Усаковський Юрій Олександрович

Ю́рій Олекса́ндрович Усаковський (нар. 10 жовтня 1968, Черкаси, Черкаська область, Українська РСР, СРСР)[2] — радянський і український футболіст, що грав на позиції півзахисника, і футзаліст. Майстер спорту України міжнародного класу з футзалу. Брат-близнюк відомого українського футзаліста Сергія Усаковського.

Юрій Усаковський
Особисті дані
Повне ім'я Юрій Олександрович Усаковський
Народження 10 жовтня 1968(1968-10-10) (53 роки)
  Черкаси, УРСР,  СРСР
Прізвисько Кузя[1], Снуббі
Громадянство  СРСР→ Україна
Позиція Півзахисник (футбол)/Вінгер (футзал)
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1990 «Ротор» (Черкаси)26(3)
1990 «Хімік» (Черкаси) (амат.)
1991 «Хімік» (Сєвєродонецьк)0(0)
1991 «Тясмин» (Кам'янка) (амат.)
1993 «Карпати» (Мукачеве)1(0)
1993—1994 «Енергетик» (Чигирин) (амат.)
1995 «Локомотив» (Гребінка) (ААФУ)
1997 ФК Драбів (амат.)
2006 «Динамо-ДАІ» (Черкаси) (амат.)
2006 «Наша Ряба» (Катеринопіль) (амат.)
Професіональні клуби (футзал)
РокиКлубІгри (голи)
1990 «Фотоприлад»0(0)
1991 «Механізатор»0(0)
1992 «Надія»15(9)
1993—1994 «Слід»26(33)
1994—1995 «Новорусь»19(15)
1995 УС «Кампус»0(0)
1995 «Спартак-Новорусь»0(0)
1995—1996 «КСМ-24»28(14)
1996 «Будівельник-7»4(6)
1996—1999 «ГКІ-Газпром»?(?)
1999—2000 «Корпія-Політехнік»30(33)
2000—2002 «Спартак»64(33)
2002—2003 «Шахтар»?(6)
2003—2004 «Актюбрентген»?(?)
2004—2005 «Приволжанин»?(?)
2005—2007 «Зірка-Істленд»?(?)
2006—2007 «Рятівник»?(?)
2007 «Прогрес»?(?)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1994—1996 Україна (студ.)?(14)
1993—2000 Україна?(17)
Звання, нагороди
Звання
Майстер спорту СРСР
Майстер спорту України міжнародного класу

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Біографія

Освіта

Брати не дуже любили навчатися, але завдяки наполегливості Геннадія Лисенчука закінчили навчання в київському Національному університеті фізичного виховання і спорту України.

Дитинство і юність

У 1979 році почав з братом займатися футболом у черкаській ДЮСШ № 1, де їхнім тренер був Олександр Блуд. Команда 1968 р.н. пробилася до фіналу першості УРСР серед юнаків, а окрім братів Усаковських в ній також виступали Євген та Ігор Столовицькі, Микола Ліпинський і Андрій Курочкін[1][3]. Після закінчення ДЮСШ жодних пропозицій з футбольних команд не надійшло через те, що брати були худорляві і низькі[4]. Потім їх призвали в радянську армію, де вони провели наступні два роки. У футбольну команду СКА потрапити не вдалося і спочатку вони опинилися в навчальній бойовій частині у Куйбишеві, а військову службу проходили у місті Бялогард (Польща). Під час служби в армії посилено займалися на перекладині і зі штангою[5].

Футбольна кар'єра

Після демобілізації грав у змаганнях колективів фізкультури, виступаючи за черкаський «Ротор». Паралельно виступаючи за «Хімік» (Черкаси) 1990 року завоював срібні нагороди чемпіонату Черкаської області[6].

В кінці 1990 року отримали запрошення від черкаського «Фотоприладу» і взяли участь у матчах Кубка УРСР з міні-футболу, що відбувався в Дніпропетровську. У півфіналі «Фотоприлад» поступився ДХТІ, але Сергій і Юрій себе вдало проявили у новому виді спорту.

Через півроку виступів у КФК брати перейшли в сєвєродонецький «Хімік», що виступав у Другій лізі чемпіонату СРСР[7]. Проте Юрій у одній з ігор одразу отримав важку травму, яка вивела його з гри майже на рік, і він не провів за команду жодного матчу у чемпіонаті. Після одужання разом з братом деякий час грав за «Тясмин» з Кам'янки, що виступав у обласному чемпіонаті.

Кар'єра у футзалі

В кінці 1991 року Усаковські отримали запрошення із дніпропетровського «Механізатора», керівництво якого запримітило їх на Кубка УРСР з міні-футболу 1990 року. Разом з «Механізатором» Юрій виграв Кубок СРСР з міні-футболу, що проводився в перший і єдиний раз. Брати мали пропозицію з вищолігового «Кременя», але вирішили продовжувати займатися футзалом і опинилися в «Надії». Запорізький клуб взяв участь у першому чемпіонаті незалежної України, який проводився під егідою Асоціації міні-футбольних клубів і здобув «золото».


