Фонд феміністської більшості
Фонд феміністської більшості (FMF) (англ. Feminist Majority Foundation) — це неприбуткова організація зі штаб-квартирою в окрузі Арлінгтон, Вірджинія, США, чия місія полягає в протидії насильству, розширенні прав і можливостей жінок, підтримки гендерної рівності та економічного розвитку.[1] Назва «Феміністська більшість» з'явилося після опитування, проведеного в 1986 році журналом Newsweek і Інститутом Ґеллапа, в якому 56 % американських жінок ідентифікували себе як феміністки. Президентка, а також одна із засновниць — Елеонор Сміл, вибрала таку назву для організації, щоб відобразити результати опитування, маючи на увазі те, що більшість жінок є феміністками.
Фонд феміністської більшості | |
---|---|
Тип | {{{тип}}} |
Рік заснування | 1987 рік |
Засновник | Елеонора Сміл, Пег Йоркін, Кетрин и Тоні Спіллар, Карабільо Джудіт, Меулі |
Розташування | Арлінгтон |
Дочірні організації | Ms. |
Фонд феміністської більшості є науково-освітньою організацією і видавцем журналу «Ms.». У 1987 році організацію заснували: Елеонор Сміл, Пег Йоркін, Кетрін Спіллар, Тоні Карабільйо і Джудіт Меулі. Фонд феміністської більшості став видавати журнал Ms. в 2001 році.[2]
Цілі і принципи
Фонд феміністської більшості займається питаннями репродуктивних прав та здоров'я жінок як в США, так і в інших країнах.
Основні принципи і цілі організації:[3]
- Боротьба з усіма формами насильства над жінками
- Підтримка доступу до безпечних і легальних абортів, контрацептивів; фінансування і доступ за програмою Медикейд неповнолітнім, бідним та іммігранткам.
- Підтримка прав ЛГБТ, інтерсекс, квір і гендерно-варіативних людей.
- Ліквідація гендерної і расової нерівноправності в судовій системі.
- Досягнення рівних цивільних прав темношкірих і жінок за допомогою позитивних заходів вирівнювання.
Фонд активно протистоїть будь-яким формам дискримінації за ознакою статі, гендеру, сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, раси, соціально-економічного статусу, віку, релігії, етнічної приналежності, сімейного стану, національного походження та фізичних можливостей.[3]
Фонд реалізує такі програми і комплекси заходів:
- Проект доступу до національних клінік;
- Кампанія за здоров'я жінок;
- Програма руху за аборти (в коледжах і університетах);
- Глобальна кампанія по репродуктивним правам;
- Кампанія для афганських жінок і дівчаток[4];
- Програма екстреної контрацепції;
- Національний центр у справах жінок;
- Програма рівних прав в освіті;
- Доступність міфепрістона[5][6];
- Благодійні концерти Rock for Choice.
Історії успіху
- Протягом 1989—1992 років Фонд феміністської більшості провів кампанію «Фемінізація влади», набравши безпрецедентне число жінок для висунення на урядові пости в США. Дана програма привела до подвоєння числа жінок в Конгресі США в 1992 році.[7]
- У 1992 році фонд підтримав поправку про рівні права штату Айова, а в 1996 році він допоміг протидіяти ініціативі проти зворотної дискримінації в Каліфорнії.
- У 2004 році Фонд феміністської більшості був одним з п'яти основних організаторів протесту «Марш за життя жінок», який залучив понад 1,15 мільйонів жінок і чоловіків в Вашингтон для підтримки репродуктивних прав.[8]
- У тому ж році фонду не вдалося провести виборчу ініціативу в Південній Дакоті для скасування державної заборони на аборти.[9]
- 23-24 березня 2013 року фонд провів свою 9-ту щорічну конференцію лідерок національного феміністського руху в Арлінгтоні, штат Вірджинія. На конференції були присутні такі доповідачки, як: Долорес Уерта (президентка Фонду Долорес Уерта, співзасновниця «United Farm Workers»), Моргана Річардсон (засновниця «Refuse The Silence»), Моніка Сімпсон (виконавча директорка «Sister Song»), Іванна Гонсалес.[10]
Законодавство
Фонд феміністської більшості також є лідером в законодавчих перемогах жінок, включаючи внесення поправок в «Закон про цивільні права 1991 року», який передбачає відшкодування матеріальних збитків жінкам, які виграють у суді позови про сексуальні домагання і дискримінацію за ознакою статі; створення «Закону про сімейні та медичні відпустки 1993 року»; «Закон про насильство по відношенню до жінок» і «Закон про вільне відвідування клінік»; прийняття в 1996 році заборони на використання зброї для осіб, які вчинили домашнє насильство; відновлення IX розділу в 1988 році, а потім успішний захист IX розділу від спроб Джорджа Буша протидіяти дискримінації чоловіків в 2003 році, а також інші перемоги.[11]
В теперішній час Фонд феміністської більшості продовжує виступати за ратифікацію в США Конвенції щодо ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.[12]
Примітки
- Mission and principles. feminist.org (англ.). Feminist Majority Foundation. Процитовано 4 серпня 2020.
- Farmer, Rebecca (12 листопада 2001). Ms. Magazine and Feminist Majority Foundation Join Forces. National NOW Times (National Organization for Women). Архів оригіналу за 4 червня 2013. Процитовано 23 липня 2019.
- Feminist Majority Foundation: Mission & Principles. feminist.org (англ.). Процитовано 5 квітня 2021.
- Mann, Judy (9 липня 1999). The Grinding Terror of the Taliban. The Washington Post. Процитовано 4 серпня 2020.
- Mifepriston — Feminist Majority Foundation. www.feminist.org (англ.). Процитовано 31 серпня 2020.
- Mifepristone: Timeline — Feminist Majority Foundation. www.feminist.org (англ.). Процитовано 31 серпня 2020.
- Leyva, Ric (14 жовтня 1987). Former Now President Kicks Off. Associated Press. Процитовано 11 березня 2014.
- Clock, Michele; Wilgoren, Debbi; Woodlee, Yolanda (25 квітня 2004). Abortion Rights Advocates Flood D.C. The Washington Post.
- Adler, Jonathan (22 квітня 2014). Supreme Court upholds Michigan civil rights initiative. The Washington Post.
- National Young Feminist Leadership Conference (2013 NYFLC). feministcampus.org. Feminist Majority Foundation. Архів оригіналу за 23 вересня 2014. Процитовано 23 липня 2019.
- Speakers. now.org. National Organization for Women. 2015. Архів оригіналу за 26 лютого 2014. Процитовано 23 липня 2019.
- Global Issues: CEDAW — Feminist Majority Foundation. www.feminist.org (англ.). Процитовано 9 серпня 2020.