Штогаренко Андрій Якович

Біографія

Народився 15 жовтня 1902 року в селі Нових Кайдаках (нині в складі Дніпра). До музики долучився з дитинства, беручи участь в ансамблі народних інструментів, у шкільні роки відвідував музичні класи Катеринославського училища (1912–1915 роки, клас З. Разловської). У 1926 році організував ансамбль баяністів, що отримав назву 1-го українського камерного ансамблю ім. Комсомолу, з яким концертував до 1930 року.

Музичну освіту здобув у Харківському музично-драматичному інституті на факультеті теорії та композиції (1930–1936 рр., клас професора С. Богатирьова). Перші твори композитора відносяться до 1931 року; до часу закінчення вишу він був автором кількох хорових і вокально-симфонічних творів.

Після закінчення консерваторії у 1936 році Штогаренко залишився у Харкові, де працював до початку Німецько-радянської війни: з 1936 по 1941 рік керував секцією оборонної музики при Спілці композиторів; був заступником голови Спілки композиторів (Харківське відділення).

В роки війни, Штогаренко разом з багатьма українськими діячами мистецтв був евакуйований до Алма-Ати та Ашхабада. Під час перебування там митець продовжував громадську діяльність: у 1941–1943 роки був відповідальним секретарем Спілки композиторів Туркменістану, допомагав молодим композиторам республіки, здійснював зв'язки з українськими музикантами, які знаходились у Середній Азії. У ці роки хорова пісня стає провідним жанром його творчості. У 1943 році вперше була виконана в Москві його кантата-симфонія «Україно моя» (слова А. Малишка, М. Рильського)

З 1943 року життя та діяльність Штогаренка пов'язані з Києвом, де він розпочинає роботу в Київській консерваторії:

  • з 1960 року — професор;
  • в 1968–1990 роках — завідувач кафедри композиції;
  • в 1954–1968 роках — ректор консерваторії.[1]

Учні Штогаренка - відомі музиканти: Ю. Іщенко, А. Вінокур, К. Віленський, А. Костін, Є. Мілка, В. Подвала, І.Поклад, М. Степаненко, В. Тилик, В. Філіпенко, Ю. Шамо, В. Загорцев, Н. Боєва, В. Ронжин та інші. [2] 

У 1962 році виступив організатором Міжнародного музичного конкурсу імені Миколи Лисенка.[3]

Могила Андрія Штогаренка

Був одружений на українській піаністці, заслуженій артистці України Аріадні Лисенко.[4] Помер 15 листопада 1992 року. Похований на Байковому кладовищі.

Твори

Творчу спадщину Андрія Штогаренко складають численні симфонії, хорові твори, пісні, музика до драматичних вистав, загалом понад 100 творів, серед яких:

Симфонічні твори

  • Cимфонія-кантата №1 «Україна моя» - 1942-1943.
  • Cимфонія №2 для струнного оркестру «Пам`яті товариша» - 1965.
  • Cимфонія №3 «Київська» - 1972.
  • Cимфонія №4 «Симфонічні казки» - 1973.
  • Cимфонія №5 «Комсомолії присвячується» - 1976.
  • Cимфонія №6 «Біографічна» - 1978.
  • Cюїта «Молодіжна» для струнного оркестру - 1959.
  • Cюїта «Піонерська» - 1965.  
  • Симфонічна поема «Похід» - 1936.
  • «Партизанські картини» - концерт для фортепіано з оркестром - 1957.
  • «Дивертисмент» - концерт для флейти та струнного оркестру - 1957.
  • Концерт для скрипки з оркестром - 1971.
  • Концертіно для скрипки з оркестром - 1972.
  • Концертіно для ф-но з оркестром - 1973.
  • «Чотири симфонічні казки» - 1947.
  • «Марш-увертюра» (на тему М. Лисенка) - 1959.
  • «Молодіжна поема» - 1959.
  • «Симфонічні танці» для ф-но з оркестром - 1980. ;