Після успішного сезону в Запоріжжі, а особливо фінального матчу Кубку України, де «Надія» зіграла зі «СКІФ-Сілеком», братів запросили у столичну команду, де вони стали лідерами колективу і виграли перший чемпіонат України, що проводився Асоціацією міні-футболу України[8]. Юрій став другим бомбардиром чемпіонату[9], забивши 33 голи.

«Новорусь»/«Спартак-Новорусь» і УС «Кампус»

Після вдалого сезону до Києва за братами приїхали керівництво і тренерський штаб московської «Новорусі», яка виграла путівку у Вищу лігу, в особі Прохорова, Володимира Муханова і Володимира Шевчука. Незадовго до цього у братів була пропозиція з Польщі, де пропонували зарплату в 100 доларів на місяць, але російський варіант виявився більш вигідним. Обговоривши можливий трансфер з президентом АМФУ Геннадієм Лисенчуком, брати переїхали в Росію.

Спочатку в «Новорусі» Усаковський виходив на заміну, але згодом став гравцем основного складу.

Дуже вдалим для нападника видався розіграш Кубка Росії. Юрій з шістьма голами став найкращим бомбардиром зонального турніру (Москва)[10]. У фінальній частині він забив ще один гол, що дозволило йому здобути звання найкращого бомбардира турніру, а команді виграти бронзові медалі Кубка[11].

Після перемоги на турнірі в Німеччині брати отримали пропозицію пограти в Бельгії, але у них ще на півроку був діючий контракт з «Новоруссю», а бельгійці чекати його завершення не захотіли.

Після завершення сезону у Росії, Усаковські приїхали в Україну, де керівництво київського УС «Кампус» намагалося підписати братів. Брати зіграли за столичну команду один матч в 1/8 фіналу Кубка України[12], після якого вона вилетіла з турніру і повернулися в Росію. Київський клуб намагався підписати братів і на початку 1997 року, але безуспішно[13]

Перед стартом Кубка Росії 1995 року через фінансові проблеми клуб Усаковського «Новорусь» злився зі «Спартаком» і отримав нову назву - «Спартак-Новорусь». У розіграші Кубка Юрій забив два голи, причому один з них у фіналі, але це не допомогло його команді, яка програла «Діні» 4:7[14]. Після цього команда була розформована через брак коштів.

«КСМ-24» і «Будівельник-7»

Після закінчення контракту зі «Спартаком», брати його вирішили не продовжувати і повернулися на батьківщину - у донецький «Шахтар». Після сезону в «Шахтарі» Юрій отримав важку травму і пропустив півроку, після він з братом отримав запрошення із Казахстану від клубу «Актюбрентген». Після сезону у Казахстані брати підписали дворічні контракти з «Приволжанином», який виступав у Вищі лізі, оскільки стояло завдання піднятися у Суперлігу[15]..

У грудні 2005 року Юрій разом з Сергієм перейшли в іркутську «Зірку»[16], але приїжджали грати тільки на тури[17], завдяки чому встигали також виступати за черкаський «Рятівник», що виступав у Другій лізі України.

У березні 2007 року брати були відраховані зі «Зірки» через те, що не вийшли на дві офіційні гри першості Росії, а також головний тренер Євген Єропов був незадоволений їхньою грою у турі до того[18].

Після цього Усаковські перейшли в глазовський «Прогрес»[19].

29 березня 2013 року зіграв у матчі між збірними ветеранів України і Росії[20].

Виступи за збірні

Національна збірна України

Усаковський дебютував у збірній України у двадцятип'ятирічному віці ще 1993 року, коли вона вперше зібралася і взяла участь у турнірі «Санкт-Петербурзька осінь-1993», що проходив з 3 по 7 листопада[21].

Ще один дебют Усаковського у збірній відбувся у її першому офіційному матчі 5 червня 1994 року проти білорусів у Мінську.

чемпіонат Європи 2003 року брати пропустили через травми[22].

Нагороди і досягнення

У футболі
«Хімік» (Черкаси)

Срібний призер чемпіонату Черкаської області: 1990

«Енергетик» (Чигирин)

Чемпіон Черкаської області: 1993[1]

У футзалі
«Механізатор»
  • Володар Кубка СРСР з міні-футболу: 1991
«Надія»
«Сокіл»
«Слід»
«Спартак-Новорусь»
«КСМ-24»
  • Срібний призер чемпіонату Росії: 1996/97
  • Володар Кубка ліги: 1997
«Фотоприлад»
  • Кубок Івана Яремчука: 1997[24]
«Корпія-Політехнік»
«Спартак»
  • Чемпіон Росії: 2000/01
  • Бронзовий призер чемпіонату Росії: 2001/02
«Шахтар»
«Актюбрентген»
«Приволжанин»
  • Переможець Вищої ліги чемпіонату Росії: 2004/05
Збірна України
  • Переможець турніру «Каттара-94» (ОАЕ): 1994 р.
  • Срібний призер Кубка ЗІЛа (Москва, Росія): 1999 р.
  • Бронзовий призер турніру на призи щотижневика «Футбол Review» (Москва, Росія): 2000 р.[25]
Студентська збірна України

