Утевський Арон Михайлович

Арон Михайлович Утевський (* 3 липня 1904(19040703), Конотоп — † 3 вересня 1988) — український, радянський біохімік, член-кореспондент АН УРСР.

Утевський Арон Михайлович
Народився 3 липня 1904(1904-07-03)
Конотоп, Конотопський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 3 вересня 1988(1988-09-03) (84 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Міське кладовище № 2 (Харків)
Країна  СРСР
Діяльність біохімік
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Галузь біохімія
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
Членство НАН України

Життєпис

Народився в родині фармацевта. В юності мріяв стати літератором.

Вступив на біологічний факультет Харківського університету, маючи намір отримати природно-наукову освіту, щоб стати письменником з широким кругозором. Однак поступово біохімія стала для Утевського головною справою, а література перемістилася на другий план.

У 1924 р. закінчив Харківський Інститут Народної Освіти (1924)

Поховання А.М. Утевського та членів його родини на Харківському кладовищі № 2. Світлина DKM med.

У 1928—1931 рр. працював в Українському Біохімічному Інституті.

У 1931—1975 рр. завідував кафедрою біохімії Харківського медичного інституту, одночасно очолював біохімічні відділи Українського інституту експериментальної медицини і Всеукраїнського інституту ендокринології та органотерапії (нині ДУ «Інститут проблем ендокринної патології ім. В. Я. Данилевського НАМН України»).

C 1935 р. — доктор наук, c 1939 р. — член-кореспондент Академії наук УРСР.

У роки німецько-радянської війни виконував обов'язки директора Киргизького медичного інституту.

У 1975 р створив і очолив в Інституті проблем кріобіології і кріомедицини АН УРСР лабораторію кріобіохіміі нейрогуморальних систем, потім реорганізовану в відділ. Основним напрямком досліджень відділу стало вивчення механізмів регуляції і ауторегуляції біохімічних процесів.

Похований на міському кладовищі № 2 (Харків) поруч з дружиною Утевською ( в дівоцтві- Файншмідт) Ольгою Ісаківною.

Наукова діяльність

Основоположник досліджень з обміну катехоламінів — з'єднань, близьких до гормону адреналіну. Встановив природу і функцію метаболітів цих гормонів-медіаторів та їх значення для фізіології і патології, розробив нові методи їх досліджень. Дослідження наукової школи професора Утевського показали, що в процесі перетворення гормон не припиняє діяльності в організмі, загибель гормону є початком життя нових регуляторів, які відіграють важливу роль в життєдіяльності організму. Монографія Утевського «Біохімія адреналіну» (1939 р.) започаткувала розвиток біохімії катехоламінів в СРСР.

Вперше досліджував перетворення в м'язах піровиноградної кислоти в молочну кислоту.

Розробив метод кріоконсервування зрізів щитоподібної залози. Аутологічний кріоконсервований матеріал використовується в якості трансплантата для корекції гіпофункції щитоподібної залози у людини.

Опублікував близько 250 робіт в області біохімії, підготував 65 кандидатів наук і 21 доктори наук. Автор ряду робіт в області філософії природознавства та історії науки. Остання книга «Шляхи дослідження і дослідження шляху» залишилася незавершеною.

Премія НАН України імені О. В. Палладіна 1980 р. за цикл праць, присвячених вивченню обміну адренергічних гормонів-медіаторів (катехоламінів).

Літературна творчість

Вірші, оповідання, нариси Утевського друкувалися в газетах і журналах. Після виходу повісті «Чорна вода» був прийнятий до Спілки письменників. П'єса «Пам'ятні зустрічі» ставилася в багатьох театрах Радянського Союзу і Болгарії.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.