Фабріціо Раванеллі

Вихованець футбольної школи клубу «Перуджа». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1986 року в основній команді того ж клубу, в якій провів три сезони, взявши участь у 90 матчах чемпіонату.

Протягом 1989-1992 років грав у складі команд клубів «Авелліно», «Казертана» та «Реджяна».

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Ювентус», до складу якого приєднався 1992 року. Відіграв за «стару синьйору» наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Ювентуса», був основним гравцем атакувальної ланки команди. У складі «Ювентуса» був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,39 голу за гру першості. За цей час виборов титул чемпіона Італії, ставав володарем Кубка Італії, володарем Кубка УЄФА, переможцем Ліги чемпіонів УЄФА.

Протягом 1996—2004 років захищав кольори англійського «Мідлсбро», французького «Олімпіка» (Марсель), римського «Лаціо», знову англійських «Дербі Каунті» та «Ковентрі Сіті», а також шотландського «Данді». Виступаючи за «Лаціо» додав до переліку своїх трофеїв ще один титул чемпіона Італії, знову ставав володарем Кубка Італії.

Завершив ігрову кар'єру у клубі «Перуджа», в якому майже двадцятьма роками раніше і розпочинав професійно грати у футбол. Прийшов до команди 2004 року, захищав її кольори до припинення виступів на професійному рівні у 2005 році.

1995 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 4 роки, провів у формі головної команди країни 22 матчі, забивши 8 голів.

У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 1996 року в Англії.

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 2011 року, увійшовши до тренерського штабу клубу «Ювентус» як тренер однієї з юнацьких команд.

22 червня 2018 року був призначений головним тренером київського «Арсенала», який щойно здобув путівку до Прем'єр-ліги[1]. 22 вересня того ж року оголосив про свою відставку[2].