Шень Куо

Найважливішою науковою роботою Шень Куо є «Менсі бі тань» («Бесіди з пензлем в Менсі», «Розмови кисті з Менсі», «Нариси з Менсі», «Есе», над якою він працював протягом 1088—1095 років). Це збірка із 600 спогадів, спостережень обсягом від 1 до 20 пропозицій з питань філософії, дипломатії, літературної критики, математики, природознавства, техніки, окультизму, лінгвістики, археології. Все це перемішано з палацовими анекдотами і тривіальними дидактизмами.

З 1076 року працював над проектом картографування всій території імперії. Виготовив загальну карту розміром 10х12 та атлас з 23 карт (усе у масштабі 1:900000) з додатком, в якому, спираючись на шкалу компаса з 24 поділками, закодував карти в термінах спрямованих координат й відстаней, вважаючи, що в разі втрати це допоможе швидко та точно їх відновити. Атлас і карта були опубліковані у 1087 році під назвою «Шоу лин ту» («Зображення округів та районів»), або «Тянь ся Чжоу сянь ту» («Зображення областей та повітів Піднебесної»). Ця праця але не збереглася дотепер.

Інспектуючи кордон з киданями, Шень Ко вперше зробив дерев'яну карту, де були зображені гори, річки та дороги. На місцевості він ліпив їх на дерев'яній дошці з воску або борошняного клею та деревної тирси, а повернувшись з відрядження, за цим ескізом вирізав рельєфну карту з дерева, яку потім представив імператорському двору. Імператор Шень-цзун наказав зробити такі ж карти в усіх прикордонних областях і передати в палацове сховище.

Був талановитим економістом. У 1077 році склав цінні нариси з теорії попиту та пропозиції, розглянувши прогнозування цін, монетарну політику, цінове управління, втручання в ринок й інші економічні теми, які з такою глибиною не вивчалися у Китаї до нашого часу.

У 1080–1081 роках Шень Куо прийшов до висновку, що нафтова сажа придатна для виготовлення туші. Знаючи, що на півночі інтенсивно вирубується ліс, він заснував виробництво туші з нафти замість спалювання соснової смоли. Назву, яку він дав нафті — ши ю («кам'яне масло»), збереглося дотепер, а нафтове родовище у провінції Шеньсі, яке він розробляв, все ще експлуатується.

Значну частину часу приділяв вивченню медицині. У 1080-х роках написав працю «Лян фан» («Успішні методи») про фармакологію, яка згодом видавалася під назваю «Су Шень лян фан» («Успішні методи Су [Ши] і Шень [Куо]»), оскільки була доповнена відомим медиком Су Ши (1037–1101).

Шень Куо займався також аналізом сільськогосподарської діяльності. Цьому була присвячена на сьогодні втрачена праця «Менсі ван Хуай лу» («Нариси про прагнення, що забуті біля Струмка мрії»).

Займаючись астрономією, він перетворював екваторіальні координати у екліптичні, що вимагало розуміння деяких аспектів сферичної геометрії та тригонометрії. Демонструючи розвинене просторове мислення, Шень Куо дав приблизну формулу довжини дуги. Він спробував пояснити, чому видимий рух планет періодично вступає в фазу позаднього ходу. Інші астрономи прагнули точно виміряти позиції планет, а не зрозуміти реальні спостереження. На відміну від грецьких астрономів, що пояснювали усі рухи як сукупність ідеальних кругових обертань, Шень Куо запропонував модель руху планети по траєкторії, подібної листу верби, що «котиться» по зовнішньому боку кола, центром якого є Земля. Пояснюючи причини нерівномірності видимого річного руху Сонця, він прийшов до висновку, що екліптика є не колом, а «овальністю», тобто еліпсом.

• Holzman D. Shen Kua and his Meng-ch'i pi-t'an // TP. 1958. Vol. 46, livr. 3-5, p. 260–292
• Sivin N. Shen Kua // Dictionary of Scientific Biography. Vol. XII. N. Y., 1975. p. 369–393.