Убивство Сильвії Лайкенс

Сильвія Лайкенс народилась 3 січня 1949 року в Лебаноні, штат Індіана. Була третьою дитиною в сім'ї Лестера і Бетті Лайкенс. Вона мала двох братів та двох сестер: близнят Діана та Данієль (старші неї на два роки) та близнят Дженні і Бенні (молодші на рік). Дженні перехворіла в 4 місяці поліомієлітом[1], через що майже не могла самостійно пересуватись, і Сильвія піклувалась про неї[2]. Коли подорослішала, Лайкенс почала працювати нянею та прачкою[2][3]. Дівчина захоплювалась творчістю групи The Beatles, а також полюбляла співати та кататись на ковзанах. Знайомі її описували як «добру і завжди готову допомогти леді»[4].

Стосунки між батьками Лайкенс були вкрай нестабільними: подружжя часто розлучалися і сходилися. Сильвія росла в несприятливих умовах; будучи карнавальними робітниками, її батьки їздили по всій країні, грошей у родині не вистачало. З самого народження і до проживання у Банішевські, Сильвія змінила не менше 14 адрес. Дітей постійно залишали жити разом з родичами, в той час як їхні батьки працювали[5].

1965 року Сильвія та Дженні жили зі своєю матір'ю в Індіанаполісі, коли місіс Лайкенс потрапила у в'язницю за крадіжку у магазині. Лестер Лайкенс, який не так давно пішов від дружини, приїхав до їхнього будинку і від сусідів дізнався, що Сильвія і Дженні знаходяться в будинку за адресою 3850 E. New York Street, який належав Гертруді Банішевські, матері Поли, з якою сестри Лайкенс дружили. Робота батька Сильвії була пов'язана з постійними роз'їздами, тому він запропонував Банішевські за $20 на тиждень утримувати своїх доньок і наглядати за ними. Лестер не надав значення тому, що сім'я Банішевських (вони мали сімьох дітей) жила на межі злиднів, у занедбаному брудному будинку без елементарних побутових зручностей. У їхньому будинку не було плити, і члени сім'ї харчувалися в основному крекерами та бутербродами, лише зрідка розігріваючи супи, які могли їсти одночасно тільки троє людей, оскільки зі столового приладдя в будинку було всього три ложки. Пізніше в суді він сказав, що «не любить пхати носа в чужі справи». Перед від'їздом Лайкенс дав Банішевські пораду: «Ви повинні тримати цих дівчаток твердою рукою, тому що їх мати дозволяла їм робити все, що вони захочуть»[5][6].

Гертруда Банішевські, описана газетою Indianapolis Star як «змучена астматичка, що важить нижче норми», була була дуже худою, виснаженою жінкою, яка страждала від регулярних депресій і хворіла на бронхіт через постійне паління[6]. Банішевські народилась під ім'ям Гертруда Надін ван Фоссан 19 вересня 1929 року у Індіанаполісі, була третьою дитиною в родині Х'ю і Моллі ван Фоссанів. 1940 року, коли Гертруда мала 11 років, Х'ю помер від серцевого нападу. Дівчинка дуже важко перенесла його смерть. У підлітковому віці у неї почалися проблеми у відносинах з матір'ю, в результаті чого в 16 років вона кинула школу. Фоссан кілька разів виходила заміж, але спільне життя щоразу не складалася. Дохід її сім'ї в основному складався з грошової допомоги, яку держава виплачувала на дітей, іноді Гертруда займалася тимчасовою некваліфікованою роботою.

