Шуляченко Михайло Михайлович

Михайло Михайлович Шуляченко
Народження	10 листопада 1925; Гольма Друга, Балтський район, АМСРР, Українська СРР, СРСР
Смерть	18 серпня 1998 (72 роки); Гольма, Балтський район, Одеська область, Україна
Національність	українець
Країна	СРСР → Україна
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	піхота
Роки служби	1944—1948
Партія	КПРС
Звання	старшина
Війни / битви	Німецько-радянська війна

Миха́йло Миха́йлович Шуляче́нко (10 листопада 1925 — 18 серпня 1998) — радянський військовик, в роки Другої світової війни — розвідник взводу кінної розвідки 73-го гвардійського стрілецького полку 25-ї гвардійської стрілецької дивізії 7-ї гвардійської армії, гвардії червоноармієць[1]. Повний кавалер ордена Слави.

Життєпис

Народився в селі Гольма Друга, нині — Гольма Балтської міської громади Одеської області, в селянській родині. Українець. Здобув неповну середню освіту.

З початком німецько-радянської війни і окупацією села, перебував на тимчасово окупованій території. До лав РСЧА призваний Балтським РВК у квітні 1944 року. У діючій армії — з 1 травня того ж року. Воював на 2-му Українському фронті.

26 грудня 1944 року гвардії червоноармієць М. М. Шуляченко у складі групи розвідників переправився через річку Дунай в районі міста Вац (Угорщина), першим увірвався до населеного пункту Почмедьяр і гранатами закидав обслугу ворожого кулемета, що дало можливість решті групи вільно увійти до села.

21 січня 1945 року у нічній атаці на укріплений будинок на острові Маргітсігет (у центрі Будапешта) гранатами закидав обслугу кулемета, вогнем з особистої зброї знищив 8 і полонив 6 солдатів супротивника.

У ніч на 19 квітня 1945 року гвардії червоноармієць М. М. Шуляченко з групою розвідників увірвався на станцію Ладендорф (за 25 км на північний схід від міста Корнойбург, Австрія), знищив ворожий кулемет з обслугою і групу солдат супротивника, чим сприяв захопленню станції.

Демобілізувався у квітні 1948 року. Повернувся на батьківщину, у 1963 році закінчив 11 класів вечірньої школи. Працював головою сільської ради, рахівником, бригадиром, секретарем парткому колгоспу. Член КПРС з 1960 року.

Нагороди

Нагороджений орденами Жовтневої революції, Вітчизняної війни 2-го[2] ступеня (11.03.1985), Трудового Червоного Прапора, Слави 1-го (15.05.1946), 2-го (22.03.1945) та 3-го (09.01.1945) ступенів і медалями.

Примітки

Військове звання вказане на момент представлення до нагородження орденом Слави 1-го ступеня.
Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 11.03.1985 року М. М. Шуляченко, як повний кавалер ордену Слави, підлягав нагородженню орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. Проте, згідно даних сайту МО РФ «Подвиг народа», він був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Посилання

Шуляченко Михайло Михайлович. // Сайт «Герои страны» (рос.).

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Військове звання вказане на момент представлення до нагородження орденом Слави 1-го ступеня.

[2] Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 11.03.1985 року М. М. Шуляченко, як повний кавалер ордену Слави, підлягав нагородженню орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. Проте, згідно даних сайту МО РФ «Подвиг народа», він був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.