Цикорій дикий

Петро́ві батоги́[1][2], або Цико́рій ди́кий[1][2] (Cichorium intybus L.) — вид рослин родини айстрові.

Петрові батоги, цикорій дикий
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Цикорієві (Cichorioideae)
Рід: Цикорій (Cichorium)
Вид:
Петрові батоги, цикорій дикий (C. intybus)
Біноміальна назва
Cichorium intybus
L., 1753

Опис

Багаторічна шорстка рослина висотою (15)40—80(120) см. Прикореневі листки виїмчасто-перистороздільні, стеблові — ланцетні. Всі квітки язичкові. Кошики 3—5 см у діаметрі, сидять здебільшого пучками в пазухах листків. Обгортка кошиків 2-рядна. Цвіте з червня до осені.

Росте на вигонах, схилах, уздовж доріг.

Кошики петрових батогів розкриваються о 5—6-й годині ранку, а о 10-й вже закриваються, їх використав для створення квіткового годинника видатний шведський ботанік Карл Лінней. Петрові батоги можуть бути й барометром: їхні кошики на дощ не розкриваються.

Шкірясті листки петрових батогів зібрані у прикореневій розетці. Довгий стрижневий корінь проникає в ґрунт на значну глибину — до ґрунтових вод.

Застосування

Петрові батоги широко використовуються у народній медицині.

Його листки містять 0.1% гіркоти інтибіну. В молочному соку є лактуцин, лактукопікрин, тараксастерол, калію нітрат, кремнієва кислота, мікроелементи [3]

У харчуванні

Молоді листки їстівні, в них містяться вітамін C, каротин; салати з них особливо корисні для хворих на діабет (у рослині є інулін). Для салату листки варять у солоній воді 7-10 хв, подрібнюють та змішують із розсолом з огірків, часником, гірчицею та перцем. Витримують дванадцять годин і подають з олією до столу. У Ярославській області Росії рослину культивують. Після сходження снігу листя накривають соломою, стружкою чи папером. Позбавлене світла листя біліє, стає крихким та ніжним.[4]

Культурний сорт цикорію радіккіо італ. radicchio, що ще називають італійським цикорієм, має пурпурове листя з білими прожилками. Радіккіо має гіркий і гострий смак, який пом'якшується, якщо його запікають або смажать.

Корені використовують для приготування сурогату кави. З цією метою у культурі вирощують Цикорій салатний (лат. С. endivia L.).

Цикорій — чудовий медодай, цвіте із липня до вересня, дає багато нектару і пилку. За сприятливих умов (достатня кількість вологи) медопродуктивність дикого цикорію може сягати до 100 кг/га. Мед приємний на смак, голубуватого кольору.[5]

На пасовищах петрові батоги добре їдять тварини.

Галерея
  • Листя
  • Квітка
  • Пуп'янки
  • Насіння
  • Салат з радіккіо
  • Салат з радіккіо
  • Розрізаний качан радіккіо
  • Запечений радіккіо

Див. також

Примітки
  1. Cichorium intybus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987.
  3. Кархут, Василь Володимирович (1992). Жива Аптека. ISBN 5-311-02680-4.
  4. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.40
  5. Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). У Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. Виробнича енциклопедія бджільництва (українською). Київ «Урожай». с. 470.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.