Фріц Шепан

Його батьки переїхали до Гельзенкірхена з Східної Пруссії. З 1916 року почав займатися у клубі «Вестфалія 04 Шальке», котрий декілька разів зміняв назву і реорганізовувався. В сезоні 1923/24 був запрошений до основного складу «Шальке 04». У першому матчі замінив майбутнього свояка Ернста Куцорру. Гельзенкірхенський клуб поступово почав набирати оберти і на початку 30-х років став одноосібним лідером німецького футболу.

Той час вважається золотою ерою в історії «Шальке 04». Шепан був одним з найяскравіших представників тїєї команди, що грала в короткий пас, з швидким переміщенням гравців та м'яча, зі зміною позицій і постійними забіганнями футболістів у вільний простір. За свій стиль гри «Шальке 04» прозвали «Дзигою» (нім. «Schalker Kreisel»). Його гра була елегантною і технічно бездоганною. Деякі критики зазначають, що він був занадто повільним для гри на високому рівні. Але цей недолік він компенсував своїм інтелектом, вмінням читати гру, технікою і видатною позиційної грою.

У 1933 році команду очолив Ганс Шмідт, який перевів Шепана на позицію центрального півзахисника. 1934 року забив гол у фіналі першості Німеччини і його команда вперше в своїй історії здобула чемпіонський титул. Брав участь у дев'яти фіналах національних чемпіонатів і п'яти розіграшів кубка Німеччини. Сім з них завершилися перемогами гельзенкірхенського клубу.

В національній збірній дебютував 20 жовтня 1929 року. Гра у Гамбурзі проти команди Фінляндії завершилася перемогою з великим рахунком, а Фріц Шепан забив один з чотирьох м'ячів у ворота суперників. Разом з іншою легендою гельзенкірхенців, Ернстом Куцоррою, провів у збірній один матч — 27 вересня 1931 року[1]. В Ганновері перемогли команду Данії з рахунком 4:2 (голи забивали: Гофманн (3), Куцорра — Нільссон, Йоргенсен).

З 1934 року став основним гравцем команди Отто Нерца. Перед другим чемпіонатом світу колектив обрав його своїм капітаном. На самому турнірі провів всі ігри і здобув бронзову нагороду світової першості.

1931 року одружився з Еліс Куцоррою, сестрою свого товариша і одноклубника. 1 травня 1937 року став членом Націонал-соціалістичної партії. До нього прихильно ставився Адольф Гітлер, який буцімто передав Шепану підприємство, колишніми власниками якого були євреї.

До наступного мундіаля був безаперечним гравцем основи, але в цей час відбувся аншлюс з Австрією і вище керівництво Німеччини наказало надати віденським футболістам половину вакансій. У першому матчі французького чемпіонату проти швейцарців на поле вийшов Ганс Мок з «Аустрії». Гра завершилася внічию і за регламентом був призначений додатковий матч. Зепп Гербергер порушив наказ і випустив більш звичний склад, у якому був і Фріц Шепан. Але того дня фортуна була на боці суперників, німці зазнали поразки і поїхали додому.

Наступного року завершив виступи в головній команді країни. У 30 іграх був капітаном команди. Всього провів 34 матчі, забив 8 голів. Лише 1998 року Олаф Тон перевершив це досягнення.

Останній матч за «Шальке 04» провів 12 листопада 1950 року проти бразильського «Атлетіко Мінейро». Всього провів за клуб 342 офіційні матчі і забив 234 голи.

Тренерський досвід на клубному рівні обмежився роботою у рідному «Шальке 04» і «Рот-Вайсі». Під його керівництром команда з Ессена стала чемпіоном Німеччини 1955 року. Працював дитячим тренером. В 60-х роках двічі займав посаду президента гельзенкірхенського клубу (1964—1965, 1966—1967).

Фріц Шепан і Ернст Куцорра вважаються найкращими футболістами «Шальке 04» першої половини 20-го століття[2][3][4].

Загальний огляд ігрової кар'єри:

Участь у фіналах національних турнірів:

Статистика виступів на чемпіонатах світу:

Статистика виступів у національній збірній:

• Фріц Шепан на сайті ФІФА (англ.)

• Фріц Шепан на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Фріц Шепан на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Профіль (анг.). EU-Football.info. Процитовано 9 липня 2017.
• Фридрих Щепан (рос.)