Усаковський Сергій Олександрович

Сергі́й Олекса́ндрович Усаковський (нар. 10 жовтня 1968, Черкаси)[2] — радянський і український футболіст, що грав на позиції півзахисника, і футзаліст. Майстер спорту України міжнародного класу з футзалу. Брат-близнюк відомого українського футзаліста Юрія Усаковського.

Сергій Усаковський
Особисті дані
Повне ім'я Сергій Олександрович Усаковський
Народження 10 жовтня 1968(1968-10-10) (53 роки)
  Черкаси, УРСР, СССР
Прізвисько Кузя[1], Снаббі
Громадянство  СРСР→ Україна
Позиція Півзахисник (футбол)/Нападник (футзал)
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1990 «Ротор» (Черкаси)24(2)
1990 «Хімік» (Черкаси) (амат.)
1991 «Хімік» (Сєвєродонецьк)24(1)
1991 «Тясмин» (Кам'янка) (амат.)
1993 «Карпати» (Мукачеве)1(0)
1993—1994 «Енергетик» (Чигирин) (амат.)
1995 «Локомотив» (Гребінка) (ААФУ)
1997 ФК Драбів (амат.)
2006 «Динамо-ДАІ» (Черкаси) (амат.)
2006 «Наша Ряба» (Катеринопіль) (амат.)
Професіональні клуби (футзал)
РокиКлубІгри (голи)
1990 «Фотоприлад»0(0)
1991 «Механізатор»0(0)
1992 «Надія»15(11)
1993—1994 «Слід»?(15)
1994—1995 «Новорусь»24(12)
1995 УС «Кампус»0(0)
1995 «Спартак-Новорусь»0(0)
1995—1996 «КСМ-24»28(22)
1996 «Будівельник-7»4(1)
1996—1999 «ГКІ-Газпром»?(?)
1999—2000 «Корпія-Політехнік»?(35)
2000—2002 «Спартак»53(21)
2002—2003 «Шахтар»?(6)
2003—2004 «Актюбрентген»?(?)
2004—2005 «Приволжанин»?(?)
2005—2007 «Зірка-Істленд»?(?)
2006—2007 «Рятівник»?(?)
2007—2008 «Прогрес»?(?)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1994—1996 Україна (студ.)?(9)
1993—2000 Україна?(?)
Звання, нагороди
Звання
Майстер спорту СРСР
Майстер спорту України міжнародного класу

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Біографія

Освіта

Брати не дуже любили навчатися, але завдяки наполегливості Геннадія Лисенчука закінчили навчання в київському Національному університеті фізичного виховання і спорту України.

Дитинство і юність

У 1979 році почав з братом займатися футболом у черкаській ДЮСШ № 1, де їхнім тренер був Олександр Блуд. Команда 1968 р.н. пробилася до фіналу першості УРСР серед юнаків, а окрім братів Усаковських в ній також виступали Євген та Ігор Столовицькі, Микола Ліпинський і Андрій Курочкін[1][3]. Після закінчення ДЮСШ жодних пропозицій з футбольних команд не надійшло через те, що брати були худорляві і низькі[4]. Потім їх призвали в радянську армію, де вони провели наступні два роки. В футбольну команду СКА потрапити не вдалося і спочатку вони опинилися в навчальній бойовій частині у Куйбишеві, а військову службу проходили у місті Бялогард (Польща). Під час служби в армії посилено займалися на перекладині і зі штангою[5].

Футбольна кар'єра

Після демобілізації грав у змаганнях колективів фізкультури, виступаючи за черкаський «Ротор». Також у цей же період у 1990 році завоював срібні нагороди чемпіонату Черкаської області, виступаючи за «Хімік» (Черкаси)[6].

В кінці 1990 року отримали запрошення від черкаського «Фотоприладу» і взяли участь у матчах Кубка УРСР з міні-футболу, що відбувався в Дніпропетровську. У півфіналі «Фотоприлад» поступився ДХТІ, але Сергій став найкращим гравцем турніру.

