Хаютіна Євгенія Соломонівна

Народилася в Гомелі, наймолодшою дитиною в багатодітній купецькій родині Соломона (Залмана) Лейбовича Фейгенберга[6] та Есфірі Михайлівни[7] (Мейлахівни), уродженої Кримської[8].

Вперше вийшла заміж у сімнадцять років за Лазаря Хаютіна (?-1948)[9][7], з яким переїхала 1921 року до Одеси, де працювала в редакції місцевого журналу. В цей період вона познайомилася з одеськими письменниками Валентином Катаєвим, Юрієм Олешею, Ісааком Бабелем[10]. Ймовірно, вони й допомогли їй пізніше вже в Москві знайти роботу в газеті «Гудок».

Вдруге була одружена з колишнім червоним командиром, директором видавництва «Економічне життя» Олександром Федоровичем Гладуном[11], з яким переїхала 1924 року до Москви. З ним познайомилася під час його відрядження до Одеси (коли він обіймав посаду директора московського видавництва «Економічне життя»). 1927 року Гладуна направлено на дипломатичну роботу в Лондон другим секретарем повпредства СРСР у Великій Британії.

Протягом 1926—1927 років — у Лондоні разом з чоловіком, потім через шпигунський скандал Гладуна відкликано до Москви, а Євгенію відряджено до Берліна, де вона працювала друкаркою в радянському торгпредстві; до Москви повернулася в кінці 1928 року.

Їй була властива легковажність[12], її улюбленим танцем був фокстрот[13].

Відомо про її близькі відносини з письменником Ісааком Бабелем, дослідником Арктики Отто Шмідтом, та й сам Єжов здобув прихильність майбутньої дружини задовго до офіційного оформлення їх союзу.

Оригінальний текст (рос.)

Известно о её близких отношениях с писателем Исааком Бабелем, исследователем Арктики Отто Шмидтом, да и сам Ежов сумел расположить к себе будущую супругу задолго до официального оформления их союза.

— [14]

У вересні 1929 року в Сочі у відомчому санаторії познайомилася з Миколою Єжовим. У цей період Єжов обіймав посади завкадрами ВРНГ і завідувача розподвідділом ЦК ВКП(б)[10]. 1931 року вийшла за нього заміж. Саме на московській квартирі і дачі до того часу наркома Єжова Євгенія Соломонівна вела літературні та музичні вечори, які відвідували відомі письменники та діячі культури: Ісаак Бабель, Михайло Шолохов, Михайло Кольцов, Сергій Ейзенштейн, Леонід Утьосов, редактор «Селянської газети» Семен Урицький[15] та інші. Частими гостями на цих вечорах були й представники радянської номенклатури[5][16].Деякий час працювала в газеті « Гудок», « Селянській газеті», потім до травня 1938 року працювала редактором журналу « СРСР на будівництві». До цього періоду відноситься її роман з Михайлом Шолоховим[14]. Зв'язки і захоплення Євгенії Соломонівни не залишилися без уваги Сталіна, який двічі казав Єжову про необхідність розлучення з дружиною[14]. Сталіна насторожив її зв'язок із заступником голови правління Держбанку СРСР Григорієм Аркусом (1896—1936)[17], репресованим у справі «троцькістів»[14]. В останні роки шлюб з Єжовим був лиш номінальним.

Минуло небагато часу, і Єжов став думати про необхідність розлучення. 18 вересня 1938року він повідомив про своє рішення Євгенії. Та зовсім розгубилася і наступного дня звернулася до Сталіна по «допомогу і захист»… Сталін не відповів на лист.

Оригінальний текст (рос.)

Прошло немного времени, и Ежов стал думать о необходимости развода. 18 сентября 1938 года он сообщил о своем решении Евгении. Та совершенно растерялась и на следующий день обратилась к Сталину за «помощью и защитой»… Сталин не ответил на письмо.

— [16]

