Гендерна варіативність

Гендерна варіативність, гендерна неконформість це поведінка або гендерне вираження людини, що не відповідає гендерним нормам: маскулінним або фемінним. Людей, що представляють гендерну варіативність, називають гендерно-варіативними, гендерно-неконфорними, гендерно-різноманітними, гендерно-атиповими або гендер-квірами (з англ. інакшість), так само їх можуть називати трансгендерними чи конкретним варіантом їхньої гендерної ідентичності[1].

Трансгендерні люди можуть сприйматися або сприймати себе як гендерно-неконформні до переходу (зміни статті), але після трансформації можуть сприйматися як такі, що відповідають гендерним нормам. Інтерсексуальні люди теж можуть проявляти гендерну варіативність.

Термінологія

Термін гендерна варіативність використовується у психології[2] та психіатрії,[3]антропології,[4] гендерних дослідженнях, а також у правозахисті[5]. Він охоплює широкий спектр понять, таких як транссексуальність, буч і фем, дреґ-квін, томбой, травесті, гіджра тощо.

Термін «трансгендерність» має вужче значення і дещо інше забарвлення, що включає ідентифікацію, яка відрізняється від гендеру при народженні. Не всі гендерно-варіативні люди ідентифікують себе з трансгендерами, як і трансгендерні не ідентифікують себе з гендерно-варіативними — багато хто визначають себе як чоловік або жінка.

Гендерна ідентичність — це внутрішнє почуття власної статі; у той час як більшість людей мають гендерну ідентичність хлопчика/чоловіка або дівчини/жінки, гендерна ідентичність для частини людей є більш складною, ніж два варіанти. Зовнішній вираз гендерної ідентичності (гендерний дисплей), можливий, відповідно, крім «чоловічого» та «жіночого», через гендерно-варіативну презентацію або поведінку.

Дитяча гендерна варіативність

Дитячою гендерною варіативністю називають гендерну неконформність у дітей до пубертатного віку. Зокрема, гендерно-варіативні діти можуть висловлювати бажання носити одяг протилежної статі, відмовлятися від діяльності, яка вважається типовою або підходящою для їх біологічної статі, й прагнуть заводити друзів чи подруг протилежної статі[6]. Велика кількість дітей в той чи інший момент може демонструвати «крос-гендерну» поведінку. Таке «порушення гендерної ідентичності» діагностується, коли присутні чотири (або більше) ознак:

  • дитина багаторазово заявляє про (чи наполягає на) власну приналежність до протилежної статі;
  • діти обирають одягатися в одяг або симулювати стиль одягу, стереотипний для протилежної;
  • у рольових іграх та фантазіях сильна і стійка перевага ролей, властивих протилежній статі;
  • сильне бажання брати участь в іграх і заняттях, типових для протилежної статі;
  • дитина помітно частіше воліє гратися з дітьми протилежної статі.[7][8]

За деякими дослідженнями, багато хто з гомосексуальних і бісексуальних людей в дитинстві були гендерно-неконформними[9]. При цьому багато вчених вказують, що з цього неможливо зробити висновок про те, що гендерна неконформність в дитячому віці безпосередньо пов'язана з формуванням гомосексуальної або бісексуальної орієнтації, оскільки дорослі можуть по-іншому пояснювати свої спогади, тим самим знаходячи корені власної ідентичності. Так, гетеросексуальні чоловіки схильні применшувати свою гендерну неконформність в дитинстві, інтерпретуючи свою дитячу поведінку як прояви чутливості або художніх здібностей. Нещодавнє дослідження виявило, що як гетеро-, так і гомосексуальні люди, що не виражали свої гендерні ролі у суспільстві, частіше відчувають фізичний, статевий і психологічний тиск[10].

Деякі гендерно-неконформні діти також проявляють гендерну дисфорію — стрес від неспівпадіння свого самовідчуття з приписаною статтю. На думку сучасних вчених, важлива задача для батьків й психологів при роботі з гендерно-варіативними дітьми, які відчувають гендерну дисфорію — створення максимально комфортних і безпечних умов, в яких вони зможуть вивчити свою ідентичність і знайти підходящі форми гендерного самовираження. У деяких дітей і підлітків гендерна дисфорія з часом може зникнути, а в інших зберігається і в старшому віці. У цьому випадку підліток може потребувати зміни статі[11][12].

