Чик Коріа

Чик Коріа народився у Массачусетсі — міській агломерації у передмісті Бостону; має італійське походження (за іншими даними — сицилійське). Його батько Армандо — професійний джазовий трубач, який керував групою «Original Dixieland Jazz Band» у 1930-х — 40-х роках, почав навчати сина грі на фортепіано з 5-ти років. Значна джазова колекція батька, його досвід, а також оточення визначили подальше виховання майбутнього джазмена. Юність Чика Коріа припала на період розквіту бібопу, його кумирами стали такі майстри, як Діззі Гіллеспі, Чарлі Паркер, Бад Пауелл, Хорас Сільвер та Лестер Янг, що досить виразно прослідковується у пізнішій творчості Чика Корії. У 8-річному віці Чик Коріа вивчився грати на ударних інструментах, що пізніше дозволило йому трактувати фортепіано, як ударний інструмент.

Розвиток Коріа був швидше самобутнім, аніж визначався школою. Вартим уваги є навчання під наглядом концертного піаніста Сальваторе Сулло (Salvatore Sullo), який ознайомив його з класичною музикою та пробудив цікавість до композиції. У середній школі Чик починає працювати на халтурах. Виступав у складі тріо, що виконували музику Хораса Сільвера у місцевому джаз-клубі; до складу цього колективу входили португальський трубач, а також ударник Біл Фітч, який познайомив Чика з латинською музикою.

Обкладинка альбому Now He Sings, Now He Sobs (1968)

Чик Коріа розпочав професійну кар'єру у 1960-х роках, виступаючи разом з трубачем Блу Мітчеллом та латинськими музикантами Гербі Менном, Віллі Бобо та Монго Сантамарією. Один з ранніх записів — запис із квінтетом Блю Мітчелла The Thing To Do. Альбом включає його композицію «Chick's Tune» — модифікацію композиції «You Stepped Out of a Dream» яка демонструє кострубаті мелодії та латинські ритми, які частково характеризують стиль Чика Коріа.

Перший альбом як лідера був Tones For Joan's Bones в 1966, за два роки до відомого Now He Sings, Now He Sobs, з Роєм Гейнсом на ударних та Мирославом Вітовшем (Miroslav Vitouš) на контрабасі.

З 1968 по 1971 Чик Коріа співпрацює з виконавцями-авангардистами; його стиль збагачується дисонантними гармоніями. Його авангардну гру можна почути на сольних записах цих років, також в роботах з Майлзом Девісом, джаз-бендом Circle, та в альбомі «Song of the Wind» (лейбл CTI).

У вересні 1968 Коріа змінив Гербі Генкока у джаз-банді М.Девіса і з'явився у таких відомих альбомах, як «Filles de Kilimanjaro», «In a Silent Way» та «Bitches Brew». Ритм-секція, до якої окрім Коріа входили Дейв Голанд (Dave Holland) та Джек ДеЖонетт (Jack DeJohnette) грали у новаторському стилі, що поєднував елементи фрі-джазової імпровізації та рок-музики. В цьому ж колективі Чик Коріа почав експериментувати з електронними клавішними, головним чином електропіаніно Fender Rhodes.

У живих виконаннях він часто використовував колесо модуляції електропіаніно, відтворюючи обертони, що нагадували творчість Штокгаузена. Приклади авангардних композицій в альбомах з Майлзом Девісом — «Black Beauty: Miles Davis at Fillmore West» або «Miles Davis at Fillmore: Live at the Fillmore East». Співпраця з Майлзом Девісом тривала до 1970 року.

Бажаючи більшої свободи творчості, Чик Коріа засновує власний проєкт під назвою «Circle», активний в 1970–1971 роках. Окрім Чика, до цього фрі-джазового гурту входили: мультиінструменталіст на язичкових інструментах Ентоні Брекстон (Anthony Braxton), басист Дейв Голанд (Dave Holland) та барабанщик Беррі Олтскул (Barry Altschul). Записи цього гурту здійснювали лейбли Blue Note та ECM. Окрім атональної манери, Чик Коріа у сольній грі вдавався до гри безпосередньо по струнах роялю. У 1971 — 1972 роках, незадоволений абстрактністю авангардного стилю, а також бажаючи завоювати ширшу аудиторію, Коріа переглядає свою манеру.

Чик Коріа у стилізованому одязі на обкладинці альбому «My Spanish Heart» («Моє іспанське серце», 1976).

