Червінець «Сіяч»

Одночасно з випуском паперових червінців, в жовтні 1922 року було прийнято рішення про випуск золотих червінців у вигляді монет[4]. Вимоги до характеристик монети були раніше визначені листом виробничо-комерційного відділу валютного управління Наркомфіну від 11 серпня 1922 року на адресу начальника монетного двору[5][6]. Згідно з документом червінець повністю відповідав дореволюційній монеті в 10 рублів: «Вес монеты равен б.монете в 10 рублей, т.е. лигатурный в 2 золотника 1,6 дол.- чистого золота 1 зол.78,24 дол.»[5]. Автором ескізів став керуючий Медальною і допоміжними частинами Mонетного двору, художник-медальєр А. Ф. Васютинський (також автор остаточного варіанту ордена Леніна і першого значка ГТО). На аверсі монети був зображений герб РРФСР; на реверсі — селянин-сіяч, виконаний за скульптурою І. Д. Шадра (натурщиками були два селянина села Пригова Шадринського повіту Перфілій Петрович Калганов і Кіпріян Кирилович Авдєєв), яка нині перебуває в Третьяковській галереї. Карбування монети було розпочато на Петроградському монетному дворі 27 серпня 1923 року, одночасно з карбуванням 5- і 10-рублевої монети царського зразка. Загальний тираж викарбуваної золотої монети в 1923—1924 роках склав 2 751 200 екземплярів. У тому числі золотих червінців «Сіяч» було виготовлено 100 000 екземплярів[7].

Деякі дослідники вважають, що випуск золотої монети проводився з метою її використання для розрахунків із західними країнами. Однак, архівні документи цю версію не підтверджують. Карбування було здійснено з метою реалізації заходів щодо підтримки знову введеної валюти — паперового червінця: «… необходимо иметь резервы для того, чтобы свободная активная часть золотого фонда могла бы в случае нужды повоевать на рынке за устойчивый паритет червонца …»[8]. «Воювати» доводилося за рахунок валютної і золотої інтервенції на внутрішньому і зовнішньому ринках, обсяг якої тільки в золотій монеті за період з кінця 1922-го по 1926 роки за даними валютного Управління Наркомфіну перевищив 64 822 000 золотих рублів[9]. При цьому золотий червонець «Сіяч» в спекулятивних угодах золотовалютної інтервенції і в обігу на внутрішньому ринку участі не брав участі[10]. У 1925—1926 роках на Ленінградському монетному дворі додатково були викарбувані золоті монети зразка періоду правління Миколи II номіналом 5 і 10 рублів (із зазначенням року на реверсі «1911», і, можливо, «1898»), на суму 25 110 000 золотих рублів[11][12][13].

Припинення карбування золотої монети було обумовлено декількома причинами, як внутрішніми, так і зовнішніми. Після стабілізації радянської валюти керівництво країни вважало недоцільним проведення подальшої політики золотовалютної інтервенції на внутрішньому ринку і відповідно карбування золотої монети. До того ж, основний ідеолог проведеної фінансової політики Г. Я. Сокольников в 1926 році в результаті внутрішньополітичної боротьби покинув пост Народного комісара фінансів. Крім того, на світовому ринку повсюдно відбувалася відмова від розрахунків в золотій монеті на користь золотих злитків і стійких валют (швейцарський франк, фунт стерлінгів, долар США).

Після утворення 30 грудня 1922 року Союзу Радянських Соціалістичних Республік, вже в січні 1923 року було прийнято рішення про випуск монет з новими геральдичними символами, герб РРФСР необхідно було замінити гербом СРСР[6]. У червні 1923 року було підготовлено технічні вимоги до конкурсу на виготовлення ескізів для нових монет, у тому числі і червінців, а 3 липня 1923 року учасникам, художникам-медальєром направлена Постанова за № 404993: «Художнику: С. Н. Грузенбергу […] А. Ф. Васютинскому […] Е. Е. Лансере […] С. В. Чехонину. Валютное Управление НКФ просит Вас составить эскизы для штампов монет СССР: 1/одного рубля /серебряного/, 2/одного полтинника 3/одного червонца /золотого/. Необходимо представление Вами рисунков следующих вариантов лицевой стороны монеты /независимо от достоинства монеты/, а именно изображений: 1/рабочий и крестьянин 2/рабочий один 3/крестьянин один 4/свободный вариант. На оборотной стороне монеты должны быть помещены: Буквы СССР, изображение герба СССР и надпись „Пролетарии всех стран соединяйтесь“ […] Срок представления 12 часов дня 15-го сентября 1923 года […]»[14].