Джон Банішевські, її перший чоловік, мав дуже непостійний характер, розбіжності між ним і Гертрудою часто закінчувалися скандалами, але, попри це, вони прожили разом 10 років. Після розлучення з Джоном, Гертруда три місяці була одружена з Едвардом Гатрі, однак Гатрі не захотів виховувати її дітей. Тоді вона знову зійшлася з Джоном і народила від нього ще двох дітей, а за сім років, 1963 року вони остаточно розірвали шлюб. Після цього Гертруда жила з Деннісом Лі Райтом, але Райт часто її бив. Від нього вона двічі вагітніла. У перший раз трапився викидень, а в другий вона народила Денніса-молодшого. Незабаром після його народження Райт пішов від Банішевські. Щоб ніхто не дізнався, що Денніс — незаконнонароджений, Гертруда всім представлялася як «місіс Райт», попри те, що з Деннісом Лі Райтом вони ніколи не були в шлюбі[3]. Загалом вона мала 7 дітей: Пола, Стефані, Джон, Мері, Ширлі, Джеймс Банішевськи та Денніс Лі Райт-молодший[3].

Протягом першого тижня проживання сестер Лайкенс у Банішевські не було жодних інцидентів. Сильвія ходила в ту ж церкву, що і Банішевські, дивилася з ними телевізор і ходила в одну школу зі Стефані і Полою. Все почалося на другий тиждень, коли Лестер Лайкенс не надіслав обіцяну плату. Гертруда влаштувала скандал, кричачи: «Я піклувалася про вас, двох сучок, просто так!» Після цього Гертруда, попри те, що гроші привезли наступного дня, почала звинувачувати сестер Лайкенс в крадіжці й інших провинах, а також регулярно бити і шмагати їх[6]. Щоб припинити це, Сильвія розповіла, що Пола вагітна (Банішевські боялася все розповісти матері, але довірила свій секрет Сильвії, з якою товаришувала). Гертруда не повірила, а Пола розлютилася й побила дівчину. Врешті Сильвія, через висловлювання Гертруди про сексуальні зв'язки Лайкенс, почала думати, що вона сама вагітна, проте експертиза пізніше показала, що Сильвія не могла бути вагітною, тому що, хоча її піхва й була розпухла через тортури, але дівоча пліва залишалася цілою[7]. Можливо, Сильвія була не дуже добре інформована про фізіології жіночого організму та щодо процесу запліднення[8].

Незабаром Банішевські стала заохочувати сусідських підлітків бити й цькувати Сильвію. Лайкенс дружила з тринадцятирічною Анною Сіско, доки Гертруда не повідомила Ганні, що Сильвія сказала, що мати Сіско була повією. Сіско розгнівалась й також побила Лайкенс[8]. Потім Гертруда почала звинувачувати Сильвію в розпусканні чуток про розпусність Стефані і Поли у школі, в якій вони разом з Сильвією вчилися (Arsenal Technical High School). За це Лайкенс побив хлопець Стефані, Кой Хаббард (який відпрацьовував на Сильвії свої навички дзюдоїста). Деніза Ноу, автор біографічної статті про Лайкенс, пише, що є ймовірність, що Сильвія дійсно розпускала ці чутки[7]. Пізніше Джудіт Дюк, дванадцятирічна дівчинка, що стала свідком побиття Сильвії, повідомила про це своїй матері, однак остання у відповідь поставила лише риторичне запитання: «Врешті, вони лише карають її, чи не так?»[9]. Невідомо, чому сестри Лайкенс не скаржилися в поліцію або не спробували втекти. Ноу припускає, що це було викликано тим, що дівчата, живучи з раннього дитинства в напруженій обстановці, не бачили в діях Гертруди нічого незвичайного. Також він пише, що Сильвія не втекла, можливо боячись, що тоді гнів Банішевські перекинеться на Дженні. Дженні ледве могла самостійно пересуватися за допомогою ортопедичного апарату і тому втеча удвох була неможлива[10].

