Фрідріх Вільям Гершель

Рукопис Симфонії № 15 мі-бемоль мажор Вільяма Гершеля

Син бідного музиканта. Вступив на службу до військового оркестру (гобоїстом) і 1755 року в складі полку був відряджений з Ганноверу до Англії (ці дві держави були зв'язані особистою унією). 1757 року пішов з військової служби заради занять музикою. Крім гобоя Гершель грав на скрипці і клавесині, а потім і на органі. Він написав безліч музичних творів, у тому числі 24 симфонії і багато концертів, а також трохи церковної музики[8]. Працював органістом і вчителем музики у Галіфаксі, потім переїхав до курортного міста Бат, де став розпорядником публічних концертів.

Інтерес до музичної теорії привів Гершеля до математики, математика до оптики і, нарешті, оптика — до астрономії. 1773 року, не маючи коштів, щоб купити великого телескопа, він став сам шліфувати дзеркала й конструювати телескопи й надалі сам виготовляв оптичні прилади як для власних спостережень, так і на продаж.

Перше відкриття Гершеля — відкриття планети Уран — відбулося 13 березня 1781 року. Гершель присвятив це відкриття королю Георгу ІІІ і назвав планету на його честь Георгієвою зіркою (Georgium Sidus), проте назва так і не ввійшла до вжитку; Георг ІІІ, сам аматор астрономії й заступник ганноверців, надав Гершелю чин королівського астронома й кошти для будівництва окремої обсерваторії. З 1782 року Гершель і сестра Кароліна, що допомагала йому, постійно працювали над удосконаленням телескопів і астрономічних спостережень.

Завдяки деяким технічним удосконаленням і збільшенню діаметра дзеркал Гершель зміг 1789 року виготовити найбільший телескоп свого часу (діаметр дзеркала — 122 см, головна фокусна відстань — 12 метрів); першого ж місяця роботи із цим телескопом Гершель відкрив супутники Сатурна Мімас і Енцелад. Далі Гершель відкрив також супутники Урана Титанію та Оберон. У своїх роботах про супутники планет Гершель уперше вжив термін «астероїд» (використавши його для характеристики цих супутників, тому що під час спостережень Гершеля в телескоп великі планети виглядали дисками, а їхні супутники — точками, як зірки).

телескоп Гершеля із фокусною відстанню 12 м

Однак головні роботи Гершеля належать до галузі зоряної астрономії. Вивчення власних рухів зір привело його до відкриття поступального руху Сонячної системи. Зі спостережень за подвійними зорями, розпочатих із метою визначення паралаксів, Гершель зробив новаторський висновок про існування зоряних систем (раніше вважалося, що подвійні зорі лише випадково розташовані на небі таким чином, що під час спостережень опиняються поруч). Видатною заслугою Гершеля стали спостереження туманностей. Він спостерігав понад 2500 об'єктів, складаючи ретельні описи й каталоги (над їх систематизацією й підготовкою до публікації працювала Кароліна Гершель). Ці спостереження поклали основу Загального каталогу туманностей і скупчень, виданого його сином, Джоном Гершелем.

Серед інших заслуг Гершеля — відкриття інфрачервоного випромінювання, зроблене у витонченому експерименті: розщепивши сонячне світло призмою, Гершель вмістив термометр одразу за червоною смугою видимого спектра й показав, що температура підвищується, а отже, на термометр впливає випромінювання, яке не сприймається людським оком.

Цікаво, що за межами власне астрономії та найближчих до неї галузей фізики наукові погляди Гершеля були досить дивні. Він, наприклад, вважав, що всі планети населені, що під гарячою атмосферою Сонця перебуває щільний шар хмар, а нижче — тверда поверхня планетарного типу і тому подібне.

Член Лондонського королівського товариства (1781), іноземний почесний член Петербурзької АН (1789), член багатьох інших академій наук.

На честь Гершеля названо кратери на Місяці, Марсі та Мімасі, астероїд, а також кілька новітніх астрономічних проектів, зокрема космічний телескоп Гершель.

• Гершель // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• И. Г. Колчинский, А. А. Корсунь, М. Р. Родригес (1977). Гершель Вильям (Фридрих Вильгельм). Астрономы (Биографический справочник) (російською). на сайте Астронет. Київ: Наукова Думка.