Туризм у Нагірно-Карабахській Республіці

Туризм в Нагірному Карабасі є важливою галуззю економіки. З кожним роком популярність країни серед туристів динамічно збільшується,[1] зокрема за даними Консульської служби Міністерства закордонних справ Нагірно-Карабаської Республки, в першому півріччі 2010 р. загальна кількість іноземних громадян збільшилося у порівннянні з аналогічним періодом 2009 р. на 45%.[2]

Готелі

У Нагірному Карабасі є готелі «Armenia», «Yerevan», «Егнар», «Лотус», «Наїрі» (всі в Степанакерті), «Shushi» (м. Шуші) та «Ani Paradise» (с. Ванк, Мартакертський район).[3]

Степанакерт (столиця)

  • «Ми — наші гори». Символ Нагірного Карабаху, також зображений на гербі Нагірно-Карабаської Республіки, а також на поштових марках республіки. «Ми — наші гори» (народна назва — «Татік у папік», що перекладається з вірменської, як «Дід да баба») — це пам'ятник, який був збудований на честь того, що у радянські часи в Нагірному Карабасі була найбільша відносна кількість довгожителів.
  • Арцаський державний музей.
  • Центр міста з новим стадіоном, парком розваг, центральною площею з урядовими будівлями, парламентом та резиденцією Президента.

Аскеранський район

Розкопки Тигранакерту
  • Тигранакерт. Один з чотирьох древньовірменських міст, заснованих Тиграном II в I столітті до н. е., що носили його ім'я. Розташовувався в провінції Арцах Великої Вірменії. На місці стародавнього міста збереглися кургани, кам'яні статуї, видовбані в скелях культові споруди, церкви. Американські газети порівняли виявлення Тигранакерта з відкриттям Трої.
  • Фортеця Майраберд. Фортеця розташована у південній околиці Аскерана на обох берегах річки Трту на дорозі Степанакерт — Акн в лісистій місцевості. Знаходиться в 16-17 км на північний схід від Степанакерта. Може згадуватися також як Аскаран, Аскатран, Аскетран. Товщина стін фортеці становить 2 м, висота — 9 м. На стінах знаходяться круглі вежі, побудовані з дрібної гальки і колотого вапняку на вапняному розчині. Вежі служили наглядовими пунктами. На стінах були вузькі коридори, що служили для сполучення між вежами. Неприступною фортецею робили подвійні стіни і ландшафт: вона розташована серед гір в ущелині.

Гадрутський район

Розкопки в Азоській печері
  • Азоська печера. Розташована на лівому березі річки Гуручай. Вхід в неї знаходиться на висоті 900 метрів над рівнем моря, з півночі і півдня її оточує густий ліс. Має 7 виходів, з них 5 вивчені. Під час досліджень в Азоській печері була знайдена нижня щелепа людини пренеандертальца — азохантропа.
  • На території села Тог були проведені розкопки, які виявили руїни однієї з найбільших споруд дізакського періоду (Дізак — це сучасний Гадрут) меліка Авана (Єгана) князівської фортеці XVIII століття. Наразі там будується база активного відпочинку;
  • Долина Араксу;
  • Гтчаванк;
  • Фортеця Горозаберд;
  • Худаферинські мости

Кашатазький район

Монастир Цицернаванк
  • Монастир Цицернаванк. Датується IV-VI століттями і визнаний як вірменський приклад східного архітектурного типу. Перебував у області Ахаечк Сюніка. Церква Св. Георгія Побідоносця відкрита після реставрації у 19992000 роках.
  • Монастир Арахіш;
  • Монастир Дзохадзор;
  • Фортеця Воротнаберд;
  • Фортеця Крваберд;
  • Фортеця Шушанц;
  • Монастир Амутех.

Мартакертський район

Монастир Гандзасар

Мартунинський район

Монастир Амарас
  • Монастир Амарас. Монастир заснований у V столітті Григорієм Просвітителем. Пізніше до монастиря були прибудовані величезні стіни, які відмінно збереглися і зараз.
  • 2,000-річне дерево біля села Сехторашен.
  • Фортеця Майраберд;
  • Монастир Брі Єхці;
  • Монастир Гхленкар.

Шаумянівський район

Монастир Дадіванк

Найвідомішим монастирем Шаумянівського району є монастир Дадіванк. Вірменський монастир IX—XIII століть, в півкілометрі на північ від річки Трту. Архітектурний комплекс розташований на схилі пагорбу, з усіх сторін оточений лісами.

Шушинський район

Основні пам'ятки розташовані в райцентрі Шуші, який протягом XVIII—XIX століть був головним містом Арцаху. Зокрема в Шуші розташовані:

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.