Шонін Георгій Степанович

Георгій Шонін народився 3 серпня 1935 року в сім'ї працівника фельдзв'язку Степана Васильовича Шоніна і домогосподарки Софії Володимирівни Пустирської. Вступив до Одеської спецшколи ВПС, але після її розформування закінчив Єйське військово-морське ордена Леніна авіаційне училище (1957), Військово-повітряну інженерну академію імені Жуковського (1968), Вищі академічні курси при Військовій академії Генерального штабу (ВАГШ) ЗС СРСР ім. К. Є. Ворошилова (1988). Кандидат технічних наук (1978).

У 1957–1960 служив льотчиком, старшим льотчиком у ВВС Балтійського і Північного флотів. 7 березня 1960 був зарахований до загону космонавтів (був у складі першого набору в цей загін).

Марка СРСР із зображенням екіпажу корабля «Союз-6» (1969, 10 копійок, ЦФА № 3809, Скотт № 3655)

11 жовтня — 16 жовтня 1969 брав участь в космічному польоті як командир корабля «Союз-6» (бортінженер — Валерій Кубасов). Тривалість польоту склала 4 доби 22 години 42 хвилини 47 секунд. Це був перший груповий політ трьох космічних кораблів, під час якого проводилося їх маневрування — також у космосі знаходились у той самий час «Союз-7» і «Союз-8». Під час польоту вперше у світі були здійснені експерименти з проведення зварювальних робіт в космосі на апаратурі, розробленій в Інституті електрозварювання імені Є. О. Патона (установка «Вулкан»). Також був проведений експеримент «Факел» з виявлення запусків балістичних ракет.

22 жовтня 1969 року за успішний політ Шоніну надано звання Героя Радянського Союзу.

У 1970–1973 — начальник відділу (військові програми «Алмаз» і «Союз-ВІ») першого управління, в 1976–1979 — начальник другого управління (тренувальна база) Центру підготовки космонавтів. У 1979 відрахований із загону у зв'язку з переходом на льотну посаду у ВПС.

У 1979–1980 — заступник командувача 5-ю повітряною армією Одеського військового округу.

У 1980–1983 — заступник командувача ВПС Одеського військового округу.

У 1983–1988 — начальник управління Апарату начальника озброєнь ВПС, займався питаннями дослідного будівництва і серійних замовлень.

У 1988–1990 — начальник 30-го Центрального НДІ авіаційної і космічної техніки Міністерства оборони СРСР.

У 1990 звільнений в запас.

Помер 6 квітня 1997 року у Зоряному містечку від серцевого нападу.

Автор книг «Самые первые» («Найперші») (1976) про членів першого загону космонавтів, яким не довелося брати участь в космічних польотах, «Пам'ять серця» (2001).

Серед нагород українського космонавта — орден Леніна, орден Жовтневої Революції, орден Трудового Червоного Прапора, орден Червоної Зірки, радянські та іноземні медалі. Почесний громадянин міста Ровеньки[1].

Невдовзі після польоту, що відбувся 11 жовтня, Георгій Шонін відвідав рідне місто Балта, прилетівши туди гелікоптером 27 грудня 1969 року. Незабаром в будівлі шахово-шашкового клубу Балти (нині Будинок дитячої творчості) з'явився музей (музейна кімната) космонавтики, до якого потрапив скафандр Шоніна. В тому ж клубі проводились шахово-шашкові турніри його імені. Зараз музею немає (з 2005-го).

Вулиця Шоніна у місті Балта, Сніжне.

• Список космонавтів, пов'язаних з Україною

• Ковпак Л. Шонін Георгій Степанович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 654. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.

• Шонін Георгій Степанович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
• Видатні земляки на сайті Луганської обласної держадміністрації^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
• Видатні діячі Луганщини на сайті Луганської науково бібліотеки