Через півроку виступів у КФК брати перейшли в сєвєродонецький «Хімік», що виступав у Другій лізі чемпіонату СРСР[7]. Після цього повернувся разом із братом додому, де деякий час грав за «Тясмин» з Кам'янки, що виступав у обласному чемпіонаті і посів там 5 місце (на рахунку Усаковського 2 голи)[8].

За час футбольної кар'єри виступав за «Фотоприлад» і «Енергетик» (Чигирин) у чемпіонаті Черкаської області, «Ротор» і «Локомотив» (Гребінка) у першості України серед КФК, «Дніпро» (Черкаси) і «Хімік» (Сєвєродонецьк) у першості України.

Кар'єра у футзалі

В кінці 1991 року Усаковські отримали запрошення із дніпропетровського «Механізатора», керівництво якого запримітило їх на Кубка УРСР з міні-футболу 1990 року. Разом з «Механізатором» Сергій виграв Кубок СРСР з міні-футболу, що проводився в перший і єдиний раз. Брати мали пропозицію з вищолігового «Кременя», але вирішили продовжувати займатися футзалом і опинилися в «Надії». Запорізький клуб взяв участь у першому чемпіонаті незалежної України, який проводився під егідою Асоціації міні-футбольних клубів і здобув «золото».

Після успішного сезону в Запоріжжі, а особливо фінального матчу Кубку України, де «Надія» зіграла зі «СКІФ-Сілеком», братів запросили у столичну команду, де вони стали лідерами колективу і виграли перший чемпіонат України, що проводився Асоціацією міні-футболу України[9].

«Новорусь»/«Спартак-Новорусь» і УС «Кампус»

Після вдалого сезону до Києва за братами приїхали керівництво і тренерський штаб московської «Новорусі», яка виграла путівку у Вищу лігу, в особі Прохорова, Володимира Муханова і Володимира Шевчука. Незадовго до цього у братів була пропозиція з Польщі, де пропонували зарплату в 100 доларів на місяць, але російський варіант виявився більш вигідним. Обговоривши можливий трансфер з президентом АМФУ Геннадієм Лисенчуком, брати переїхали в Росію.

Спочатку в «Новорусі» Усаковський виходив на заміну, але згодом став гравцем основного складу.

Дуже вдалим для нападника видався розіграш Кубка Росії. Сергій забив чотири голи у розіграші Кубка Росії чим допоміг команді виграти бронзові медалі турніру[10].

Після перемоги на турнірі в Німеччині брати отримали пропозицію пограти в Бельгії, але у них ще на півроку був діючий контракт з «Новоруссю», а бельгійці чекати його завершення не захотіли.

Після завершення сезону у Росії, Усаковські приїхали в Україну, де керівництво київського УС «Кампус» намагалося підписати братів. Брати зіграли за столичну команду один матч в 1/8 фіналу Кубка України[11], після якого вона вилетіла з турніру і повернулися в Росію. Київський клуб намагався підписати братів і на початку 1997 року, але безуспішно[12].

Перед стартом Кубка Росії 1995 року через фінансові проблеми клуб Усаковського «Новорусь» злився зі «Спартаком» і отримав нову назву - «Спартак-Новорусь». У розіграші Кубка Сергій забив вісім голів, причому чотири з них у фінальній стадії, але його команда у фіналі програла «Діні» 4:7[13]. Після цього команда була розформована через брак коштів.

«КСМ-24» і «Будівельник-7»

У 1997 році «КСМ-24» виграв Кубок ліги, обігравши у фіналі діючого переможця Турніру європейських чемпіонів московську «Діну» 4:3, а Усаковський відзначився голами, як у фінальному матчі, так і у півфіналі[14].

У грудні 2005 року Юрій разом з Сергієм перейшли в іркутську «Зірку»[15], але приїжджали грати тільки на тури[16], завдяки чому встигали також виступати за черкаський «Рятівник», що виступав у Другій лізі України.