На початку 1970-х років творчість Чика Коріа зазнає значних стилістичних змін. В 1971 він засновує новий гурт під назвою Return to Forever. Цей гурт характеризувався звучанням джаз-ф'южн, що досягалась завдяки електроінструментам, а також включали впливи латино-американських жанрів та рок-музики. Перші записи гурту приваблюють яскравим вокалом Флори Пурім (Flora Purim), звучанням електропіаніно «Fender Rhodes», та флейти і саксофона Джо Фаррелла (Joe Farrell). На барабанах грав Airto Moreira. Композиції Коріа для цього гурту відзначаються бразильським колоритом.

Наступного року творчість групи розвивається у напрямку рок-музики, піддаючись впливу гурту The Mahavishnu Orchestra. В той же час Return to Forever відрізнявся від оркестру Махавішну більшою увагою до аранжувань, а також електронних технологій. Зокрема, в 1974 Коріа долучає синтезатор Муга. Склад гурту постійно змінюється, у 1972 році гурт залишає Флора Пурім і до 1977 року гурт виступав без вокаліста. Останні виступи гурту датуються 1977 роком, після чого Чик Коріа зайнявся сольною кар'єрою.

Серед найвідоміших композицій Чик Коріа цього періоду — «Spain» («Іспанія»), що з'явилася у 1972 році в альбомі «Light as a Feather». Ця композиція сполучає латинський і сучасний джазові стилі. Пізніше ця композиція була записана багатьма артистами (найвідоміший запис — Al Jarreau), а також і була використана самим Чиком Коріа в різних контекстах, включно з аранжуваннями для фортепіано з оркестром у 1999 році.

Також на початку 1970-х Чик Коріа співпрацював з вібрафоністом Ґері Бертоном (Gary Burton), в дуеті з яким записав кілька альбомів (лейбл ECM); найвідоміший — Crystal Silence, 1972.

Пізніша творчість Чика Коріа пов'язана зі створеними ним колективами Elektric Band, The Akoustic Band та Origin.

The Akoustic Band випустила однойменний альбом у 1989, з басистом Джоном Патітуччі (John Patitucci) і барабанщиком Дейвом Веклом (Dave Weckl). Записи 1989 року зробили поворот у творчості Чика Коріа у напрямку традиційного джазу, більшість подальших записів були переважно акустичними.

Концерт у Доувілі, Франція, 1992 р.

1992 року Чик Коріа заснував свій власний лейбл — Stretch Records. У 2002 взяв участь у запису альбому Per sempre відомого італійського співака Адріано Челентано.

2001 року він зібрав нове, вже третє тріо у складі Авішай Коен (Avishai Cohen) на басу та Джефф Баллард (Jeff Ballard) на ударних. Було видано альбом «Past, Present & Futures». Прикметно, що 11-трековий альбом містив лише одну стандартну композицію («Jitterbug Waltz» Фетса Воллера), решта були оригінальними творами Чика Коріа. Альбом показав Чика Коріа плідним та сповненим енергії музикантом. Це тріо відрізнялось більш органічним звуком у порівнянні з Akoustic Band, але й звучало «інтернаціональныше», ніж з Вітоушем і Гейнсом, оскільки і Баллард і Коен мали досвід роботи з музикою різних культур.

У 1998 Чик Коріа брав участь у записі альбому Гері Бертона «Like Minds», в якому брали участь також гітарист Пат Метені (Pat Metheny), басист Дейв Голланд (Dave Holland) та барабанщик Рой Гейнес.

Останні роки Чик Коріа проявляв інтерес до сучасної академічної музики. Він створив фортепіанний концерт — транскрипцію своєї відомої п'єси «Spain» і виконав його у 1999 з Лондонський філармонічним оркестром. У 2003 він створив свою першу композицію, яка не включала жодного клавішного інструменту — Струнний квартет № 1. Ця композиція була спеціально написана для Orion String Quartet і виконана у 2004 році на фестивалі Summerfest.

У той же час Чик Коріа продовжує працювати над концептуальними альбомами у стилі ф'южн — це такі альбоми, як «To the Stars» (2004) та «Ultimate Adventure» (2006), що отримали нагороду «Греммі» як найліпший джазовий альбом.

У жовтні 2006 року Чик Коріа разом з Ґері Бертоном виступив у Києві у Палаці культури «Україна».