Вокально-симфонічні твори:

  • «Про канальські роботи» - балада для мішаного хору, солістів та симфонічного оркестру - 1936.
  • «Дівоча доля» - сюїта для голосу та симфонічного оркестру - 1937.
  • «Дитинство» - оркестрово-вокальна сюїта з музики до драм. вистави - 1939.
  • «Україна моя». Текст А. Малишко та М. Рильського - симфонія-кантата (№1) для мішаного хору, солістів та симфонічного оркестру - 1942-1943.
  • «Переможцям слава». Кантата для хору та симфонічного оркестру - 1943.
  • «Росія»-вокально-симфонічна поема для баритону, мішаного хору та симфонічного оркестру. - 1950.  
  • «Про партію рідну». Поема для хору, соліста та симфонічного оркестру - 1953-1954.
  • «Зійшла комунізму зоря» - 1954.
  • «Лірична ода Жовтню». Для жіночого хору та симфонічного оркестру - 1957.
  • «Про незабутніх людей». Вокально-симфонічні балади для басу: «Сказання про невідомого солдата», «Скрипка маршала», «Теркін-добрий малий»- 1967.
  • «Дорогами Жовтня»- ораторія. - 1967.
  • «Шляхами Жовтня» - вокально-симфонічна повість. - 1977.


Твори камерно-інструментальної музики, до яких входять:

  • «Марш до пуску Дніпрогесу» для баяну соло - 1933.
  • Квартет для двох скрипок, альта та віолончелі - 1935.
  • «Рондо» для скрипки та фортепіано - 1936.
  • «Поема» для скрипки та фортепіано. - 1943.
  • «Пісня» для скрипки та фортепіано. - 1950.
  • «Два українських танці» для баяну - 1950.  
  • Квартет («Вірменські замальовки») для двох скрипок, альта та віолончелі - 1960.
  • «Фантазія» для скрипки соло - 1960.
  • «Пам`яті музикантів» три поеми для фортепіано - 1961.
  • «Молодіжне тріо» для скрипки, віолончелі та фортепіано - 1961.
  • «Балада» та "Шуточний марш" для віолончелі та фортепіано - 1963.
  • «Образи» для фортепіано - 1970.
  • «Чотири українських танці» для скрипки та фортепіано - 1970.
  • Соната для віолончелі та фортепіано - 1976.[5]
  • "Етюди-картини" для фортепіано - 1978.[6]  

Нагороди, пам'ять

Нагороджений орденами Леніна (1960), Жовтневої Революції (1971), Трудового Червоного Прапора (1948), болгарським орденом Кирила і Мефодія. Лауреат Сталінської премії (1946, 1952). Лауреат Державної премії УРСР ім. Шевченка (1974).

На вулиці Михайла Омеляновича-Павленка, 11 у Києві де мешкав Андрій Штогаренко, 1 липня 2008 року встановлено меморіальну дошку.

В журналі «Перець» №19 за 1982р розміщено дружній шарж А.Арутюнянца , присвячений 80-річчю митця.[7]

Література

Примітки
  1. Штогаренко Андрей Яковлевич. gorod.dp.ua. Процитовано 5 березня 2021.
  2. НСКУ :: ШТОГАРЕНКО Андрій Якович. composersukraine.org. Процитовано 28 квітня 2021.
  3. Андрій Штогаренко: талант чути народне. www.dnipro.libr.dp.ua (ua). Процитовано 5 березня 2021.
  4. Gazeta.ua (21 серпня 2013). Андрій Штогаренко довго коло мене ходив. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 5 березня 2021.
  5. НСКУ :: ШТОГАРЕНКО Андрій Якович. composersukraine.org. Процитовано 5 березня 2021.
  6. НСКУ :: ШТОГАРЕНКО Андрій Якович. composersukraine.org. Процитовано 6 березня 2021.
  7. Журнал перець 1982 19. www.perets.org.ua (укр.). Процитовано 14 квітня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.