Фосфоміцин

Фосфоміцин — природний антибіотик широкого спектра дії для перорального і парентерального застосування. Виробництво препарату передбачає використання продуктів життєдіяльності Streptomyces fradiae[1] Фосфоміцин уперше отриманий унаслідок результату співпраці компанії «Merck & Co» та іспанської компанії «Compañía Española de Penicilina y Antibióticos» (або скорочено «Cepa») при дослідженні культури Streptomyces fradiae, із публікацією результатів досліджень у 1969 році.[2] Промислове виробництво фосфоміцину розпочалось у 1971 році на заводі іспанської компанії «Cepa».[3]

Фосфоміцин
Систематизована назва за IUPAC
[(2R,3S)-3-methyloxiran-2-yl]phosphonic acid
Класифікація
ATC-код J01XX01
PubChem 446987
CAS 2315502-4
DrugBank
Хімічна структура
Формула C3H7O4P 
Мол. маса 138,059 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність ~60% перорально
Метаболізм не метаболізується
Період напіввиведення 1,5-1,7 год. парентерально; 2 год. - перорально
Екскреція Нирки
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата МОНУРАЛ,
«Замбон Швейцарія ЛТД»,Швейцарія
UA/9833/01/01
07.07.2009-07/07/2014

Фармакологічні властивості

Фосфоміцин — антибіотик широкого спектра дії. Препарат діє бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки бактерій. До фосфоміцину чутливі такі збудники: стафілококи, Escherichia coli, Enterobacter spp., Pseudomonas spp., Klebsiella spp., Proteus spp., Serratia spp. Малоактивний до стрептококів, ентерококів. Препарат не діє на анаеробні мікроорганізми.

Фармакодинаміка

Фосфоміцин добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті, максимальна концентрація в крові досягається протягом 2 годин. Біодоступність при пероральному прийомі становить близько 60%. Період напіввиведення при пероральному прийомі 2 год., при парентеральному − 1,5-1,7 год. Фосфоміцин не метаболізується в організмі, виводиться з сечею в незміненому вигляді. У формі трометамолу має змогу підтримувати терапевтичний рівень в сечі протягом 48 годин. Препарат проникає в грудне молоко і через плацентарний бар'єр.

Показання до застосування

В ін'єкційній формі препарат застосовують при септицемії; інфекціях дихальних шляхів (бронхіти, бронхоектатична хвороба, плеврити, піоторакс); перитоніті; інфекціях сечостатевої системи (пієлонефрит, цистит, аднексит, параметрит, бартолініт). В пероральній формі використовується для лікування інфекцій сечових шляхів — циститі, уретровезикальному синдромі, безсимптомній масивній бактерійурії (особливо при вагітності), післяопераційних інфекціях сечових шляхів; а також для передопераційної підготовки перед операціями сечових шляхів і трансуретральними дослідженнями

Побічна дія

При застосуванні фосфоміцину можливі наступні побічні ефекти:

Протипокази

Фосфоміцин протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, при важкій нирковій недостатності. З обережністю призначають при серцевій недостатності і артеріальній гіпертензії. На час лікування препаратом рекомендується припинити годування грудьми.

Форми випуску

Препарат випускається у вигляді порошку для парентерального застосування в флаконах по 1,0 і 2,0 г та в гранулах для перорального застосування по 3,0 г.

Застосування у ветеринарії

Фосфоміцин для ветеринарного застосування випускається у порошку та застосовується для лікування інфекцій, що викликані чутливими до препарату бактеріями, у свиней та свійських птахів.[1]

Примітки

  1. http://medoprovet.ru/wp-content/uploads/2014/04/fosbak_st_obnew.pdf (рос.)
  2. Silver, L.L. Rational approaches to antibiotic discovery: pre-genomic directed and phenotypic screening, 2.4.2 Screens for spheroplast formation. In: Thomas Dougherty, Michael J. Pucci, Antibiotic Discovery and Development. Chap. 2, p. 46. (англ.)
  3. About us: Our history. Архівовано 14 вересня 2011 у Wayback Machine. (англ.)

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.