У серпні 1965 року по сусідству з Банішевські оселилася сімейна пара Реймонд і Філліс Вірмілліон, які мали двох дітей. Оскільки Вірмілліон працювала в нічну зміну на заводі RCA, то вона вирішила знайти своїм дітям няньку і тому прийшла до Банішевські. Коли жінки пили каву в домі, Вірмілліон помітила худу дівчину-підлітка з синцем під оком, якою була Сильвія. Пола Банішевські набрала склянку гарячої води і вилила його на неї, після чого заявила: «Це я поставила їй синець»[10]. Філліс вирішила не довіряти родині Банішевські своїх дітей, але не повідомила владі про побачене. На початку жовтня того ж року Вірмілліон знову нанесла візит Банішевські і знову побачила Сильвію. Цього разу у дівчинки був синець вже під іншим оком і роздута губа. «Я побила її», — сказала Пола. Філліс знову не побачила в цьому нічого дивного[10].

Священик з місцевої церкви Рой Джуліан у вересні 1965 року прийшов до Банішевські. Гертруда поскаржилася йому на відмову чоловіка виплатити допомогу на дитину, на свої хвороби і всі ті проблеми, які у неї були з дітьми. І головною проблемою, за її словами, була Лайкенс. Банішевські повідомила священикові, що Сильвія прогулює школу і заробляє гроші проституцією. Рой в це не повірив, тому що до цього бачив Сильвію в церкві і вона справила на нього хороше враження. Він захотів поговорити з нею, але Гертруда порадила йому поговорити з Дженні. Сама Дженні до того моменту була так залякана, що видавала священику чисто механічні відповіді: «Вона бреше. Вночі, коли ми всі лягаємо спати, вона спускається вниз і їсть щось із холодильника»[9]. Дженні сподівалася, що Банішевські її не чіпатимуть, якщо вона буде слухатися Гертруду. За кілька тижнів Джуліан знову прийшов до них. Гертруда знову поскаржилася на Сильвію, бо дівчина, за її словами, розпускає в школі чутки щодо вагітності Поли. «Але я знаю свою доньку, — сказала вона, — і я знаю Сильвію. Пола не вагітна; це — Сильвія»[9].

Під час чергових побоїв Сильвії, Банішевські зажадали від Дженні, щоб вона теж приєдналася до них. Дженні відмовилася, і впавши в сказ, Гертруда вдарила її навідліг по обличчю. Тоді дівчинка підкорилася, але пізніше розповідала, що била сестру лівою рукою (сама вона була правшею) і тому це не завдавало Сильвії особливого болю[8]. У жовтні старша сестра Сильвії та Дженні, Діана Шумейкер приїхала навідати сестер. Гертруда не хотіла, щоб Шумейкер побачила, в яких умовах утримуються дівчинки, і тому не пустила Діану в будинок[11]. Банішевські зажадала від батьків Лайкенс дозвіл тримати Діану окремо від сестер. Шумейкер наполягала на своєму візиті, і тоді Гертруді довелося пригрозити їй арештом за вторгнення у приватну власність. Незадовго до смерті Сильвії, Дженні зіткнулася з Діаною на вулиці і сказала їй: «Я не можу говорити з тобою, інакше у мене будуть проблеми», і поспішила далі[11].

Незабаром Гертруда почала пороти Сильвію під надуманими приводами, гасити об її тіло сигарети, обливати кропом. Згодом Сильвію побили, щоб вона зізналася, що вкрала у магазині спортивний костюм, який Банішевські не купила б для неї, для того, щоб відвідувати клас гімнастики (спочатку дівчина стверджувала, що знайшла його)[6]. Потім Гертруда заборонила Лайкенс ходити в школу і не дозволяла їй залишати будинок. Ниркам Сильвії було завдано шкоди, тому вона стала мочитися в ліжко, і тоді Гертруда замкнула її в підвалі і заборонила користуватися туалетом[12]. Пізніше Лайкенс була змушена вживати в їжу власні фекалії і сечу[12]. Незадовго до смерті Сильвії Гертруда випалила розпеченою голкою у неї на животі напис «Я повія і пишаюся цим» разом з сусідським хлопцем Річардом Хоббсом, який потім за допомогою 10-річної дочки Гертруди Шеріл Банішевські розпеченим болтом випалив на грудях Лайкенс ще цифру «3». Було встановлено, що принаймні два рази в піхву Сильвії вставляли скляну пляшку кока-коли[6].