У березні 2007 року брати були відраховані зі «Зірки» через те, що не вийшли на дві офіційні гри першості Росії, а також головний тренер Євген Єропов був незадоволений їхньою грою у турі до того[17].

Після цього Усаковські перейшли в глазовський «Прогрес»[18].

29 березня 2013 року зіграв у матчі між збірними ветеранів України і Росії[19].

Виступи за збірні

Національна збірна України

Усаковський дебютував у збірній України у двадцятип'ятирічному віці ще 1993 року, коли вона вперше зібралася і взяла участь у турнірі «Санкт-Петербурзька осінь-1993», що проходив з 3 по 7 листопада. Сергій забивав практично у кожному матчі і отримав звання найкращого нападника (за іншими даними - найкращого бомбардира турніру)[20].

Ще один дебют Усаковського у збірній відбувся у її першому офіційному матчі 5 червня 1994 року проти білорусів у Мінську.

чемпіонат Європи 2003 року брати пропустили через травми[21].

Нагороди і досягнення

У футболі
«Хімік» (Черкаси)

Срібний призер чемпіонату Черкаської області: 1990

«Енергетик» (Чигирин)

Чемпіон Черкаської області: 1993[1]

У футзалі
«Механізатор»
  • Володар Кубка СРСР з міні-футболу: 1991
«Надія»
«Сокіл»
«Слід»
«Спартак-Новорусь»
«КСМ-24»
  • Срібний призер чемпіонату Росії: 1996/97
  • Володар Кубка ліги: 1997
«Фотоприлад»
  • Кубок Івана Яремчука: 1997[23]
«Корпія-Політехнік»
«Спартак»
  • Чемпіон Росії: 2000/01
  • Бронзовий призер чемпіонату Росії: 2001/02
«Шахтар»
«Актюбрентген»
«Приволжанин»
  • Переможець Вищої ліги чемпіонату Росії: 2004/05
Збірна України
  • Переможець турніру «Каттара-94» (ОАЕ): 1994 р.
  • Срібний призер Кубка ЗІЛа (Москва, Росія): 1999 р.
  • Бронзовий призер турніру на призи щотижневика «Футбол Review» (Москва, Росія): 2000 р.[24]
Студентська збірна України

Особисті
  • Найкращий гравець Кубка УРСР з футзалу: 1990 р.
  • Найкращий гравець відбіркового турніру Кубка України (м. Черкаси): 1992 р.[25]
  • Найкращий гравець турніру «Артус Кап» (Німеччина), разом з братом: 1995 р.[26]
  • Найкращий бомбардир (чи нападник) турніру «Санкт-Петербурзька осінь»: 1993 р.
  • Найкращий бомбардир турніру «Каттара-94» (ОАЕ): 1994 р.[1][27]
  • Найкращий гравець чемпіонату України серед ветеранів 50+ (1): 2019[28]

Цікаві факти[29]
  • Сергій на 20 хвилин старший за свого брата Юрія
  • Улюблена музика: меломан
  • Улюблена страва: борщ, пельмені
  • Одна з головних умов, яку брати ставили перед клубами - грати разом
  • У рідних Черкасах уболівальники називали мініатюрних братів Кузями, а іспанські уболівальники на чемпіонаті світу дали їм прізвиська Снаббі і Снуббі

