Чорномин
Чорно́мин — село в Україні, в Піщанському районі Вінницької області. Колишня назва — «Розбійне». Населення становить 1666 осіб.
| село Чорномин | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Вінницька область |
| Район/міськрада | Піщанський район |
| Рада | Чорноминська сільська рада |
| Основні дані | |
| Засноване | XVI ст. |
| Населення | 1666 |
| Площа | 2,593 км² |
| Густота населення | 642,5 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 24732 |
| Телефонний код | +380 4349 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°13′30″ пн. ш. 29°00′31″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
228 м |
| Водойми | Савранка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 24732, Вінницька обл., Піщанський р-н, с. Чорномин, вул. Шкільна, 1 |
| Карта | |
  Чорномин | |
 Чорномин | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Історія
Село Чорномин утворено ще наприкінці XVI ст.. Спочатку на території села було дві слободи: Медунівка і Розбійне. Потім з цих двох слобод утворюється одне село під назвою Розбійне. З приводу назви існує декілька легенд:
- Найвідоміша з них та, що козаки біля села напали на турецький загін і відбили полонених земляків, вчинивши «розбій». Від цього і назва «Розбійне».
- Та ще одна, за якою вздовж битого шляху, що вів колись через густі ліси з Київа до Чорного моря та Криму, на подорожніх нападали розбійники, а ватажком в них був якийсь Шпак. Саме тому колись Чорномин називався Розбійна і був садибою того напів-міфічного Шпака.
Розбійна входила в маєток Чечельничизна (від міста Чечельник), який належав спочатку Конецпольським, а потім Любомирським та Потоцьким. Після першого поділу Польщі все село відійшло до царської казни. Пізніше частина маєтностей дісталася маршалу Михайлу Гудовичу, потомку давнього литовського роду. А інша частина — якраз з Розбійною — потрапила у руки російського генерал-губернатора Волині та Поділля Тимофія Івановича Тутолміна (1740–1809). На зламі XVIII і XIX ст. Розбійну і кілька її фільварків викупив у нього Микола Чарномський. З 1835 року село називається Чорномин на честь Миколи Чорноминського.
Від Миколая Чарномського-старшого резиденція дісталася його сину, Миколі Генрику Чарномському (нар. близько 1828 р.). Його дружиною була Ельжбета Станіслава з ріду Шембеків. Останньою власницею маєтку до 1917 р. була його дочка Марія (1856–1929), дружина графа Станіслава Водзіцького (нар. в 1843 р.).
У серпні 2017 року в Чорномині прийнята до експлуатації сонячна електростанція потужністю 1,5 тис. кВт[1].
Чорноминський палац
В Чорномині Чарномські зводять красень-палац — десь біля 1820 р.. Хронщевський згадував, що в будинку «кожного вікна скло і олово бронзове коштували 60 карбованців сріблом». А. Урбанський зі слів Марії Водзицької писав, що архітектором палацу був малознаний, але талановитий італієць Боффо (Boffo). Т. С. Ярошевський потім уточнив: Звали Боффо Франческо, син Карла, він був вихідцем з Сардинії.
Микола Чарномський місцем під палац вибрав найвищий в околиці заліснений п'ятачок. З одного боку він спускався до села, з іншого переходив у плоскогір'я. Довгий прямокутний у плані будинок був повернутий головним фасадом на південь — там був портик з шістьма колонами іонічного ордеру. Під'їзд до споруди був зі східної сторони. Споруда була темно-жовтого кольору, всі пластичні декорації підкреслені білим кольором. Палац прикрашали картуші з гербами власника будинку та його дружини.
Пізніше будинок перебудовували, тому його первісний вигляд встановити важко.
В 1890-х роках до нього з західної сторони було добудований флігель, з'єднаний з будинком скляною галереєю. Палац стояв посеред велетенського ландшафтного парку, який переходив у ліс: дуби, ясени, явори, липи. В парку розташовувалась велика статуя Богоматері — італійська, з білого мармуру, а також мармурова скульптура дівчини з книгою в руках. Вже напередодні Першої світової війни чорноминська резиденція почала занепадати. Та будівля пережила обидві війни і зараз в ній розташована сільська школа.
Визначні місця села
- Чорноминський палац — палац графів Чорномських, що є дуже схожим на Білий дім у Вашингтоні. Деякі назви цього палацу: «Палац з двадцятидоларової банкноти», «вінець розбитого кохання».[2][3]
- Парк — поруч із палацом;
- Каплиця (19 ст.) — розташована поруч з автодорогою;
- Дуб пірамідальний — дерево, природна пам'ятка, росте на приватній садибі по вул. Леніна, 6;
- Музей, створений у дитсадку.
Галерея
В'їзд до села
Панорама села з автодороги
Колишній завод
Каплиця
Автодорога та заправка
Сонячна електростанція
Сільська вулиця
Пам'ятник воїнам-односельчанам
Будинок культури
Церква
Поблизу Будинку культури
Ставок
Школа у Чорноминському палаці
Стадіон біля школи
Парк
Могила невідомого солдата
Панорама села
Вулиця в селі
Пам'ятка природи - дуб пірамідальний
Дитячий садок
Дитячий майданчик в дитсадку
Музей у дитячому садку
Поблизу ставка
Двоповерхова будівля
Пасіка
Алея
Ставок
Примітки
- На Вінниччині з'явилася нова сонячна електростанція
- ЧОРНОМИНСЬКИЙ ПАЛАЦ - МАЛЕНЬКЕ IСТОРИЧНЕ ДЕЖАВЮ Архівовано 22 травня 2008 у Wayback Machine. Газета «Подільська радниця»
- «Білий дім» у Чорномині, або Чому сільські вчителі написали... Бушу Газета «День» 14.11.2003
Література
- Чорно́мин // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.517
Посилання
- Погода в селі Чорномин
- Czarnomin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 760. (пол.)
- «Поместное землевладение в Подольской губернии»; В. К. Гульдман; Типография Подольского Губернского Правления 1898г.; ст. 233, № 81