Місцеве агентство охорони здоров'я отримало дзвінок від Діани, яка хотіла знати, чому її не пускають до сестри. 15 жовтня в будинок прийшла жінка, яка представилася медсестрою охорони здоров'я і захотіла поговорити з Гертрудою. Банішевські сказала Дженні, що «якщо ти скажеш що-небудь про Сильвію, то з тобою зроблять те ж саме, що і з нею». Після чого повідомила медсестрі, що Сильвія була повією, не тримала себе в чистоті, і тому Банішевські її вигнала. Дженні під загрозою підтвердила це. Медсестра повернулася в свій офіс і на звіті про Банішевські зробила помітку «одноразовий»[11]. 21 жовтня поліція приїхала до будинку Банішевські, але не через Лайкенс, а через те, що, за словами поліцейських, до них звернувся Роберт Брюс Хенлон із заявою, що діти Банішевські вкрали у нього з підвалу речі. Гертруда ж подзвонила в поліцію і повідомила, що Хенлон спробував сам проникнути до неї в будинок. Поліція заарештувала його за звинуваченням у крадіжці. Пізніше Хенлона випустили[11].

За кілька днів до смерті Сильвія зробила спробу втечі, коли підслухала, що у Банішевські є план кинути її в лісі, але її піймали біля виходу. Як покарання її зв'язали й кинули до підвалу, надалі годували лише крекерами. 26 жовтня 1965 року Лайкенс померла від внутрішньомозкового крововиливу, шоку та недоїдання. Коли Стефані Банішевські і Річард Хоббс побачили, що Сильвія не дихає, Банішевські спробувала зробити їй штучне дихання і робила його до тих пір, поки не зрозуміла, що Лайкенс мертва[13]. Тоді Стефані послала Хоббса до найближчого телефонного автомату, щоб він викликав поліцію[6]. Коли вона прибула, Гертруда вручила їм листа, адресованого батькам Сильвії. Сам лист був написаний Лайкенс під тиском Гертруди за кілька днів до цього. Банішевські змусила Сильвію написати, що остання мала сексуальний зв'язок за гроші з групою хлопчиків, і що це вони розірвали її одяг і зробили опіки на тілі[14]. Однак перш ніж поліція встигла прочитати листа до кінця, до одного з поліцейських підійшла Дженні Лайкенс і сказала: «Заберіть мене звідси, і я розповім вам усе»[6].

Протягом усього суду Гертруда заперечувала свою відповідальність за смерть Сильвії і не визнавала свою провину через власну неадекватність. Вона стверджувала, що була занадто стомлена своїм слабким здоров'ям і депресіями, щоб стежити за дітьми. Однак, адвокати Поли і Джона Банішевські, Річарда Хоббса і Коя Хаббарда стверджували, що на їх клієнтів справила вплив старша Банішевські. Коли 11-річну доньку Гертруди Мері Банішевські викликали на суді до відповіді, як свідка захисту, вона спочатку заперечувала, що її мати била Сильвію і погано з нею поводилася, але потім злякалася і, впавши в істерику, з криком: "О господи, допоможи мені! "- зізналася, що це вона була змушена нагріти голку, якою Хоббс порізав шкіру Сильвії, а також у тому, що бачила, як її мати била Лайкенс[15]. Адвокат Гертруди, Вільям Ербекер намагався пом'якшити вирок, спираючись на слабоумство Банішевські. Він сказав: «Я засуджую її за те, що вона була вбивцею. Але я не вважаю її відповідальною за це, тому що вона не вся тут» (вимовляючи останню фразу, він показав на свою голову)[15].

