Фрідріх-Вільгельм Крюгер

Син полковника, брат Вальтера Крюгера. Освіту отримав у кадетських корпусах Карлсруе (1909) і Берліні Ліхтерфельде (1913). 22 березня 1914 року в чині лейтенанта вступив у піхотний полк Лютцова. За бойові заслуги нагороджений Залізним хрестом 1-го і 2-го класу.

В 1919—1920 служив в Добровольчому корпусі Лютцова, брав участь у придушенні комуністичного руху в Німеччині. У травні 1920 року демобілізований. В 1920—1923 працював у видавництвах, в 1924—1928 директор сміттєспалювальної фабрики (Берлін). Звільнений за підозрою в корупції.

15 листопада 1929 року вступив в НСДАП (партквиток № 171 199), 1930 року — в СА, 16 березня 1931 року — в СС (квиток № 6123), отримав чин штурмбаннфюрера. З березня 1931 по січень 1935 року перебував для особливих доручень у штабі 3-го абшніта СС. Обіймав високі посади в СА: з 5 квітня 1931 року начальник штабу групи СА «Восток», з 10 листопада 1931 року командир групи СА «Восток», з червня 1932 року начальник служби підготовки СА і групенфюрер СА для особливих доручень при штабі Ернста Рема.

У червні 1932 року обраний депутатом рейхстагу від Франкфурта-на-Одері. З 1 липня 1933 року начальник служби освіти СА. 1935 року повернувся на командні пости в СС.

З 15 червня 1933 року обергруппенфюрер в Мюнхені, член штабу рейхсфюрера СС і прусський державний радник. З липня 1933 по серпень 1934 року начальник навчального керування СА. З 1 квітня 1936 року інспектор прикордонних частин СС. З травня 1938 по жовтень 1939 року інспектор кавалерійських СС.

З 4 жовтня 1939 по 9 листопада 1943 року вищий керівник СС і поліції в генерал-губернаторстві та одночасно з 15 вересня 1942 року керівник оберабшніта СС «Схід»; найближчий співробітник Ганса Франка. Постійно вступав у конфлікт із Франком, вимагаючи більш енергійних та жорстоких антипольських та антиєврейських заходів. У конфлікті з Франком користувався підтримкою Генріха Гіммлера. У травні 1942 року протистояння вирішилося на користь Крюгера, який зайняв спеціально для нього заснований пост статс-секретаря з питань безпеки в уряді генерал-губернаторства. Після цього вплив Крюгера стало рівним, а іноді та перевершував вплив Франка.

Одночасно став особистим представником Гіммлера щодо зміцнення німецької нації в генерал-губернаторстві. В 1939—1943 був головним керівником всієї системи нацистського терору в Польщі, несе відповідальність за знищення мільйонів поляків та польських євреїв (тільки євреїв було знищено 1 720 тисяч осіб). За його наказом із Замостя виселили 110 тисяч поляків, щоб звільнити місце для німецьких колоністів.

Завдяки підступам Франка втратив свою посаду, 9 листопада 1943 року зарахований до складу Особистого штабу рейхсфюрера СС і до квітня 1944 року займався тренуванням частин 7-ї гірськострілецької дивізії СС «Принц Ойген».

З 20 травня 1944 року командир 6-ї гірськострілецької дивізії СС «Норд». З 26 серпня 1944 року командир 5-го гірськострілецького корпусу СС.

20 вересня 1944 року нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста за командування дивізією у складі 20-ї гірської армії у Фінляндії. Брав участь в операціях проти партизан у Західній Югославії.

У лютому 1945 року призначений вищим керівником СС і поліції у Відні. Покінчив життя самогубством.

• «Майор Вихор», 1967; «Сімнадцять миттєвостей весни», 1973 — Євген Кузнєцов
• «Дума про Ковпака», 1976 — Альгімантас Масюліс

• 
  Крюгер у Львові
• 
  Ганс Франк виголошує промову під час поліцейського параду у Кракові (1939). Крюгер стоїть позаду Франка (у сталевій касці).

• Larry V. Thompson: Friedrich-Wilhelm Krüger — Höherer SS- und Polizeiführer Ost. In: Ronald Smelser, Enrico Syring (Hrsg.): Die SS: Elite unter dem Totenkopf. Paderborn 2000, ISBN 3-506-78562-1.
• Josef Wulf: Das Dritte Reich und seine Vollstrecker. Kapitel: Die Liquidation von 500.000 Juden im Ghetto Warschau. Arani, Berlin 1961.
• Ruth Bettina Birn: Die Höheren SS- und Polizeiführer. Himmlers Vertreter im Reich und in den besetzten Gebieten. Droste, Düsseldorf 1986, ISBN 3-7700-0710-7.
• Heinz Höhne: Der Orden unter dem Totenkopf. Die Geschichte der SS. Weltbild, Augsburg 1998, ISBN 3-89350-549-0.
• Hermann Weiß (Hrsg.): . S. Fischer, Frankfurt am Main 1998, ISBN 3-10-091052-4.
• Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Fischer-Taschenbuch-Verlag, Frankfurt 2007, ISBN 978-3-596-16048-8 (aktualisierte 2. Auflage).
• Erich Stockhorst: . Arndt, Kiel 2000, ISBN 3-88741-116-1 (Unveränderter Nachdruck der ersten Auflage von 1967). Einschlägiger Verlag.
• Dermot Bradley (Hrsg.), Andreas Schulz, Günter Wegmann: Die Generale der Waffen-SS und der Polizei. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 2: Hachtel–Kutschera. Biblio Verlag, Bissendorf 2005, ISBN 3-7648-2592-8, S. 596—609.
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939-1945, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 478.

1. Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
   d:Track:Q63098423