Особисті

Нагороди

Цікаві факти[27]
  • Юрій на 20 хвилин молодший за свого брата Сергія
  • Улюблена музика: меломан
  • Улюблена страва: українська кухня
  • Одна з головних умов, яку брати ставили перед клубами - грати разом

Примітки
  1. Зіменков Юрій. Черкасцям Усаковським аплодувала Іспанія // Газета «Молодь Черкащини». — 1996. — Вип. 51 (грудень). — С. 10.
  2. Поиск людей Украина Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine. (рос.)
  3. Пішов з життя Олександр Блуд... Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 20 вересня 2016.
  4. Дмитриев Леон. Подлечиться в мини? // Газета «Футбол-Review». — 1994. — Вип. 7 (18-24ноября). — С. 7. (рос.)
  5. Бодров Андрей. Брат за брата // Московский Спартак. — 2002. — Вип. 3 (май-июнь). — С. 3. (рос.)
  6. А. М. Атаманчук. Футбол-91 ФК Днепр Черкассы Справочник-календарь. — Черкассы : Периодика, 1991. — 64 с. — 10000 прим. (рос.)
  7. 1991. Вторая лига. 1 зона. Составы команд (рос.)
  8. Вони кували перемогу / Юрій Карман, Юрій Корзаченко // «Спортивна газета». — 1994. — Вип. 50 (22 червня). — С. 5.
  9. Николай Меркушев, Василий Гнатюк. Желтоводский футбол. — Жёлтые Воды : Логос, 2011. — 218 с. (рос.)
  10. КСМ-24 - филиал «Дины»? // Газета «Футбол Review». — 1994. — Вип. 5 (4-10 ноября). — С. 14. (рос.)
  11. Винокуров Сергей. Третий Кубок России. 1994 год // Газета «Футбол Review». — 1996. — Вип. 32 (95) (7-13 августа). — С. 15. (рос.)
  12. УС «Кампус» (Київ) - «Механізатор» (Дніпропетровськ) 2:4 (Протокол)
  13. Танасюк Андрій. Смілива молодь // Газета «Український футбол». — 1997. — Вип. 4 (275) (лютий). — С. 6.
  14. Кубок России. Зональные соревнования. Технические результаты. // Газета «Футбол Review». — 1995. — Вип. 35 (47) (8-14 сентября). — С. 15. (рос.)
    Шмитько Сергей. Игра, достойная финала // Газета «Футбол Review». — 1995. — Вип. 39 (51) (6-12 октября). — С. 14-15. (рос.)
  15. Касимов Тимур. Футбольные братья // Газета «Восточный экспресс». — 2004. — Вип. 86 (240) (11 декабря). (рос.)
  16. Подняться с восьмой на вторую строчку турнирной таблицы ... Архівовано 2016-09-17 у Wayback Machine. (рос.)
  17. Алексей Киселёв: «Когда-то на мини смотрели свысока даже из второй лиги» Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine. (рос.)
  18. Иркутская "Звезда-Истлэнд" отправляется завтра в Москву... Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 17 вересня 2016.
  19. Состав команды МФК "Прогресс" Глазов (рос.)
  20. Ветераны футзала Украины и России разошлись миром (рос.)
  21. Збірна України: 20 років неофіційному дебюту
  22. Ларин Сергей. «Серебро» есть, а «золота»...Ньето // Еженедельник «2000». — 2003. — Вип. 10 (162) (7-13 марта). — С. 28. (рос.)
  23. Симороз Максим. «Сокіл» у польоті // Газета «Український футбол». — 1994. — Вип. 5 (140) (березень). — С. 7.
  24. Брати Усаковські кують перемогу / Олексій Люндовський, Юрій Зіменков // Газета «Український футбол». — 1997. — Вип. 4 (275) (лютий). — С. 3.
    ЛЮНДОВСКИЙ Алексей. Без Яремчука, зато с Усаковскими // Газета «Команда». — 1997. — Вип. 12 (271) (1 февраля). — С. 2. (рос.)
  25. Так, как будет в Гватемале / Виктор Лисун, Георгий Морозов, Владимир Романов, Елена Яворская, Ирина Васильева, Валерий Чумаченко, Константин Столбовский // Газета «Футбол Review». — 2000. — Вип. 45 (316) (7-13 ноября). — С. 20-21. (рос.)
  26. Наші за кордоном. Міні-футбол // Газета «Голос України». — 1995. — Вип. 13 (1013) (21 січня). — С. 12.
  27. Третяк Антон. Сергей и Юрий Усаковские: Наш дом - Украина // Газета «Футбол Review». — 1996. — Вип. 8 (71) (23-29 февраля). — С. 14. (рос.)

Джерела

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.