Гендерна варіативність

Термін гендерна варіативність використовується у психології[2] та психіатрії,[3]антропології,[4] гендерних дослідженнях, а також у правозахисті[5]. Він охоплює широкий спектр понять, таких як транссексуальність, буч і фем, дреґ-квін, томбой, травесті, гіджра тощо.

Термін «трансгендерність» має вужче значення і дещо інше забарвлення, що включає ідентифікацію, яка відрізняється від гендеру при народженні. Не всі гендерно-варіативні люди ідентифікують себе з трансгендерами, як і трансгендерні не ідентифікують себе з гендерно-варіативними — багато хто визначають себе як чоловік або жінка.

Гендерна ідентичність — це внутрішнє почуття власної статі; у той час як більшість людей мають гендерну ідентичність хлопчика/чоловіка або дівчини/жінки, гендерна ідентичність для частини людей є більш складною, ніж два варіанти. Зовнішній вираз гендерної ідентичності (гендерний дисплей), можливий, відповідно, крім «чоловічого» та «жіночого», через гендерно-варіативну презентацію або поведінку.

Дитячою гендерною варіативністю називають гендерну неконформність у дітей до пубертатного віку. Зокрема, гендерно-варіативні діти можуть висловлювати бажання носити одяг протилежної статі, відмовлятися від діяльності, яка вважається типовою або підходящою для їх біологічної статі, й прагнуть заводити друзів чи подруг протилежної статі[6]. Велика кількість дітей в той чи інший момент може демонструвати «крос-гендерну» поведінку. Таке «порушення гендерної ідентичності» діагностується, коли присутні чотири (або більше) ознак:

• дитина багаторазово заявляє про (чи наполягає на) власну приналежність до протилежної статі;
• діти обирають одягатися в одяг або симулювати стиль одягу, стереотипний для протилежної;
• у рольових іграх та фантазіях сильна і стійка перевага ролей, властивих протилежній статі;
• сильне бажання брати участь в іграх і заняттях, типових для протилежної статі;
• дитина помітно частіше воліє гратися з дітьми протилежної статі.[7][8]

За деякими дослідженнями, багато хто з гомосексуальних і бісексуальних людей в дитинстві були гендерно-неконформними[9]. При цьому багато вчених вказують, що з цього неможливо зробити висновок про те, що гендерна неконформність в дитячому віці безпосередньо пов'язана з формуванням гомосексуальної або бісексуальної орієнтації, оскільки дорослі можуть по-іншому пояснювати свої спогади, тим самим знаходячи корені власної ідентичності. Так, гетеросексуальні чоловіки схильні применшувати свою гендерну неконформність в дитинстві, інтерпретуючи свою дитячу поведінку як прояви чутливості або художніх здібностей. Нещодавнє дослідження виявило, що як гетеро-, так і гомосексуальні люди, що не виражали свої гендерні ролі у суспільстві, частіше відчувають фізичний, статевий і психологічний тиск[10].

Деякі гендерно-неконформні діти також проявляють гендерну дисфорію — стрес від неспівпадіння свого самовідчуття з приписаною статтю. На думку сучасних вчених, важлива задача для батьків й психологів при роботі з гендерно-варіативними дітьми, які відчувають гендерну дисфорію — створення максимально комфортних і безпечних умов, в яких вони зможуть вивчити свою ідентичність і знайти підходящі форми гендерного самовираження. У деяких дітей і підлітків гендерна дисфорія з часом може зникнути, а в інших зберігається і в старшому віці. У цьому випадку підліток може потребувати зміни статі[11][12].

Нетипова гендерна роль — це гендерна роль, яка включає гендерно-типовані види поведінки, які не пов'язані з культурною нормою. Гендерні стереотипи є соціально визначеною моделлю, яка містить культурні переконання про те, якими повинні бути гендерні ролі. Тобто те, чого суспільство очікує від жінки чи чоловіка: як виглядати, як поводитися та як думати. Гендерні стереотипи досить часто базується на гендерних нормах. Прикладами таких ролей є:

• Домогосподар (Stay-at-home dad, househusband) — це чоловіки, які залишаються вдома і доглядають за будинком і дітьми, поки їх партнерка заробляє гроші. За словами Сема Робертса з New York Times, в 1970 4 % американських чоловіків заробляли менше за своїх дружин. Національне громадське радіо повідомило, що до 2015 року цей відсоток зріс до 38 %[13].
• Метросексуал
• Андрогін
• Кросдресер(-ка) (Crossdresser) — це людина, яка одягається в одяг і наближається до зовнішнього вигляду людей протилежної статі, публічно або тільки наодинці, не проголошуючи себе людиною іншої статі. Кросдресери(-ки) можуть бути як цисгендерними, так і трансгендерними.
• Гіджра (Hijra) — каста в Індії, куди належать люди (іноді кастровані), чия анатомія в більшості випадків ідентифікована як чоловіча (рідше жіноча або інтерсексуальна), але чия гендерна ідентичність не є ні чоловічою, ні жіночою, чия гендерна роль включає носіння одягу протилежної статі[14].

Серед дорослих носіння жіночого одягу чоловіками часто соціально-стигматизоване і фетишизоване, або вважається сексуально ненормальним. Проте кросдресинг може бути формою гендерного вираження і не обов'язково пов'язаний з еротичною діяльністю, а також не свідчить про сексуальну орієнтацію.[15] Інші гендерно неконформні чоловіки вважають за краще просто модифікувати та стилізувати чоловічий одяг як вираз свого інтересу до зовнішнього вигляду та моди.

Гендерно-позитивна практика визнає та підтримує унікальну гендерну самоідентифікацію та вираження людини. Гендерно-позитивна практика все ширше застосовується в психічному та фізичному полі у відповідь на дослідження, які показують, що клінічна практика примусу людей приймати певну гендерну ідентичність може призводити до психологічної шкоди.[16] У 2015 році Американська психологічна асоціація опублікувала рекомендації щодо гендерно-позитивної практики для персоналу клінік, що працює з трансгендерними та гендерно-нетиповими людьми. Попередні дослідження щодо гендерно-позитивних практик у медичних та психологічних установах показали насамперед позитивні результати лікування.[17] Оскільки ці практики стають використовуватися ширше, необхідні дослідження з більшими вибірками та тривалістю, щоб продовжувати оцінювати цю практику.

Дослідження показали, що молодь, яка отримує підтримку з боку батьків, має краще психічне здоров'я, ніж їхні однолітки, які цього не мають.[18]

Гендерно-позитивна практика підкреслює гендерне здоров'я. Гендерне здоров'я — це здатність людини ідентифікувати та висловлювати гендер(и), в яких вона відчуває себе найбільш комфортно, не боячись відхилень.[19] Гендерно-позитивну практику формують наступні припущення:[20]

• гендерна дисперсія не є психологічним розладом або психічним захворюванням;

• зовнішні вирази гендеру відрізняються в різних культурах;

• вирази гендеру різноманітні і не можуть бути бінарними;

• гендерний розвиток залежить від біологічних і культурних факторів;

• якщо виникає патологія, то частіше це відбувається через культурні реакції, а не особистісні особливості.