Чепура велика

Чепу́ра вели́ка[1], або ча́пля вели́ка бі́ла (Ardea alba) — великий водно-болотяний птах родини чаплевих, поширений у теплих помірних та тропічних широтах як західної, так і східної півкулі. На території України гніздовий, перелітний, частково зимуючий.

?
Чепура велика

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Лелекоподібні (Ciconiiformes)
Родина: Чаплеві (Ardeidae)
Рід: Чапля (Ardea)
Вид: Чепура велика
Біноміальна назва
Ardea alba
(Linnaeus, 1758)

Ареал поширення виду      Гніздування     Осіле проживання     Зимування
Синоніми
Egretta alba

Casmerodius albus

Посилання
Вікісховище: Ardea alba
Віківиди: Ardea alba
EOL: 45511352
ITIS: 554135
МСОП: 22697043
NCBI: 110620
Fossilworks: 368278

Опис

Досить великий птах 94-104 см заввишки і розмахом крил 131—145 см.[2] Вага дорослих птахів близько 912—1140 г.[3] Як правило, самці дещо більші за самок. Оперення повністю біле. Дзьоб довгий, прямий, жовтого кольору. Лапи і пальці довгі, темно-сірі. Шия довга, S-подібна. Шостий шийний хребець дещо витягнутий і побудований таким чином, що птах здатний швидко витягнути шию або навпаки втягнути її у себе.[4] Хвіст короткий, клиноподібний. Після осіннього линяння у самців і самок у верхній частині тіла від плечей виростає довге біле пір'я, що стирчать з боків і позаду хвоста. Під час періоду розмноження це пір'я стискається і стає плоскими, показуючи голчасті продовження за хвостом.[5] Дзьоб в цей час набуває помаранчево-жовтого відтінку з темним закінченням, а вуздечка забарвлюється в зелений колір. Чубчик на голові, що зустрічається у інших видів чапель, у великої білої чаплі відсутній. Статевий диморфізм не виражений.

Поширення та місця існування

Чепура велика поширена в теплих помірних і тропічних широтах Європи, Азії, Північної та Південної Америки, Африки , Австралії та Нової Зеландії.

В Україні гніздовий, перелітний, зимуючий. Гніздиться майже на всій території України, крім Карпат, Закарпаття та більшої частини Полісся і Криму; під час міграцій трапляється скрізь; зимує в Придунайському регіоні та в деяких районах Криму.

Живе вона уздовж різних водоймищ як на морському узбережжі, так і всередині континенту: на заболочених низинах, заплавах і берегах річок, прісних і солоних озерах, естуаріях і мангрових заростях. Крім того, її можна побачити на сільськогосподарських угіддях, відкритих полях, рисових посадках і вздовж дренажних канав. Полює чапля на мілководді або на суші.

Спосіб життя

Пересувається повільно і велично, витягуючи шию і вдивляючись поперед себе в пошуках їжі. Полюють чаплі поодинці або групами в денний і присмерковий час, з настанням темряви збиваються в групи разом з іншими чаплями і шукають притулку. Часто віднімає їжу у інших, менших за розміром чапель, а також вступає в бійку за їжу з іншими птахами свого виду. Іноді буває агресивна, навіть якщо їжі достатньо. Політ плавний, його швидкість варіює в межах 28-51 км/год.[6][7] У період розмноження шукає їжу неподалік, але у разі потреби може подорожувати на відстань 6-20 км.[5] Як і інші види чапель, при польоті голову відводить назад, згинаючи її S-подібно.

У період розмноження має свою ділянку, яку ретельно охороняє. Після закінчення сезону пари часто розпадаються. Частина популяцій веде осілий спосіб життя, інші в зимовий час мігрують у межах ареалу або перелітають на великі відстані.

Розмноження
Чепура велика в польоті

Період статевої зрілості у цих птахів наступає через 2 роки. Великі чепури є сезонними моногамними птахами, тобто створюють пару тільки на один шлюбний сезон, хоча відомі випадки і повторного поєднання тієї самої пари.[8] Гніздяться птахи великими колоніями, часто з іншими видами чапель, такими як північні чаплі та американські чепури. Протягом року виводиться тільки одне потомство. У помірних широтах для розмноження вибирається весна чи літо, коли є велика різноманітність їжі; в тропіках спарювання може відбуватися цілий рік.[5]

Залицяння являє собою складний процес, під час якого голі ділянки шкіри змінюють своє забарвлення, а шлюбне пір'я набуває великого значення. Вуздечка (ділянка шкіри біля очей) з жовтої стає зеленою, дзьоб набуває помаранчевого відтінку і темніє на кінці. Якщо після кладки яєць забарвлення вуздечки набуває свого звичайного кольору, то дзьоб зберігає свій змінений стан на весь період розмноження.[4]

