Халцедон

Халцедо́н (рос. халцедон; англ. chalcedony; нім. Chalzedon m, Chalcedon m) — поширений мінерал класу оксидів.

Халцедон
Загальні відомості
Хімічна формула Діоксид кремнію (SiO2)
Ідентифікація
Колір від білого до медово-жовтого
Сингонія Тригональна сингонія
Твердість 6,5—7
Колір риси білий
 Халцедон у Вікісховищі

Названий за стародавнім містом Халкедон на узбережжі Мармурового моря (G.Agricola, 1546).

Загальний опис

Халцедон — волокнистий приховано-кристалічний різновид кварцу, переважно синього, синюватого, рожевого кольору, напівдорогоцінний камінь. Містить 90—99 % SiO2. Тонкодисперсні домішки оксидів і гідроксидів заліза, нікелю і манґану, що наповнюють мікропори мінерального аґреґату і забарвлюють X. в різні кольори: коричнево-бурий (сардер або сард), помаранчевий до рожевого (сердолік або карнеліан), червоний від вишневого до яскраво-кривавого (карнеол), яблучно-зелений (хризопраз), блакитно-сірий до блідо-синього (сапфірин), темно-зелений (плазма), темно-зелений з червоними плямами (геліотроп). Халцедон з косим згасанням волокон (люцетин). Халцедон з видимою неозброєним оком смугастою текстурою — агат. Нерідко зустрічаються плямисті і смугасті різновиди (агат, онікс)[1]. Утворює сфероліти, сферолітові кірки, псевдосталактити або суцільні масивні утворення.

Сингонія тригональна. Трапецоедричний вид. Спайність відсутня. Густина 2,55-2,64. Твердість 6,5—7. Блиск жирний або восковий. Крихкий.

Утворюється в результаті розкристалізації гелів у вулканічних породах (мигдалинах), гідротермальних жилах і осадових породах.[1]

Походження назви

Назва «халцедон» походить від латинського chalcedonius (як альтернатива пишеться calchedonius). Назва з'явилася вперше у роботі Плінія Старшого «Naturalis Historia».[2] Назва, ймовірно, походить від міста Халкедон (у Малій Азії).[3] Трохи пізніше грецьке слово Khalkedon (χαλκηδών) з'являється в Книзі Одкровення (21,19).Слово не знайдене ніде більше, тому не можливо сказати чи є камінь, що згадується у Біблії, тим каменем, що ми тепер знаємо під цим іменем.[4]

Використання

Халцедон і особливо його кольорові різновиди широко використовуються у ювелірній справі. Найстаріший центр обробки агатів в Європі — Ідар-Оберштейн, що у Німеччині. Агат і халцедон використовуються у техніці як антиабразиви у точних приладах та ін.

Провідні постачальники агату і халцедону — Індія, Бразилія та Уругвай, Мадагаскар, США, а також Канада і Казахстан (хризопраз).

Різновиди

Має багато різновидів різних кольорів: власне халцедон, сердолік, сардер, хризопраз, празем, геліотроп, агат, онікс.

Розрізняють:

  • халцедон-агат (смугастий халцедон),
  • халцедон восковий (халцедон світло-жовтого кольору);
  • халцедон блакитний (синюватий різновид халцедону);
  • халцедон західний (рідко вживана назва для білого або сірого напівпрозорого халцедону);
  • халцедон звичайний (халцедон сірого кольору);
  • халцедон зелений (1. Прихованокристалічний різновид кварцу з зеленими плямами; 2. Те саме, що хризопраз);
  • халцедонікс, халцедон-онікс (1. Онікс з тонкою концентрично-зональною смугастістю; 2. Халцедон з чергуванням блакитно-сірих та білих концентричних шарів);
  • халцедоніт (зайва назва халцедону);
  • халцедон крапковий (білий або сірий халцедон з дрібними плямами оксидів заліза);
  • халцедон перистий (різновид халцедону у вигляді тонких сталактитів);
  • халцедон східний (1. Прозорий халцедон білого або сірого кольору; 2. Торговельна назва корунду жовтого кольору);
  • халцедон червоний (те саме, що сардонікс);
  • халцедон яшмовий (суміш яшми з халцедоном, належить до яшмоїдів).

Крім того, розрізняють: бікіт — псевдоморфоза халцедону по почерепашках.

Поширення

Зустрічається найчастіше в мигдалинах ефузивів, рідше в жилах і екзогенних утвореннях. Використовують як абразив та виробне каміння, а також у приладобудуванні.

Головні родовища знаходяться в Бразилії (шт. Ріу-Гранді-ду-Сул), Уругваї, Індії (шт. Біхар), США (шт. Орегон, Монтана, Вайомінг), Словаччині (Трживоди), Ісландії (Рейдар-фьордур), на Кавказі, Казахстані, РФ (Сибір, Чукотка) та ін. На території України є на Волині, Рівненщині, у Закарпатті, в Криму тощо.

Див. також

Примітки
  1. Лазаренко Э. А. По вулканическим Карпатам: Путиводитель. — Ужгород: Карпати, 1978. — 96 с., ил., 16 л. ил.
  2. Pliny the Elder: Naturalis Historiae, Book 37, chapter 7,115 (online)
  3. Erika Zwierlein-Diehl: Antike Gemmen und ihr Nachleben. Berlin (Verlag Walter de Gruyter) 2007, S. 307 (online) According to the OED a connection with the town of Chalcedon is «very doubtful»:Шаблон:OEtymD
  4. James Orr, ред. (1915). Chalkēdōn. The International Standard Bible Encyclopaedia. The Howard-Severance company. с. 2859.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.