Нетипові гендерні ролі

Нетипова гендерна роль — це гендерна роль, яка включає гендерно-типовані види поведінки, які не пов'язані з культурною нормою. Гендерні стереотипи є соціально визначеною моделлю, яка містить культурні переконання про те, якими повинні бути гендерні ролі. Тобто те, чого суспільство очікує від жінки чи чоловіка: як виглядати, як поводитися та як думати. Гендерні стереотипи досить часто базується на гендерних нормах. Прикладами таких ролей є:

  • Домогосподар (Stay-at-home dad, househusband) — це чоловіки, які залишаються вдома і доглядають за будинком і дітьми, поки їх партнерка заробляє гроші. За словами Сема Робертса з New York Times, в 1970 4 % американських чоловіків заробляли менше за своїх дружин. Національне громадське радіо повідомило, що до 2015 року цей відсоток зріс до 38 %[13].
  • Метросексуал
  • Андрогін
  • Кросдресер(-ка) (Crossdresser) — це людина, яка одягається в одяг і наближається до зовнішнього вигляду людей протилежної статі, публічно або тільки наодинці, не проголошуючи себе людиною іншої статі. Кросдресери(-ки) можуть бути як цисгендерними, так і трансгендерними.
  • Гіджра (Hijra) — каста в Індії, куди належать люди (іноді кастровані), чия анатомія в більшості випадків ідентифікована як чоловіча (рідше жіноча або інтерсексуальна), але чия гендерна ідентичність не є ні чоловічою, ні жіночою, чия гендерна роль включає носіння одягу протилежної статі[14].

Одяг

Серед дорослих носіння жіночого одягу чоловіками часто соціально-стигматизоване і фетишизоване, або вважається сексуально ненормальним. Проте кросдресинг може бути формою гендерного вираження і не обов'язково пов'язаний з еротичною діяльністю, а також не свідчить про сексуальну орієнтацію.[15] Інші гендерно неконформні чоловіки вважають за краще просто модифікувати та стилізувати чоловічий одяг як вираз свого інтересу до зовнішнього вигляду та моди.

Гендерно-позитивна практика

Гендерно-позитивна практика визнає та підтримує унікальну гендерну самоідентифікацію та вираження людини. Гендерно-позитивна практика все ширше застосовується в психічному та фізичному полі у відповідь на дослідження, які показують, що клінічна практика примусу людей приймати певну гендерну ідентичність може призводити до психологічної шкоди.[16] У 2015 році Американська психологічна асоціація опублікувала рекомендації щодо гендерно-позитивної практики для персоналу клінік, що працює з трансгендерними та гендерно-нетиповими людьми. Попередні дослідження щодо гендерно-позитивних практик у медичних та психологічних установах показали насамперед позитивні результати лікування.[17] Оскільки ці практики стають використовуватися ширше, необхідні дослідження з більшими вибірками та тривалістю, щоб продовжувати оцінювати цю практику.

Дослідження показали, що молодь, яка отримує підтримку з боку батьків, має краще психічне здоров'я, ніж їхні однолітки, які цього не мають.[18]

Гендерно-позитивна практика підкреслює гендерне здоров'я. Гендерне здоров'я — це здатність людини ідентифікувати та висловлювати гендер(и), в яких вона відчуває себе найбільш комфортно, не боячись відхилень.[19] Гендерно-позитивну практику формують наступні припущення:[20]

  • гендерна дисперсія не є психологічним розладом або психічним захворюванням;
  • зовнішні вирази гендеру відрізняються в різних культурах;
  • вирази гендеру різноманітні і не можуть бути бінарними;
  • гендерний розвиток залежить від біологічних і культурних факторів;
  • якщо виникає патологія, то частіше це відбувається через культурні реакції, а не особистісні особливості.

