Чонос

Чонос, також чінос, шонос, шінос і шонод (множина), в однині — монг. чоно (вовк) з різних діалектів монгольської мови перекладається як «вовки». Появу родової назви чонос прямо пов'язано з існуванням тотема вовка у давніх монголів[1] .

Етноніми зі значенням «вовк» дуже поширені у монгольському середовищі. Одну з ранніх згадок монгольського етноніма чино пов'язано з сяньбійскими Чіну, які становлять один з аймаків Сяньбі. Про зв'язок сучасних чіносцев з сяньбійскими чіну пишуть Б. З. Нанзатов[2], Д. Д. Німаєв[3], Г. Сухбаатар[4].

Древній етнонім відбито в назві Борте-Чіно (Бурте-Чіно), легендарного предка монгольських народів[1], а також в назві роду ашина, що стояв на чолі тюркютів [5]. Ім'я Борте-Чіно з монгольської буквально перекладається як «сивий вовк» [6], назва роду ашина — як «благородний вовк». Подібне етимологічне значення мають етнонім бурят[2][7], а також назви монгольських родів борджігін та бурут.

Б. Р. Зоріктуев вважає, що фактором монголомовності Прибайкальського регіону слугувало прибуття на ці землі стародавнього монгольського племені бурте-чіно[8]. Згідно В. В. Ушницького, у епізоді подружнього союзу Добун-Мергена і Алан-Гоа закодований результат етнічного процесу з'єднання бурте-чіносців з хорі та баргутами[9].

Згадка роду чонос зустрічається як у «Таємній історії монголів», так і у «Збірнику літописів» Рашида ад-Діна. За письмовими джерелами, чонос є першим монгольським родом, що приєднався до лав Чингісхану[10].

Згідно Рашид ад-Діна, рід чонос є відгалуженням роду Борджігін. У Чараке-Лінгума було троє синів: Улукчін-Чіне, Генду-Чіне і Суркудуку-Чіне, двоє старших і дали початок роду чонос. Молодший син є батьком Амбагай-хана. Сам Чараке-Лінгум мав таке походження: Бодончар—Хабічі-баатур—Дутум-Менен—Хайду—Чараке-лінгум[11]. Згідно «Таємної історії монголів», Хайду був онуком Менен-тудун (Дутум-Менена), сином Хачі-хулега (Хачі-Кулюка)[12] . Рід чінос згадується серед нірун-монголів, які походять від Алан-гоа[13] .

Рашид-ад-Дін писав, що хоча рід чонос й походить з племені тайджіут, однак під час війни Чингісхана з тайджіутами чонос були в союзі з Чингісханом. Чонос походять від синів Чараке-Лінгума, який «взяв за себе дружину свого брата, вона народила від нього двох синів, одного назвали Генду-Чіне, а іншого — Улукчін-Чіне. Чінос є множиною від чіне. Значення імені Генду-Чіне — вовк-самець, значення ж Улукчін-Чіне — вовчиця» [14]. Чоносів називали «нукуз », також нукузами називають інше плем'я — «дарлекін», що належить до монголів. Рашид-ад-Дін підкреслює, що це плем'я пішло від тих племен, що «розплавили залізну гору сімдесятьма ковальськими міхами», і походить з місцевості Ергуне-кун (що також відповідає деяким легендам про походження роду Ашина)[15] .

Згідно «Таємної історії», після того як Джамусі вдалося відтіснити війська Темуджіна в битві при Далан-Балджутах (1190), «він наказав зварити в сімдесятьох казанах княжичів з роду чонос»[16]. Така жорстока кара була пов'язана з тим, що ехіріти (середньомонг. ікіреси) Мулхе-Татаха та Боролдай попередили Чингісхана про небезпеку з боку військ Джамухи, коли були у ставці Джамухи. Те, що ехіріти попередили Чингісхана, пояснюють родинними зв'язками ехірітів та борджигінів. На думку дослідників, культ родинних стосунків, що пронизує всі норми моралі, був чи не єдиним спонукальним мотивом в подібних ситуаціях. Згідно ряду досліджень, Борте-Чіно, предок Чингісхана, був одноплемінником ехірітів. Одним з фактів, що вказують на спорідненість Борте-Чіно з ехірітами, є те, що ім'я Борте-Чіно — аналог ехірітських родових груп хамнай-шоно, борса-шоно, оторшо-шоно, шубтхей-шоно, тументей-шоно, буга-шоно, ехе-шоно, бага-шоно та інших. А також те, що, за переказами, місце його походження — західне узбережжя Байкалу[17], яке є прабатьківщиною ехірітів. Шоно (чонос) на даний момент є одним з найбільших ехірітських родів[18][19] .

Деякі вчені[20] вважають, що калмицький (ойратський) аймак (рід) чонос, що входить до монгольських народів, є гілкою далекого роду ашина, що дожила до нашого часу. У Калмикії рід чонос зустрічається тільки у дербетів (дервюдів, бага-дербетів, ікі-дербетів) і бузавів, тобто донських калмиків (колишня станиця Чоносовська). Цікавим фактом є збіг тамги тюркютского роду ашина, що правив в давнину Тюркським і Хозарським каганатом (тамгу знайдено археологами під час розкопок хозарських городищ) і сучасного ойрат-калмицького аймаку (роду) бага-чонос, що проживає в однойменному селищі Бага-Чонос Цілинного району Республіки Калмикія, у місцевості Ергене, що ойратскою означає «круча, височина». Епоха правління західної гілки династії ашина в Хозарському каганаті описана Л. Н. Гумільовим[21] .

Аристократія роду чонос за своїм походженням пов'язана із правителями родів тайджіутів, артахан та сіджіутів. На межі XII—XIII ст. чонос мешкали у Хентейських горах і неодноразово були у небезпеці під час боротьби між Чингісханом та Джамухою. У XIV—XVI ст. чонос входили у халхаський тумен Східної Монголії, а їхні правителі-аристократи активно брали участь в політичних справах того часу і мали великий вплив[22] . Деякі вчені вважають, що з роду чонос відокремилися кіяти та борджигіни[23]. Більшість корінних монголів походять з родів нохос і кіят та мають споріднене походження. Саме тому дослідники пов'язують борджигінів та кіятів з чонос[1] .

• Нірун-монголи

• Борджигін

• Ашина

• Тукюе (Дулга)

• Тотем вовка у монголів

• «Тотем вовка» — китайсько-французький драматичний фільм, що присвячено кочівникам Внутрішньої Монголії .

• Доманин А. А. Монгольская империя Чингизидов. Чингисхан и его преемники. — М. : Центрполиграф, 2005. — С. 415. — ISBN 5-9524-1992-5. ;
• Рашид ад-Дін Фазлулла Хамадані . Збірник літописів. Т. 1. Кн. 1. Пер. Л. А. Хетагурова, 1952;
• Юань-чао бі-ши . Таємна історія монголів. Пер. С. А. Козина, 1941.