Шарпило Віктор Петрович

Народився Віктор Шарпило у м. Гатчина під Ленінградом в сім'ї військового-киянина. Розпочата в 1941 р. війна розкидала сім'ю, батько пішов на фронт, матір вислали на роботи до Німеччини. Маленькому Віктору довелося самостійно проходити скрутну школу виживання. Тільки після війни, в 1946 р. він знову зустрічається з матір'ю і братом, сім'я повертається додому в Київ. Тут проходять шкільні роки Віктора Петровича, на зелених пагорбах Куренівки та Подолу, на берегах Дніпра зароджується в його душі інтерес до живої природи, пронесений через усе життя.

Першим університетом початківця біолога-шестикласника стала станція юних натуралістів. Ще юннатом Віктор брав участь в експедиціях Леоніда Олександровича та Лілії Олексіївни Смогоржевських і зацікавився світом паразитичних черв'яків — гельмінтів. Наступним щаблем його життєвого шляху став біологічний факультет Київського державного університету ім. Тараса Шевченка (1953—1958 рр.). Він був блискучим студентом і вже з першого курсу почав працювати в науковому гуртку при кафедрі зоології безхребетних тварин під керівництвом О. П. Маркевича і В. П. Коваль. Майже відразу визначиться і об'єкт його досліджень — гельмінти рептилій. В університеті Віктор Петрович набув і перший досвід справжніх наукових експедицій у поїздках на практику до Канева, на Біле і Баренцове моря, Далекий Схід, в Карпати. Цей досвід дуже йому знадобився, особливо в період роботи в Зоологічному музеї.

Після закінчення університету в 1958 р. Віктор Петрович прийшов до Інституту зоології АН України і пропрацював тут усе своє життя. За 47 років він пройшов шлях від таксидерміста до завідувача відділу паразитології, який очолював з 1982 р., а з 1999 р. працював в цьому відділі головним науковим співробітником.

У 1964 р. Віктор Петрович успішно захистив кандидатську дисертацію на тему: «Гельмінти рептилій фауни Української РСР», а в 1981 р. — докторську дисертацію «Паразитичні черви рептилій фауни СРСР». У 1997 р. йому було присвоєно звання професора.

Віктор Петрович Шарпило — паразитолог-гельмінтолог, який отримав широке світове визнання насамперед як один з небагатьох великих фахівців із фауни, систематики та біології гельмінтів холоднокровних наземних хребетних, рептилій і амфібій. Ним зроблений фундаментальний внесок у вивчення гельмінтів цих хазяїв на території Палеарктики в цілому, описано близько 30 нових видів і надвидових таксонів.

Ще одна галузь наукових інтересів Віктора Петровича — проблема паратенічного паразитизму. Він займався розробкою сучасної концепції цього явища, яка розкриває його загальнопаразитологічний, загальнобіологічний сенс і важливу роль в трансмісії паразитів, у забезпеченні надійного функціонування паразитарних систем.

Завжди цікавила Віктора Петровича також і проблема становлення та еволюції життєвих циклів паразитів і шляхів їх циркуляції в екосистемах, що тісно змикається з проблемою паратенічного паразитизму. Зокрема, ним обґрунтовано концепцію дублюючих епізоотологічних систем і сформовано поняття про паратенічних хазяїв-пасток. У цілому ним здійснений величезний внесок у вивчення цих проблем, значення якого ще належить оцінити майбутнім поколінням паразитологів.

В. П. Шарпило — один із творців Зоологічного музею як частини Національного науково-природничого музею НАН України. Він брав активну безпосередню участь у розробці наукової концепції майбутнього музею, основоположних принципів побудови експозиції, розробці експозиції багатьох розділів музею, присвячених різним групам безхребетних тварин і у втіленні цих розробок у життя. Його руками зібрано в ході численних експедицій, а також підготовлена до демонстрації значну частину представлених в експозиції матеріалів.