Ще в травні 1938 року психічне здоров'я Євгенії Єжової погіршився настільки, що вона була змушена залишити свій пост у журналі «СРСР на будівництві». Разом з подругою Зінаїдою Глікіною вона поїхала до Криму. Їх відпочинок перервав дзвінок Єжова, який наказав їм терміново повернутися в Москву. Єжов поселив дружину разом з Зінаїдою Глікіною на дачі. 29 жовтня 1938 року з діагнозом «астено-депресивний стан» (циклотимія)[16] Євгенію поміщено до санаторію ім. Воровського для хворих з важкими формами психоневрозів на околиці Москви[18].Однак не негаразди в стосунках з чоловіком привели Євгену Єжову до трагічного кінця. Восени 1938 року один за одним були заарештовані багато людей з її оточення, зокрема, 15 листопада 1938року, — дві її найближчі подруги — Зінаїда Глікіна (1901—25.01.1940)[19][20], співробітниця Іноземної комісії Спілки письменників (референт по США) і Зінаїда Коріман (1899—25.01.1940)[21], що працювала технічним редактором у журналі"СССР на стройке"[5]. Сама Євгения, як потім казала сестра Єжова — Євдокія[22], отримала анонімного листа зі звинуваченнями в шпигунстві. Євгенія написала другого листа до Сталіна, який, як і перший, залишився без відповіді. Тоді вона написала чоловікові й у відповідь 8 листопада 1938 року отримала снодійне, яким регулярно користувалася вже деякий час,[23] і дрібничку. На початку 2000-х років була висловлена думка, що саме ця дивна дрібничка була умовним знаком — «це кінець»[16], але документальних підтверджень вона не отримала.

Через два дні після арешту своїх подруг Євгенія Соломонівна прийняла снодійне, і ще через два дні — 19 листопада 1938 року — не приходячи до тями, померла через отруєння психотропною речовиною люміналом[7]

В акті про «розтин тіла» записано: «Труп жінки, 34 років, середнього зросту, правильної статури, гарного харчування … Смерть настала внаслідок отруєння люміналом».

Оригінальний текст (рос.)

В акте о «вскрытии тела» записано: «Труп женщины, 34 лет, среднего роста, правильного телосложения, хорошего питания… Смерть наступила в результате отравления люминалом

— [12]

Похована на Донському кладовищі Москви[4]. Чоловік на похороні не був присутній, його розстріляно через рік.

Своїх дітей подружжя Єжових не мало, і 1933 року вони взяли на виховання п'ятимісячну дівчинку Наталю з дитячого будинку[24]. Після арешту батька 6-річну Наталю 1939 року помістили в дитячий будинок № 1 у Пензі, вона отримала прізвище матері — Хаютіна, під яким і жила[7]. У Пензі Наталія Хаютіна прожила близько 19 років. Після закінчення 1958 року Пензенського музичного училища її направлено за розподілом у Магаданську область, де вона й проживала до розпаду СРСР у селищі Ола. В роки перебудови безуспішно намагалася добитися реабілітації свого названого батька[25]. Померла Н. М. Хаютіна у січні 2016 року.

В Євгенії Фейгенберг були брати Ілля Соломонович (Еліас Залманович, 1893—1940, розстріляний)[26], Ісаак і Мойсей Залманович (Соломонович, 1890—1965)[4][7], автор праць з бухгалтерського обліку, зокрема «Збірника чинних постанов і розпоряджень по роботі споживчої кооперації» (М.: Червона зірка, 1948)[27]. Племінник — психіатр і психофізіолог Йосип Мойсейович Фейгенберг (1922—2016), доктор медичних наук, професор Центрального інституту удосконалення лікарів[6][28]. Двоюрідний брат — Лев Меєрович Фейгенберг (Leo Feigenberg, 1887—1961), юрист, був одружений з дочкою письменника Шолом-Алейхема Еммі Соломонівні Рабинович (1889—1955); їхні сини — данський театральний режисер і театрознавець Меїр Фейгенберг (дан. Meïr Feigenberg, 1923—2006) і шведський психіатр Лома (Шолом-Герц) Фейгенберг (швед. Loma Feigenberg, 1918—1988), автор наукових праць у галузі психоонкології і танатології, професор Каролінського інституту[29][30].

Племінниця першого чоловіка, Лазаря Хаютіна — мистецтвознавчиня Вікторія Борисівна Вольпіна (мати Хаютіна-Писак Фаїна Володимирівна, батько Писак Борис Якович), протягом 1962—1972 років була одружена з математиком і правозахисником Олександром Сергійовичем Єсеніним-Вольпіним.

• Справа слідчого Нікітіна (2012)
• Василь Гроссман, оповідання «Мама»

• Л. М. Млечин КДБ. Голови органів держбезпеки. Розсекречені долі. Центрполіграф 2010 ISBN 978-5-227-02285-1 2011 ISBN 978-5-227-03135-8
• Фейгенберг-Ноткіна Суламіф Ізраїлівна (Євгенія Соломонівна) (1904-21.11.1938) стор 122 у кн. Зенькович Н. А. Самые секретные родственники. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2005. — 512 с. — ISBN 5-94850-408-5
• Володимир Ханеліс «Єдиний мій братик…»
• Олексій Павлюков Невідомий роман Шолохова
• Андрій Мальгін Нарком Єжов і його Євгенія Соломонівна
• Семен Бєлєнький Нарком Єжов і його дружини