Примітки
  1. Зіменков Юрій. Черкасцям Усаковським аплодувала Іспанія // Газета «Молодь Черкащини». — 1996. — Вип. 51 (грудень). — С. 10.
  2. Поиск людей Украина Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine. (рос.)
  3. Пішов з життя Олександр Блуд... Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 20 вересня 2016.
  4. Дмитриев Леон. Подлечиться в мини? // Газета «Футбол-Review». — 1994. — Вип. 7 (18-24ноября). — С. 7. (рос.)
  5. Бодров Андрей. Брат за брата // Московский Спартак. — 2002. — Вип. 3 (май-июнь). — С. 3. (рос.)
  6. А. М. Атаманчук. Футбол-91 ФК Днепр Черкассы Справочник-календарь. — Черкассы : Периодика, 1991. — 64 с. — 10000 прим. (рос.)
  7. 1991. Вторая лига. 1 зона. Составы команд (рос.)
  8. Юоченко В. Всі голи чемпіонату // Газета «Спортарена». — 1991. — Вип. 21 (листопад). — С. 3.
  9. Вони кували перемогу / Юрій Карман, Юрій Корзаченко // «Спортивна газета». — 1994. — Вип. 50 (22 червня). — С. 5.
  10. КСМ-24 - филиал «Дины»? // Газета «Футбол Review». — 1994. — Вип. 5 (4-10 ноября). — С. 14. (рос.)
    Винокуров Сергей. Третий Кубок России. 1994 год // Газета «Футбол Review». — 1996. — Вип. 32 (95) (7-13 августа). — С. 15. (рос.)
  11. УС «Кампус» (Київ) - «Механізатор» (Дніпропетровськ) 2:4 (Протокол)
  12. Танасюк Андрій. Смілива молодь // Газета «Український футбол». — 1997. — Вип. 4 (275) (лютий). — С. 6.
  13. Кубок России. Зональные соревнования. Технические результаты. // Газета «Футбол Review». — 1995. — Вип. 35 (47) (8-14 сентября). — С. 15. (рос.)
    Шмитько Сергей. Игра, достойная финала // Газета «Футбол Review». — 1995. — Вип. 39 (51) (6-12 октября). — С. 14-15. (рос.)
  14. Морозов Георгий. КСМ-24! // Газета «Футбол Review». — 1997. — Вип. 22 (137) (28 мая-3 июня). — С. 13-14. (рос.)
  15. Подняться с восьмой на вторую строчку турнирной таблицы ... Архівовано 2016-09-17 у Wayback Machine. (рос.)
  16. Алексей Киселёв: «Когда-то на мини смотрели свысока даже из второй лиги» Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine. (рос.)
  17. Иркутская "Звезда-Истлэнд" отправляется завтра в Москву... Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 17 вересня 2016.
  18. Состав команды МФК "Прогресс" Глазов (рос.)
  19. Ветераны футзала Украины и России разошлись миром (рос.)
  20. Збірна України: 20 років неофіційному дебюту
  21. Ларин Сергей. «Серебро» есть, а «золота»...Ньето // Еженедельник «2000». — 2003. — Вип. 10 (162) (7-13 марта). — С. 28. (рос.)
  22. Симороз Максим. «Сокіл» у польоті // Газета «Український футбол». — 1994. — Вип. 5 (140) (березень). — С. 7.
  23. Брати Усаковські кують перемогу / Олексій Люндовський, Юрій Зіменков // Газета «Український футбол». — 1997. — Вип. 4 (275) (лютий). — С. 3.
    ЛЮНДОВСКИЙ Алексей. Без Яремчука, зато с Усаковскими // Газета «Команда». — 1997. — Вип. 12 (271) (1 февраля). — С. 2. (рос.)
  24. Так, как будет в Гватемале / Виктор Лисун, Георгий Морозов, Владимир Романов, Елена Яворская, Ирина Васильева, Валерий Чумаченко, Константин Столбовский // Газета «Футбол Review». — 2000. — Вип. 45 (316) (7-13 ноября). — С. 20-21. (рос.)
  25. Юрченко Ю. Вдома й стіни допомогли // Газета «Спортарена». — 1992. — Вип. 3 (27) (березень). — С. 3.
  26. Наші за кордоном. Міні-футбол // Газета «Голос України». — 1995. — Вип. 13 (1013) (21 січня). — С. 12.
  27. Брязгунов Юрій. Перший міжнародний успіх // Газета «Український футбол». — 1994. — Вип. 8 (143) (березень). — С. 6.
  28. У Полтаві завершилися матчі чемпіонату України серед ветеранів 50+
  29. Третяк Антон. Сергей и Юрий Усаковские: Наш дом - Украина // Газета «Футбол Review». — 1996. — Вип. 8 (71) (23-29 февраля). — С. 14. (рос.)

Джерела

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.