В. П. Шарпило опубліковано понад 120 робіт, у тому числі кілька монографій: «Паразитические черви пресмыкающихся фауны СССР» (1976). «Гельминты амфибий фауны СССР» (1980). «Фауна Украины: Т. 34. вып. 3: Плагиорхиаты» (1980), «Каталог гельминтов позвоночных Украины. Трематоды наземных позвоночных»(1955). а також розділи про паразитів в монографіях «Прыткая яшерица» (1976) і «Разноцветная ящурка» (1993) і ін.

Особливо слід зазначити, що в ході численних експедицій, що охопили майже всю територію Радянського Союзу і деякі суміжні країни, Віктором Петровичем була зібрана унікальна колекція гельмінтів рептилій і амфібій Палеарктики, одна з найбільших в світі, що зберігається в його рідному інституті, а також внесений значний внесок у формування колекції гельмінтів птахів і ссавців того ж Інституту зоології.

Наукові досягнення науковця відзначені премією ім. Д. К. Заболотного АН УРСР (1978), він нагороджений медалями «За доблесну працю», в ознаменування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна (1970); «Ветеран праці» (1984); «За трудову доблесть» (1986), а також ювілейною пам'ятною медаллю «100 років з дня народження академіка К. І. Скрябіна» (1983).

Окрім наукової роботи. Віктор Петрович завжди активно брав участь і в науково-організаційній роботі. Багато років був членом спеціалізованої вченої ради Інституту зоології НАН України, входив до складу експертної ради ВАК України. Крім того, він був членом президії, віце-президентом Українського наукового товариства паразитологів, входив до складу редколегії усіх збірників та інших видань цього товариства, що публікувалися в останні 40 років. Він був також членом редколегії журналів «Вестник зоологии» і «Паразитология», референтом реферативних журналу ВИНИТИ «Биология».

Велику увагу Віктор Петрович приділяв викладацькій роботі. Протягом декількох років він читав спецкурс «Гельмінтологія» студентам біологічного факультету Київського університету ім. Тараса Шевченка, керував підготовкою студентами курсових і дипломних робіт, під його керівництвом підготовлено і захищено 5 кандидатських дисертацій, він консультував і своїх колег-докторантів.

Віктор Петрович Шарпило завжди активно брав участь в громадському житті колективу інституту, займаючи певні виборні посади (профспілкові та інші) або не займаючи таких, за велінням серця. Багато хто пам'ятає його стінгазети і світлогазети. Незалежно від займаних посад він незмінно користувався любов'ю і повагою товаришів по службі, молодих і не дуже. До нього постійно йшли за порадою і з наукових питань, знаючи його глибокий розум і широку наукову ерудицію, і в зв'язку з життєвими проблемами, вірячи в його життєву мудрість і людяність. І дійсно, Віктор Петрович був прекрасної душі людиною, уважним до проблем оточуючих, доброзичливим, привітним, товариським і водночас строгим до себе та інших. Глибоко громадська за своєю натурою людина, він до останнього дня активно брав участь у житті інституту, думав про те, як краще відзначити 75-річний ювілей інституту, почав готувати з нагоди цього свята світлогазету. Але не судилося …

Його життя обірвалося несподівано, в робочому кабінеті, на півслові перервалося обговорення планів підготовки до ювілею інституту. Залишилися незавершені наукові розробки, начерки статей, рукописи двох узагальнюючих монографій.

• Hilmylepis sharpiloi Tkach et Velikanov, 1990
• Krefftascaris sharpiloi Tkach, Kuzmin et Snyder, 2010
• Spiniglans sharpiloi Kornyushin, Salamatin, Greben, Georgiev, 2009

• Шарпило В. П., Искова Н. И. — Фауна Украины. Том 34. Трематоды. Вып. 3. — К.: Наук. думка, 1989. — 278 с.
• Искова Н. И., Шарпило В. П., Шарпило Л. Д., Ткач В. В. Каталог гельминтов позвоночных Украины. Трематоды наземных позвоночных. — К., 1995. — 93 с.
• Шарпило В. П., Саламатин Р. В. Паратенический паразитизм: становление и развитие концепции: исторический очерк. — К.: Ин-т зоологии им. И. И. Шмальгаузена, 2005. — 238 с.