19 травня 1966 Гертруду Банішевські було визнано винною в навмисному вбивстві першого ступеня, проте призначену їй раніше смертну кару було замінено довічним ув'язненням. Пола Банішевські під час слідства народила дівчинку і на знак відданості матері назвала її на честь бабусі Гертрудою. Дитину згодом вдочерили. Пола була визнана винною в тяжкому вбивстві другого ступеня[6]. 1971 вона, подавши на апеляцію, пройшла нове судове засідання, де визнала себе винною в спричиненні смерті з необережності і була відпущена, отримавши нові документи.

Хоббс, Хаббард і Джон Банішевські були визнані винними в заподіянні смерті з необережності і засуджені до термінів від 2 років до 21 року, однак у підсумку всі троє відсиділи лише по два роки. Звинувачення у вбивстві проти Стефані Банішевські було знято, як і звинувачення проти підлітків Ганни Рут Сіско, Джудіт Дарлін Дюк, Ренді Гордона Ліппер і Майкла Джона Монро[16]. Ліппер помер в 56 років в Індіанаполісі 14 листопада 2010 (дітей зареєстровано не було)[17].

Гертруда Банішевські через рік після звільнення з в'язниці

1985 року Гертруда домогалася звільнення. Новина про це викликала резонанс у всій Індіані. Дженні Лайкенс і її сім'я виступили по телебаченню, де висловилися проти виходу Банішевські з в'язниці. Члени двох антизлочинних груп «Захист невинних» і «Громадська ліга проти розтління» приїхали в Індіану, щоб виступити проти прохання Банішевські, підтримати родину Лайкенс і організувати кампанію пікетів. Цими групами була складена петиція, вимогою якої було не звільняти Банішевські. Протягом двох місяців у цій петиції поставили свої підписи більш ніж 40 тис. громадян Індіани[18][19]. Але, незважаючи на все це, для Гертруди було влаштовано судове слухання, де її прохання розглянули. Там Банішевські заявила: «Я не впевнена, яка в мене була в цьому роль, тому що я була на наркотиках. Я дійсно ніколи не знала її … [Але] Я беру на себе всю відповідальність за все те, що трапилося з Сильвією Лайкенс»[20]. Суд врахував хорошу поведінку Гертруди у в'язниці, де жінка працювала в ательє, і її було звільнено.

Звільнившись, Гертруда Банішевські поміняла ім'я на Надін ван Фоссан і переїхала жити до Айови, де, зловживаючи палінням, померла від раку легенів 16 червня 1990 року[6]. Коли Дженні Лайкенс, яка до того моменту вже вийшла заміж і оселилася в місті Біч-Гроув (Індіана), прочитала в газеті некролог про смерть Банішевські, вона вирізала його та послала поштою матері з супровідною запискою: «Трохи хороших новин. Клята баба Гертруда померла. Я щаслива!»[21]. Річард Дін Хоббс помер від раку легенів у віці 21 років, за 4 роки після звільнення з в'язниці[6]. Кою Рендольф Хаббард через кілька років після звільнення був засуджений за крадіжку. Згодом він працював механіком і один раз був знову звинувачений за підозрою у вбивстві двох людей, але його виправдали. Він помер 23 червня 2007 року у віці 56 років в Шелбівілі, штат Індіана і був похований у Віргінії. У нього були дружина Патрисія Горман Хаббард і п'ять дітей, сімнадцять онуків і один правнук. Про причетність до сім'ї Банішевські в некролозі сказано не було. Будинок 3850 на East New York Street після смерті Сильвії пустував протягом 44 років і нарешті був знесений 23 квітня 2009[22]. На його місці було заплановано будівництво церковної стоянки для авто[21].

Джон Банішевський, змінивши ім'я на Джон С. Блейк-молодший, перший раз публічно заговорив про Сильвію 1985 року й повністю розкаявся в її смерті, заявивши, що відчував сильний гнів через розлучення його батьків і брак їжі та одягу для нього та його братів і сестер. Він визнав, що його покарання було більш легким, ніж мало бути. Другий раз він заявив про себе у березні 1998 року, коли в арканзаській середній школі Вестсайді сталося масове вбивство, сказавши, що малолітні злочинці і вбивці завжди можуть змінити своє життя і завжди можуть розраховувати на допомогу, так як йому самому вдалося оговтатися після події з Сильвією Лайкенс[23]. У Джона не було ніяких серйозних сутичок з законом. Він спочатку працював водієм вантажівки, потім рієлтором і пастором. Під кінець життя Джон страждав на діабет, і у нього ослаб зір.

