Хлопчик з Туркани

Гомо-еректус (деталь) Наріокотоме, Кенія, реконструкція в музеї неандертальців

Скелет був знайдений експедицією Річарда Лікі в 1984 році в Кенії, на західному березі озера Туркана. Місце відкриття відоме під назвою Наріокотоме III (Nariokotome III).

Знайдені кістки були поміщені в спеціальні ємності, передані на зберігання до Національного музею Кенії. Перша виставка супроводжувалася великим скандалом: єпископ Боніфас Адойо (Boniface Adoyo), голова 35 євангельських громад Кенії, закликав прихожан бойкотувати виставку, заявивши, що діти не мають «вірити, що ми походимо з цих мавп»[1].

Турканський хлопчик

У зв'язку з тим, що Турканський хлопчик відрізнявся від австралопітека менш потужними щелепами і зубами, можна припустити, що він уже споживав м'ясо (щелепи стали «витонченішими», оскільки відпала необхідність розколювання горіхів (зубами) і пережовування значних обсягів грубої рослинної їжі). Зір Турканського хлопчика, ймовірно, був гострішим і чіткішим, ніж у австралопітека (оскільки тім'яна частина черепа, в якій знаходиться центр зору, у нього значно ширша). Деякі вчені висували гіпотези, що одноплемінники Турканського хлопчика володіли зачатками мови, проте один з учасників експедиції, що знайшла рештки, Алан Вокер, висловився з цього приводу різко негативно, допустивши лише, що набір використовуваних ними звуків міг бути вельми широкий.

Одне з найдивовижніших припущень полягає в тому, що якби Турканський хлопчик встиг подорослішати, його ріст досяг би 1,8 м (а можливо і дещо більше). Однак, на думку деяких американських учених (в першу чергу, — Ронди Р. Грейвс[2]), при екстраполяції були використані помилкові передумови, і зріст змужнілого хлопчика склав би 164 см.[3] Черепна коробка Хлопчика із Туркани має об'єм 880 кубічних сантиметрів, проте вчені припускають, що череп досяг би величини 909 см³, якби ця особа виросла до зрілого віку.

Хребці його хребта були хворі, внаслідок цього — значна кривизна спини та, можливо, повільне пересування. Причиною цього було те, що кістки ребер були розміщені асиметрично до хребта і причина була приписана скелетній дисплазії. А втім, у 2013 році, нове дослідження показує, що коли кістки ребер були ретельно перебудовані, то вони стали проти хребта, і що незвичайна структура хребців була характерна раннім гомінідам. Це, можливо, сприяло його смерті, хоча причина смерті в такому молодому віці невідома. Хоча він і мав інвалідність, його тіло мало довгі ноги та вузькі плечі, характерні для сучасних людей, котрі живуть в гарячому сухому кліматі[4].

Викопний скелет та інші викопні докази, такі як ашельські кам'яні знаряддя, підводять більшість учених до висновку, що, на відміну від своїх примітивних предків, популяція, з якої походив Турканський хлопчик, складалася з управних мисливців. Соціальна структура, ймовірно, стала складнішою через великий об'єм мозку. Грудні хребці Турканського хлопчика вже вужчі, ніж в Homo sapiens. Це б дозволило йому менше контролювати грудні м'язи, які використовуються в сучасних людей, щоб контролювати дихання.