Чемпіон Джек Дюпрі

Вільям Томас Дюпрі народився 4 липня 1910 в Новому Орлеані, штат Луїзіана. Його батько був французом, а мати походила з індіанського племені черокі. Коли він був дитиною, батьки загинули у пожежі, яку, ймовірно, влаштовували члени організації Ку-клукс-клан. Хлопчика відправили у притулок для сиріт. Відвідував виправний табір-інтернат «Вейф'с Гоум» для кольорових підлітків (Луї Армстронг також відвідував цей заклад). У віці 14 років з інтернату Джека забрала Олівія Гордон, у якої вже було сім власних дітей. Джек виступав на вулицях Нового Орлеана і жебракував, поки не отримав роботу тапера, танцюриста і конферансьє в знаменитих закладах Французького кварталу. Він познайомився з Віллі Голлом (на прізвисько Драйв-ем-Даун), який грав на піаніно у різних клубах в стилі баррелхаус. Саме він почав давати Джеку уроки грі на піаніно. Коли Голл помер у 1930 році, Дюпрі вперше почав професійно займатися музикою і грати у клубах. Того ж року одружився з першою дружиною Рут (розлучились у 1944).

Чемпіон Джек Дюпрі в Гамбурзі, 1973

У роки Великої депресії у США музикантам платили дуже мало (Джек заробляв 1,5 дол. на годину), тому він залишив музику. Дюпрі вирішив зайнятися боксом і вирушив на північ країни. В Детройті він познайомився з легендарним боксером Джо Луїсом, чемпіоном світу з боксу протягом 12 років. Дюпрі захопився боксом, а Джо Луїс усіляко допомагав молодому боксеру у його захопленні. Як професіональний боксер провів 107 поєдинків і став чемпіоном штату Індіана у легкій вазі, звідки походить його прізвисько — «чемпіон». Свій останній бій провів у 1940 році в Індіанаполісі.

Оселився в Індіанаполісі і прожив там декілька років. Він одружився і працював піаністом у місцевих клубах. У цей час він зробив найперші записи в 1940 і 1941 роках для лейблу OKeh (близько 20 композицій, серед яких версія «Junker Blues»). Серед інших успішних записів Okeh — «Chain Gang Blues», «Cabbage Green» і «Bad Health Blues». Співпраця з лейблом Okeh тривала до 1944 року.

У роки Другої світової війни був призваний до Військово-морських сил США. Потрапив у полон і два роки провів у японському концтаборі. По закінченню війни його дружина померла і він оселився в Нью-Йорку, але виступав і записував платівки у різних містах країни. Наприкінці 1940-х років виступав і записувався з Сонні Террі і Брауні Мак-Гі. У 1948 році одружився з Люсіль Далтон (розлучились у 1959). У 1951 році підписав контракт з King Records і працював з лейблом до 1955 року. Часом змушений був підробляти як кухар, попри те, що більшість його платівок користувалися популярністю. Його пісня «Walking the Blues» в 1955 році посіла 6-е місце в ритм-енд-блюзовому чарті журналу Billboard. Наприкінці 1950-х років записав декілька альбомів для Atlantic Records.

У 1959 році став одним з найперших блюзових музикантів, що в післявоєнний період гастролювали в Європі. Відсутність расистського відношення у публіки і шахрайства з боку продюсерів виявилися настільки великим контрастом у порівнянні з ситуацією на батьківщині, що музикат вирішив емігрувати до Швейцарії. Альбом Blues from the Gutter (1958) для Atlantic став останнім записаним ним в США перед від'їздом.

Спочатку поїхав у Цюрих, потім перебрався на північ Англії, де оселився із третьою дружиною в Галіфаксі. У 1960 році Дюпрі одружився з 18-річною офіціанткою Ширлі Гаррісон, яка працювала в лондонському клубі, де він виступав (розлучились у 1975 році; діти: Вільям Джек, Келвін, Енн Люсіль, Джулі Енн, Роуз Мері, Джорджана, Джекі). Активно гастролював Європою, записував велику кількість альбомів для невеликих лейблів, створених європейськими ентузіастами блюзу. Співпрацював як з англійським джазовим оркестром традиційного напрямку під керівництвом Кріса Барбера, так і з представниками революційного на той час напрямку блюз-року — гуртом Джона Мейолла The Bluesbreakers (у лютому 1966 року Мейолл і Ерік Клептон взяли участь у записі альбому Дюпрі From New Orleans to Chicago).

17 червня 1971 року виступив разом з саксофоністом Кінгом Кертісом на джазовому фестивалі у Монтре (запис концерту вийшов у 1973 році в альбомі Blues at Montreux на Atlantic). В останні роки життя займався живописом (одне з його полотен було продано за $7 000). У 1990 році знову відвідав рідне місто, аби взяти участь у Новоорлеанському фестивалі джазової і традиційної музики. У 1990 і 1991 роках записав два альбоми для Bullseye.

Помер 21 січня 1992 року від раку у 81-річному віці в Ганновері (Німеччина). У 1993 році був включений до Зали слави блюзу.

У 1993 році посмертно включений до Зали слави блюзу. У 1992 році його альбом Blues from the Gutter (1958), записаний на Atlantic Records, також включений до Зали слави блюзу.

• Біографія на Allmusic (англ.)
• Ілюстрована дискографія Чемпіона Джека Дюпрі (англ.)