Самець прибуває в колонію першим і вибирає місце для майбутнього гнізда. У черговості має значення вік птаха — старіші самці вибирають місце першими, як правило, ближче до центру колонії. Чаплі часто змінюють місця гніздування і колонії, тому самці, що прибули на нове місце, затверджуються на ньому і починають залучати самок, виконуючи ритуальні танці. Зацікавлені самки всідаються на сусідні гілки і спостерігають, але можуть виконати і зустрічний танець або покружляти навколо майбутнього гнізда. Самка також може відганяти інших самок, що перебувають поблизу. Пара вибирається обережно, і один із птахів іноді може прогнати іншого. Гніздо будується відразу після того, як пара створена.[4]

Гніздо чепури великої нагадує велику купу паличок і гілочок. Воно може зберігатися кілька років, хоча колонія може переміститися в інший район або вибрати інші дерева. Матеріал збирається всіма можливими способами, включаючи і злодійство із сусідніх гнізд. Зазвичай збиранням будівельного матеріалу займається самець, в той час як самка вкладає його в гніздо.

Самка відкладає 3-6 блакитно-зелених яєць розміром приблизно 57 мм, з інтервалом 2-3 дні кожне. Висиджують яйця як самка, так і самець. Інкубаційний період становить 23-26 днів, після чого в такому ж порядку з'являються практично голі й безпорадні пташенята. Серед пташенят починається жорстоке змагання за доступ до батьківської їжі, причому пташенята, що з'явилися першими, через свій розмір мають перевагу над молодшими однолітками — вони можуть клювати їх і намагатися монополізувати своє право на доступ до годівлі. Якщо рік дуже добрий в плані їжі, то все потомство може стати на крило, однак частіше за все виживає два або навіть одне пташеня — інші гинуть. Повне оперення пташенят настає через 42-49 днів. Добре літати молоді птахи починають приблизно через 7 тижнів, проте ще до 10-11 тижнів вони залежать від батьків.[4][5][8]

Живлення

Раціон великої чепури складають жаби, змії, риба, річкові раки, дрібні гризуни, цвіркуни, коники та інші комахи. Оскільки інші болотяні птахи мають схожу дієту, у них часто виникає конкуренція у пошуках здобичі. У виборі їжі малорозбірливі. У ряді досліджень відзначається, що стоячи нерухомо на одному місці, великі білі чаплі здатні зловити більше здобичі середнього розміру, ніж повільно пересуваючись.[6][9][10]

Хижаки

У дорослих чапель не спостерігається природних ворогів. Однак, за яйцями та пташенятами часто полюють круки, американські грифи (Cathartidae) і єноти.

Тривалість життя

Тривалість життя в диких умовах в середньому становить приблизно 15 років, в неволі близько 22 років.[11] Смертність у цих птахів висока, поки вони ще перебувають у гнізді і в перші кілька місяців після оперення. У середньому смертність цього виду в перший рік становить 76 % і лише 26 % у наступні роки.[4]

Галерея

Джерела
  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. McCrimmon, D. A., Jr., J. C. Ogden, and G. T. Bancroft. 2001. Great Egret (Ardea alba). In The Birds of North America, No. 570 (A. Poole and F. Gill, eds.). The Birds of North America, Inc., Philadelphia, PA
  3. Gough, G., J. Sauer, M. Iliff. 1998. «Patuxent Bird Identification Infocenter» (On-line). Accessed 11/20/2003 at http://www.mbr-pwrc.usgs.gov/Infocenter/infocenter.html Архівовано 14 лютого 2007 у Wayback Machine.
  4. Pratt Helen. 1993. Herons and Egrets of Audubon Canyon Ranch. California. Audubon Canyon Ranch
  5. Martinez-Vilalta, Albert and Anna Motis. 1992. «Family Ardeidae (Herons).» Pp. 376—429. In Handbook of the Birds of the World, Volume 1. Barcelona, Spain. Lynx Editions
  6. Illinois Department of Natural Resources, 1998. «Illinois Natural History Survey» (On-line). Accessed 11/20/2003 at http://www.inhs.uiuc.edu/chf/pub/ifwis/birds/great-egret.html Архівовано 1 липня 2007 у Wayback Machine.
  7. Drummond, H. 2001. A revaluation of the role of food in broodmate aggression. Animal Behaviour, 61: 517—526
  8. Elphick, Chris, John Dunning, and David Allen Sibley. 2001. The Sibley Guide to Bird Life and Behavior. New York. Alfred A. Knopf
  9. Connecticut Department of Environmental Protection, 2000 . «Wildlife in Connecticut» (On-line). Accessed 11/20/2003 at http://dep.state.ct.us/burnatr/wildlife/factshts/gegret.htm Архівовано 6 грудня 2006 у Wayback Machine.
  10. Hill, K. 2001. «Smithsonian Marine Station at Fort Pierce» (On-line). Accessed 11/20/2003 at http://www.sms.si.edu/IRLSpec/Ardea_alba.htm
  11. Burger, J., M. Gochfeld. 1997. Risk, mercury levels, and birds: relating adverse laboratory effects to field biomonitoring. Environmental Research, 75: 160—172

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.