Тромбопоетин

Тромбопоетин був клонований п'ятьма незалежними групами в 1994 році. Гіпотези про його функції були висунуті ще більш 30 років тому, задовго до ідентифікації. У самих ранніх публікаціях тромбопоетин був описаний як ліганд мембранного рецептора с-Mpl. Тромбопоетин входить до складу 1-го класу кровотворних цитокінів.

Ген тромбопоетину (у людини — THPO) розташовується на довгому (q) плечі 3-ї хромосоми людини, в локусі 3q26.3-27. Мутації цього гену можуть призводити до спадкової форми тромбоцитозу і деяким випадкам лейкемії. Перша ділянка зі 155 амінокислот має помітний ступінь гомології з еритропоетином.

У печінці виробляється паренхімними клітинами і синусоїдальними ендотеліальними клітинами. У нирках виробляється проксимальними клітинами звивистих канальців. Разом із цим тромбопоетин продукується клітинами поперечно-смугастих м'язів і стромальними клітинами кісткового мозку. У печінці його виробництво збільшується за рахунок фактора стимуляції В-клітин 6. Фізіологічно саме печінка і стромальні клітини кісткового мозку є найважливішими ділянками виробництва тромбопоетину. Тромбопоетин регулює диференціювання мегакариоцитів і тромбоцитів, але дослідження за допомогою видалення рецепторів тромбопоетину показують, що його вплив на гемопоез більш різнобічний.

Регуляція його дії за допомогою негативного зворотного зв'язку відмінна від такої для більшості гормонів: ефектор безпосередньо регулює гормон. Тромбопоетин зв'язується з рецептором тромбопоетину (CD 110) на поверхні тромбоцитів і знищується, таким чином зменшується вплив гормону на мегакаріоцити.

Підвищення і зниження концентрації тромбоцитів регулює рівень тромбопоетину. Низький рівень тромбоцитів призводить до збільшення впливу тромбопоетину на недиференційовані клітини кісткового мозку; призводить до диференціювання і подальшому розвитку цих клітин. З іншого боку, висока концентрація тромбоцитів призводить до інгібування цього впливу.

Незважаючи на численні випробування, тромбопоетин не використовується в терапії. У теорії його можна застосовувати для заготівлі донорських тромбоцитів[6], а також — для відновлення кількості тромбоцитів після мієлосупресивної хіміотерапії[7].

Дослідження модифікованих рекомбінантних форм фактора росту і диференціювання мегакаріоцитів були зупинені, коли у здорових добровольців були виявлені автоімунні антитіла, а пізніше у добровольців була виявлена тромбоцитопенія[8].

Замість тромбопоетину використовуються препарати, які впливають на його рецептори[9].

• Хромосома 3

• 10.1056-NEJMra052706 a b c d e f g h Kaushansky K (2006). «Lineage-specific hematopoietic growth factors». N. Engl. J. Med. 354 (19): 2034-45. (англ.)
• «Entrez Gene: THPO thrombopoietin (myeloproliferative leukemia virus oncogene ligand, megakaryocyte growth and development factor)» (англ.)
• Online 'Mendelian Inheritance in Man'
• Kuter DJ, Goodnough LT, Romo J, et al. (2001). «Thrombopoietin therapy increases platelet yields in healthy platelet donors» (англ.)
• Li J, Yang C, Xia Y, Bertino A, Glaspy J, Roberts M, Kuter DJ (December 2001). «Thrombocytopenia caused by the development of antibodies to thrombopoietin». (англ.)
• Imbach P, Crowther M (August 2011). «Thrombopoietin-receptor agonists for primary immune thrombocytopenia». N. Engl. J. Med. 365 (8): 734-41. (англ.)
• Nakamura T, Miyakawa Y, Miyamura A, et al. (2006). «A novel nonpeptidyl human c-Mpl activator stimulates human megakaryopoiesis and thrombopoiesis» (англ.)
• Jenkins JM, Williams D, Deng Y, et al. (2007). «Phase 1 clinical study of eltrombopag, an oral, nonpeptide thrombopoietin receptor agonist» (англ.)