Тутолмін Тимофій Іванович

Тимофі́й Іва́нович Туто́лмін (*1740—†1809) — московський військовий губернатор і головокомандувач у Москві і губернії по громадянській частині. Кавалер ордена святого Георгія 4-го класу.

Тутолмін Тимофій Іванович
Ім'я при народженні	Тутолмін Тимофій Іванович
Народження	3 січня 1740(1740-01-03) Москва
Смерть	1809(1809) м. Стариця
Поховання	Q4411499?
Країна	Росія
Освіта	Перший кадетський корпус (Санкт-Петербург)
Звання	генерал-губернатор
Командування	Сумський 1-й гусарський полк і 11th Chuhuev Uhlan Regimentd
Війни / битви	Семилітня війна (1756—1763) Російсько-турецька війна (1768—1774) Бендери (1769)
Рід	House of Tutolmind
Нагороди	Кавалер ордена святого Георгія 4-го класу

Син корнета кінної гвардії Івана Івановича Тутолміна народився 3 січня 1740 року. В юності закінчив Сухопутний шляхетний кадетський корпус. Учасник Семилітньої війни 1756—1763, російсько-турецької війни 1768—1774, де в чині підполковника, він відзначився під Бендерами (1769). З січня 1774 Тутолмін, командуючи одним з ескадронів Чугуївського козацького полку, знаходився в складі корпуса геренала Голіцина, який вів наступ від Казані до Оренбургу, особливо від відзначився 1 квітня під Сакмарським містечком, де командуючи разом з ротмістром Ф. Гончаровим ескадронами Чугуївського полку, що знаходився в авангарді корпуса, завдав першого удару по війську О. Пугачова, увірвався на його плечах в Сакмарське містечко, а потім протягом кількох верст переслідував повстанців, що втікали на північний схід, до села Ташла.

Залишивши в кінці 1770-х років віському службу, Тутолмін перейшов в громадянську адміністрацію. З 1777 керівник Тверського намісництва, з 1784 архангельський і олонецький генерал-губернатор, з 1795 року керував Мінською, Волинською і Брацлавською губерніями, з 1796 подольський генерал-губернатор.

Володів численними землями в Україні. Брав активну участь у закріпаченні населення України. Зокрема, у 1795 р. отримав від Катерини ІІ землі "Торчинського ключа" у Волинській губернії. Безуспішно домагався закріпачення жителів містечка Торчина (1798-1800). Проте, уповноваженому торчинською громадою міщан, ймовірно, війту містечка Онуфрію Івановичу Горошку вдалося захистити міський статус Торчина у Волинській казенній палаті російського сенату.

При царюванні Павла I заарештований за доносом і ув'язнений на півтора року в Петропавлівську фортецю. В 1806—1809 московський генерал-губернатор. В 1809 р. в Санкт-Петербурзі брав участь в роботах зі створення Державної ради (відкритої в 1810 р.).

Похований в Троїцькому соборі Успенського монастиря м. Стариці.