Список літератури

  1. .Haldeman, Douglas C. (2000-01-01). «Gender Atypical Youth: Clinical and Social Issues». School Psychology Review. 29 (2): 192—200.
  2. Lynne Carroll, Paula J. Gilroy, Jo Ryan (2002), Counseling Transgendered, Transsexual, and Gender-Variant Clients, Journal of Counseling & Development, Volume 80, Number 2, Spring 2002, pp. 131—139.
  3. .Arlene Istar Lev, (2004) Transgender Emergence: Therapeutic Guidelines for Working With Gender-Variant People and Their Families. Haworth Press.
  4. Nanda S. Gender Diversity: Crosscultural Variations / 2nd Edition. — Waveland Press, 2014. — 147 p. -----Nanda, Serena (2000). Gender diversity: crosscultural variations. Prospect Heights, Ill.: Waveland Press, Inc. ISBN 978-1577660743. OCLC 43190536
  5. Transrespect Versus Transphobia Worldwide. A Comparative Review of the Human-Rights Situation of Gender-Variant / Trans People (https://transrespect.org/en/tvt-publication-series/)
  6. Кон И. С. В поисках себя // Лики и маски однополой любви: Лунный свет на заре. — 2-е изд., перераб. и доп. — М. : ACT, 2003. — 576 с.
  7. Бондарчук Я. Актуальність трансгендеру // Гендер та філософія. Гендер та культурологія. —  2013 — 18-24 с.
  8. Трансгендерность у детей и подростков [Електронний ресурс]. — Режим доступу до статті: http://narrlibrus.wordpress.com/2009/02/11/esben-esther/.
  9. Friedman, RC. Sexual Orientation and Psychodynamic Psychotherapy Sexual Science and Clinical Practice. — Columbia University Press, 2008. — P. 53–7.
  10. «Andrea L. Roberts, Margaret Rosario, Heather L. Corliss, Karestan C. Koenen and S.Bryn Austin»"Childhood Gender Nonconformity: A Risk Indicator for Child Abuse and Posttraumatic Stress in Youth", Pediatrics Official Journal of the American Acamedy of Pediatrics, February 2012.
  11. Baumeister, Roy F. Social Psychology and Human Sexuality: Essential Readings. — Psychology Press, 2001.
  12. Crawford, Nicole (2003). «Understanding children's atypical gender behavior». American Psychological Association.
  13. «What Happens When Wives Earn More Than Husbands».National Public Radio. February 8, 2015. Retrieved April 25, 2016.
  14. Stephen O. Murray (2002). Homosexualities. University of Chicago Press. p. 278.
  15. Альянс гей-лесбійок проти наклепу. GLAAD Media Reference Guide, 8-е видання. Трансгендерний глосарій термінів ", " GLAAD ", США, травень 2010 року.
  16. Bryant, Karl (September 2006). «Making gender identity disorder of childhood: Historical lessons for contemporary debates». Sexuality Research and Social Policy. 3 (3): 23–39. doi:10.1525/srsp.2006.3.3.23.
  17. American Psychological Association (2015). «Guidelines for psychological practice with transgender and gender nonconforming people». American Psychologist. 70 (9): 832—864. doi:10.1037/a0039906. PMID 26653312.
  18. Ryan, Caitlin; Russell, Stephen T.; Huebner, David; Diaz, Rafael; Sanchez, Jorge (November 2010). «Family Acceptance in Adolescence and the Health of LGBT Young Adults». Journal of Child and Adolescent Psychiatric Nursing. 23 (4): 205—213. doi:10.1111/j.1744-6171.2010.00246.x. PMID 21073595.
  19. Hidalgo, Marco A.; Ehrensaft, Diane; Tishelman, Amy C.; Clark, Leslie F.; Garofalo, Robert; Rosenthal, Stephen M.; Spack, Norman P.; Olson, Johanna (2013). «The Gender Affirmative Model: What We Know and What We Aim to Learn». Human Development. 56 (5): 285—290. doi:10.1159/000355235.
  20. Hidalgo, Marco A.; Ehrensaft, Diane; Tishelman, Amy C.; Clark, Leslie F.; Garofalo, Robert; Rosenthal, Stephen M.; Spack, Norman P.; Olson, Johanna (2013). «The Gender Affirmative Model: What We Know and What We Aim to Learn». Human Development. 56 (5): 285—290. doi:10.1159/000355235
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.