Ференц Боршаньї

Починав кар'єру у складі першого чемпіона Угорщини — БТК. Будучи гравцем цієї команди, вперше викликався до складу збірної Угорщини. В 1926 році перейшов у клуб «Уйпешт», у складі якого виступав протягом десяти років. Швидко став ключовим гравцем команди, виступаючи на важливій позиції центрального півзахисника. При невисокому зрості, відзначався сильними бійцівськими якостями. Грав жорстко, але в той же час був технічним, з чудовим баченням поля, хорошим пасом і ударом з обох ніг[1].

Під керівництвом наставника Лайоша Баняї і з чудовим підбором гравців (окрім Боршаньї зірками клубу міжнародного рівня були Йожеф Фогль, Карой Фогль, Іштван Авар, Габор Сабо, Іллеш Шпітц та інші) «Уйпешт» досягнув значних успіхів наприкінці 20-х в першій половині 30-х років.

Перший великий успіх прийшов до команди у 1929 році – перемога кубку Мітропи, міжнародному турнірі для найсильніших клубів центральної Європи. На шляху до фіналу у чвертьфіналі команда пройшла празьку «Спарту» (6:1 і 0:2). У півфіналі змагалися з фіналістом двох попередніх турнірів віденським «Рапідом». Два матчі не виявили переможця (2:1, 2:3) і було призначено перегравання, що принесло перемогу угорській команді з рахунком 3:1. Незважаючи на те, що найкращий бомбардир «Уйпешту» Іштван Авар забив у цьому матчі всі три голи, преса головним героєм матчу називала не його, а плеймейкера команди Ференца Боршаньї. У фіналі «Уйпешт» переграв ще одну чеську команду  — «Славію». Вже в першому домашньому матчі «Уйпешт» здобув вагому перевагу 5:1, а в матчі відповіді вдовольнився нічиєю 2:2.

У 1930 році завоював з командою перший в історії титул чемпіона країни, відігравши 21 матч чемпіонату із 22. Крім того, у тому році Боршаньї отримав титул найкращого футболіста країни.

Влітку 1930 року став переможцем ще одного престижного міжнародного турніру  — Кубка Націй. Ці змагання відбулися у Женеві під час проведення Чемпіонату світу в Уругваї. У ньому брали участь чемпіони або володарі кубків більшості провідних у футбольному плані континентальних країн Європи. «Уйпешт» почергово переграв іспанський «Реал Уніон» (3:1), голландський «Гоу Егед» (7:0), швейцарський «Серветт» (3:0) і «Славію» у фіналі (3:0).

Через рік знову став чемпіоном Угорщини, зігравши в усіх 22 матчах турніру. Третій чемпіонський титул завоював у 1933 році, а четвертий – у 1935. Вклад Боршаньї в останню перемогу буде не таким вагомим, як в усіх попередніх – лише три матчі. Вік брав своє, а в клубі підросла сильна зміна в обличчі Анталя Салаї і Дьордя Сюча.

По завершенні сезону перейшов до команди «Фебуш», яку тренував Лайош Баняї, а капітаном був ще один старий знайомий з «Уйпешта» — Габор Сабо. Клуб зайняв у чемпіонаті найвище у своїй історії четверте місце та завоював право представити свою країну в Кубку Мітропи. «Фебуш» переміг в кваліфікації швейцарську команду «Янг Фелловз» із міста Цюрих (3:0 і 6:2), а в 1/8 фіналу поступився в достойній боротьбі діючому чемпіону і майбутньому фіналісту турніру  — празькій «Спарті» (2:5 і 4:2). Боршаньї брав участі в усіх цих матчах, довівши власну кількість зіграних матчів у Кубку Мітропи до 21.

31 серпня 1924 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Угорщини в грі проти збірної Польщі (4:0). Всього зіграв за команду 24 матчі, в чотирьох був капітаном команди.

Брав участь в матчах першого і другого розіграшів Кубка Центральної Європи, турніру, що традиційно проводився між збірними Італії, Австрії, Швейцарії, Чехословаччини, Угорщини.

Помер 24 жовтня 1958 року в місті Будапешт.

• Володар Кубка Мітропи: 1929
• Чемпіон Угорщини: 1929–30, 1930–31, 1932–33, 1934–35
• Срібний призер Чемпіонату Угорщини: 1926–27, 1931–32
• Бронзовий призер Чемпіонату Угорщини: 1927–28, 1928–29
• Фіналіст Кубка Угорщини: 1933
• Володар Кубка Націй 1930
• Найкращий футболіст Угорщини 1930