шлюбний сезон припадає на осінь і початок зими, а у південній частині ареалу в пустельній місцевості він триває з липня по грудень. Тривалість вагітності становить близько 6 місяців, дитинчата народжуються навесні. Зазвичай самка приносить одне ягня вагою в 3-5 кг. Матері вигодовують дитинчат молоком протягом 4-6 місяців[2].

Самки здатні народжувати вже у віці 10-11 місяців, але як правило починають розмножуватися на другому або третьому році життя. Самці беруть участь у розмноженні досягнувши домінуючого положення, зазвичай у віці близько 7 років[3].

Тривалість життя пов'язана з динамікою чисельності популяції. Якщо чисельність стабільна або скорочується, товстороги живуть 10-19 років, а у популяції що зростає і активно розмножується - лише 6-7 років[3].

Спосіб життя

Пасуться товстороги вдень, з перервами, їх раціон трав'янисті рослини.

Самці і самки більшу частину року тримаються окремо, об'єднуючись у невеликі стада (в середньому 4-6 особин у самців, 6-8 — у самок). Ягнята знаходяться разом зі своїми матерями. Надалі самки залишаються в материнській групі, а самці у віці 2-4 років залишають її і приєднуються до груп самців. На квадратний кілометр припадає приблизно дві особини [4].

Основними природними ворогами баранів є вовки, ведмеді, росомахи, пуми. Для ягнят небезпеку становлять також рисі, койоти і великі орли.

Навколишнє середовище

Товстороги мешкають в гірських місцевостях, населяючи альпійські луки і передгір'я. Влітку вони тримаються на висотах близько 1800-2500 метрів над рівнем моря, взимку спускаються до висот 800-1500 метрів.

Еволюція

У плейстоцені (близько 750 000 років тому) предки американських баранів перетнули Беринговий перешийок і широко поширилися по території Північної Америки аж до Каліфорнії і північної Мексики. Поділ від загального предка на два види відбувся близько 600 000 років тому. Тонкорогий баран заселив Аляску і північну Канаду, а товсторіг — найпівденніші регіони. В даний час дуже часто зустрічаються гібриди цих видів, і систематика підвидів товсторогів дещо ускладнена.

Відносини з людиною

Поголів'я товсторога на початок XIX століття оцінюється в 1,5-2 мільйона особин, але до початку XX століття збереглося менше 10 тисяч голів[5]. Скорочення чисельності відбулося через хижацьке полювання, хвороби і витіснення диких баранів домашніми вівцями. Підвид Ovis canadensis auduboni, ендемічний для хребта Блек-Гіллс, вимер. Чималу роль в цьому зіграла висока сприйнятливість диких баранів до хвороб домашньої худоби, таких, як короста і пневмонія.

Проте проведення програм реінтродукції, збільшення кількості національних парків на тлі зменшення поголів'я домашніх овець до кінця Другої світової війни привели до часткового відновлення чисельності американських товсторогів. Варто відзначити безпрецедентну кампанію з порятунку пустельних товсторогів в Аризоні, розпочату в 1936 р майором Фредеріком Бернгемом, ватажком бойскаутського руху, результатом якої стало вилучення близько 6100 км² земель штату Аризона з сільськогосподарського користування і створення на цій території заповідника для охорони диких баранів.

У списку Міжнародного союзу охорони природи товсторіг віднесено до категорії видів, що знаходяться під найменшою загрозою. У США, в місцях, де товстороги мають найбільшу чисельність, на них дозволено спортивне полювання за ліцензіями.

На честь товсторогів (англ. Bighorn sheep) названі декілька географічних об'єктів в США, зокрема округ в Монтані, округ у Вайомінгу, річка в Вайомінгу і Монтані.

Голова товсторога є старим логотипом марки Dodge.

Підвиди

Товсторіг Сьєрра-Невади: опудало самця в туристичному центрі біля озера Моно
  • Товсторіг Скелястих гір (O. c. canadensis)
  • Товсторіг Сьєрра-Невади (O. c. sierrae)
  • Пустельний товсторіг (O. c. nelsoni)
  • Мексиканський товсторіг (O. c. mexicana)

Примітки

  1. Nowak, 1999, с. 1232.
  2. Nowak, 1999, с. 12342.
  3. Nowak, 1999, с. 1234.
  4. Nowak, 1999, с. 1233.
  5. Данилкин, 2005, с. 429.

Література

  • Данилкин А. А. Полорогие (Bovidae). — Москва: Товарищество научных изданий КМК, 2005. — (Млекопитающие России и сопредельных регионов). — 550 экз. — ISBN 5-87317-231-5.
  • Соколов В. Е. Пятиязычный словарь названий животных. Млекопитающие. Латинский, русский, английский, немецкий, французский. / под общей редакцией акад. В. Е. Соколова. — М.: Рус. яз., 1984. — 352 с. — 10 000 экз.
  • R. M. Nowak. Walker’s Mammals of the World. — 6th edition. — Baltimore: The Johns Hopkins University Press, 1999. — Vol. II. — 2015 p. — ISBN 0-8018-5789-9.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.