Шухевич Володимир Осипович

Володи́мир О́сипович Шухе́вич (псевдонім і криптоніми Шумило, В. Ш.; 15 березня 1849, Тишківці, Городенківський район, Івано-Франківська область 10 квітня 1915, Львів) — український громадський діяч, етнограф, педагог і публіцист, дійсний член НТШ. Дід головного командира УПА генерала Романа Шухевича.

Володимир Шухевич
Народився 15 березня 1849(1849-03-15)
Тишківці, Городенківський район, Івано-Франківська область
Помер 10 квітня 1915(1915-04-10) (66 років)
Львів, Львівська губернія, Галицько-Буковинське генерал-губернаторство, Російська імперія
Країна  Австрійська імперія
 Австро-Угорщина
Національність українець
Діяльність громадський діяч, етнограф, педагог і публіцист
Alma mater Львівський університет
Батько Шухевич Осип
У шлюбі з Шухевич Герміна
Діти Старосольська Дарія Володимирівна і Шухевич Тарас Володимирович
Нагороди
Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа

Життєпис

Закінчив Львівський університет. З 1876 року вчитель середніх шкіл у Львові. Ініціатор створення та один з керівників багатьох громадських установ у Львові, зокрема товариства «Просвіта», «Руського (Українського) Педагогічного Товариства», засновник товариств «Руська (Українська) Бесіда» (його голова 1895—1910), «Боян» (1891) і Музичного Товариства ім. Лисенка (1903—1915), для якого збудував будинок.

Засновник і редактор (1890—1895) дитячого журналу «Дзвінок», автор і видавець дитячих книг і читанок, редактор газети «Учитель», (1893—1895), співробітник «Зорі», «Дїла», «Руської читанки» та ін. Спільно з Анатолем Вахнянином заснував Союз співацьких і музичних товариств.

Володимир Шухевич, 1891 р.

Збирав (разом із графом Володимиром Дідушицьким і директором Людвіком Вежбицьким) етнографічні матеріали і мистецькі предмети домашнього промислу на Гуцульщині. Вислідом його студій є цінна 5-томова праця «Гуцульщина»[1][2][3] (Львів: НТШ, 1897—1908) і 4 томи польською мовою (видання Музею ім. Дідушицьких (1902—1908), в якій Шухевич влаштував природничо-етнографічний відділ і був його кустошем.

Чимало зробив для поширення української культури за кордоном: організував подорож хору «Боян» на виступ до Праги (1891) і приїзд чеських соколів до Львова (1892); крім того, влаштував етнографічний похід на Високому замку (1887, з нагоди приїзду архікнязя Рудольфа) й етнографічний відділ на Галицькі крайовій виставі у Львові (1894). Свою етнографічну збірку з Гуцульщини передав Національному Музеєві у Львові.

Був серед засновників коломийського об'єднання промисловців «Гуцульська спілка» (1885)[4], член австрійського товариства народознавства (з 1901) і Чеського етнографічного товариства (з 1903).

Основні праці

Сім'я

Донька Ірина Софія (1881—1934) стала дружиною д-ра Теодора Рожанковського. Оскільки вона була родичкою чоловіка, довелось отримати дозвіл на шлюб Святішого Престолу в Римі[5].

Відзнаки

Вшанування пам'яті

Названо вулиці:

Примітки

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.