Блейк помер від діабету в громадській лікарні в Ланкастері 19 травня 2005 у віці 52 років і був похований на кладовищі Хабекер Меннонайт. Він був одружений з Лоїс Чарльз Блейк, мав трьох дітей. Хоча ще до його смерті була встановлена його особа (Джон Стефан Банішевські-молодший), в некролозі не було ні слова про те, що він уроджений Банішевські[24]. Стефані Банішевські, помінявши ім'я, стала шкільним вчителем. Вона заміжня й має дітей[23]. Пола Банішевські після звільнення переїхала до Айови й живе на маленькій фермі в Редфілді. Вона вийшла заміж і має двох дітей. Чи були в неї контакти з матір'ю, невідомо[23]. У жовтні 2012 Пола була звільнена з роботи помічника шкільного психолога в школі BCLUW в Конраді на підставі того, що представилася іншим ім'ям і надала про себе неправдиву інформацію[25].

Дженні Лайкенс 1966 року зареєструвалася в програмі Робочої корпорації та отримала роботу в банку, пізніше вийшла заміж. Померла від серцевого нападу 23 червня 2004. Бенні Лайкенс, брат-близнюк Дженні, почав проявляти ознаки душевної хвороби через кілька років після смерті Сильвії. Він став відлюдником[23]. У п'ятнадцять років Бенні відслужив в армії і пізніше працював у різних ресторанах кухарем. Коли він почав чути голоси, йому діагностували шизофренію. Лестер Лайкенс дізнався про смерть сина, коли лист, який він написав Бенні, повернувся з позначкою «отримувач помер»[23]. 1967 року Лестер і Бетті розірвали шлюб. Бетті Лайкенс згодом вдруге вийшла заміж і померла 1999 року[6].

• 1974 — роман Мендала Вільяма Джонсона «Ходімо, пограємо у Адамсів» (англ. Let’s Go Play at the Adams’)[26].
• 1976 — роман Пєтті Віт «Санкція жертви»[27].
• 1976 — неопублікована п'єса Джанет Макрейнолдс «Привіт, Руб» (англ. Hey Rube)[28].
• 1979 — роман письменниці-феміністки Кейт Міллет «Підвал: роздуми про людське жертвоприношення»[29].
• 1989 — роман Джека Кетчама «Дівчина по сусідствуу»[30].
• 1992 — кліп групи The Pain Teens «The Basement»[31].
• 2007 — фільм «Американський злочин» режисера Томмі О'Хєвера. Сюжет стрічки заснований на долі Сильвії Лайкенс. Лайкенс зіграла Єллен Пейдж, Гертруду Банішевські — Кєтрін Кінер[29][32].
• 2007 — фільм «Дівчина по сусідству» режисера Грегорі Вілсона, заснований на романі Джека Кетчама[30].

• Тереза Норр
• Вбивство Дзюнко Фурути

• Dean J. The Indiana Torture Slaying: Sylvia Liken's Ordeal and Death. — Brownsville : Borf Books, 1999. — 189 p. — ISBN 0960489479.
• Ketchum J. The Girl Next Door. — Brownsville : Overlook Connection Press, 1996. — 386 p. — ISBN 1428516220.
• Millett K. Basement: True Story of Violence in an American Family. — Touchstone, 1991. — 352 p. — ISBN 0671723588.

• Сильвія Лайкенс на Internet Movie Database (англ.)
• Меморіальний сайт Сильвії Лайкенс
• Біографія Сильвії Лайкенс (англ.) на сайті Crime Library