22 листопада 1923 року на адресу Монетного двору надійшов лист Валютного Управління Наркомфіну про затвердження ескізів художника С. М. Грузенберга: «Валютное Управление настоящим препровождает Вам утвержденное Народным Комиссаром Финансов Г. Я. Сокольниковым 13 ноября с.г.: 1/фотографические снимки рельефов новой российской монеты, а именно: […] в/Золотой монеты в 1 червонец с изображением на лицевой стороне крестьянина, идущего по полю со снопом колосьев»[15]. Однак затверджені ескізи зустріли досить негативну реакцію з боку керівництва Монетного двору, у тому числі і А. Ф. Васютинського. Для вирішення розбіжностей 27 листопада 1923 року відбулося засідання Заводоуправління Монетного двору за участю С. М. Грузенберга і двох заступників начальника Валютного Управління Наркомфіну: М. Я. Лазерсона і Р. Я. Каркліна. У підсумку, згідно Протоколу засідання, більшістю голосів (проти проголосував лише М. Я. Лазерсон) були затверджені ескізи одного рубля і одного полтиника в редакції С. М. Грузенберга з певними доопрацюваннями[16]. Що стосується червінця, то Монетному двору було запропоновано виготовити в терміновому порядку гіпсову копію з гербом СРСР, залишивши на другому боці зображення з монети 1923 року карбування 1 червінець, тобто «Сіяча».

Документ (ЦГА СПб Р-1516 оп.10,д.3,л.6) з наказом граверам приступити до створення ескізів монети

Надалі у 1924—1925 роках були проведені підготовчі заходи для карбування червінця нового зразка, у тому числі підготовлений інструмент і виділено золото. Однак, з невідомих причин масове виготовлення цього варіанту так і не було реалізовано[6]. Були випущені тільки пробні екземпляри, датовані 1925 роком, які мають виняткову рідкість. Одна монета була виготовлена ​​в мідному виконанні і 5 екземплярів в золоті. Два екземпляра в золотому виконанні зберігаються в музеї ДМОМ. Решта три в зібраннях Держзнаку, у тому числі один представлений в Музеї історії грошей, розташованому в будівлі Аннинського Кавальєру на території Петропавлівської фортеці. Крім того, в Ермітажі і музеї Санкт-Петербурзького монетного двору зберігаються односторонні відбитки в латуні[17]. 12 квітня 2008 року в Москві на аукціоні «Колекційні російські монети і медалі» мідний червінець «Сіяч» із колекції Б. Биховського пішов з молотка за рекордні 5 мільйонів рублів (при стартовій ціні 1 мільйон рублів)[18].

У 1975 році Держбанк СРСР відновив карбування «Сіяча». Спочатку було випущено 250 000 монет, з 1976-го по 1982 роки щорічно випускалося по 1 мільйону золотих монет, у якості анциркулейтед. Крім того, у 1980 році до Московської олімпіади випустили 100 000 монет підвищеної якості (пруф)[19]. Карбування проводилося Московським і Ленінградським монетними дворами, позначення монетного двору — на гурті (відповідно «ММД» і «ЛМД»).

Після розпаду СРСР золоті червінці 1975—1982 років продовжували залишатися платіжним засобом[20]. Після деномінації 1998 року, з 1 січня 1999 року за рішенням Банку Росії золоті червінці втратили статус валюти Російської Федерації, однак в 2001 році Рада директорів Банку ухвалила рішення про відновлення обігу золотих червінців 1975—1982 років як законного платіжного засобу[21][22].

На даний час золота монета червінець («Сіяч») є однією з чотирьох основних інвестиційних монет Банку Росії, поряд зі срібним «Соболем», срібним і золотим «Георгієм Переможцем». Банк Росії встановлює офіційні відпускні ціни щодоби[23]. Ринкова ціна монети на липень 2014 року становила 17 100 рублів, на листопад 2018-го — 23 600 рублів[24].