Тхорин
Тхо́рин — село в Україні, в Овруцькому районі Житомирської області.
| село Тхорин | |
|---|---|
 вид на Тхорин | |
| Країна |  Україна |
| Область | Житомирська область |
| Район/міськрада | Коростенський район |
| Громада | Словечанська сільська громада |
| Облікова картка | с. Тхорин |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1545[1] |
| Колишня назва | Дихарин, Торин |
| Населення | 1277 |
| Територія | 3871 км² |
| Площа | 3,13 км² |
| Густота населення | 329,89 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 11123 |
| Телефонний код | +380 4148 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°24′14″ пн. ш. 28°19′42″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
280 м |
| Відстань до обласного центру |
129 км |
| Відстань до районного центру |
34 км |
| Найближча залізнична станція | Велідники |
| Відстань до залізничної станції |
16,4 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 11122, Житомирська обл., Овруцький р-н, с. Словечне |
| Карта | |
  Тхорин | |
 Тхорин | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Походження назви
Існує декілька варіантів та версій походження назви села:
- В опису 1545 року Овруцького замку село згадується під назвою — рос. дореф. Дыхаринъ, пол. Tchoryn, w dokum. Dycharyn[2].
 |
рос. дореф. «Волость Каменицкая, которая отдана на капитулу костела Виленского: село Дыхаринъ, Можары, Листвинъ, Бегунъ и иншие села,..»[1]
пол. «... widział ciało w trunie lezącę Artema Zdroka, poddanego ze wsi Tchoryna, woyta wszystkiey włosci kamienieckiey,..»[3] |
 |
- У Справі Можаровських село згадується під назвою — пол. Toryn (1581), рос. дореф. Торин (1818).
|
пол. «I. m. kapituła Wileńska, dali pobór z imion, z tych wsi mianawicie, które leżą w powiecie kijowskim. Naprzód ze wsi: Horodca, Brytowinców, Biehuna, Torynia, Możarow, Listwina, Zalesza, Waskowa, Timochow, Ozieran, Wojkowicz, Kulikow.»[4]
рос. дореф. «...Каменецкой вотчины въ Кіевской землѣ состоящей, селеній: Бигумія, Литвина, Цуликовичь, Торина,..»[5] |
|
- Учасниками поліської етнолінгвістичної експедиції в 1981 році, що проводилась під керівництвом академіка М. І. Толстого були записані такі дві версії:[6]
|
середньополіський говір. «Хатка такá булá, коли́сь соки́рами ше роби́ли, у сáмом куткý та хатка булá. Дед був тáмака, соки́рим нарубáв, буды́ночка зроби́в, пéчку зроби́ли, димáрь у стéнку ввели, ну и так и стоя́в буды́ночок тэй. И о цей тхур, шо земли ́ры́е, крýгом поры́в хáтку, о це тхур там поры́л – и давай розвивáця Тхори́н. Больш да больш, да больш, да и пошлá – Тхори́н. Так роскáзували свояки ́ты́е, стары́е. Так и залишы́лося на векáми». [1981, С. М. Толстая].
середньополіський говір. «Коли́сь говорили: ешчé при пáншчине утёк от пáншчины чоловек, заховаўся тут и живей. А дрýги приéхаў сюда и прáви: «Ты тут зарыўся, як тхор (есть такá зверына, по хлевáх бéгае)». То дуже давно буўó. Так и зовéмося – Тхори́н». [1981, Е. В. Максимова]. |
|
Примітки
- Архив Юго-Западной России. Часть IV. Том 1. Акты о происхождении шляхетских родов в Юго-Западной России. Киев 1867, раздел X, стр. 48.(рос. дореф.)
- Sławeczno // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 269. (пол.)
- Книга Овруцького замкового уряду 1678 р. Серія «Волинський текст: пам’ятки української мови». — Вип. 2. / Підгот. до вид. О. Ю. Макарова. — Житомир, 2013. — 244 с.
- Źródła dziejowe, T. XX, s. 38 (132). Warszawa, 1894.(пол.)
- Дѣло графа Викентія Потоцкаго съ шляхтичами Можаровскими, о правѣ владѣния имѣніем «Каменщизна» называемомъ. Архив Государственного Совета. Том IV, стр. 13-22.(рос. дореф.)
- Белова О. В. Названия сел Полесья и топонимические нарративы // Вопросы ономастики. – 2005. – № 2. – С. 151-164.(рос.)
Джерела та література
- История городов и сел Украинской ССР: В 26 т. Житомирская область / АН УССР. Ин-т истории; Гл. редкол.: П. Т. Тронько (пред.) и др. — К.: Гл. ред. Укр. Сов. Энцикл. АН УССР, 1973. — 727 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.