Щербаченко Марія Захарівна
Марі́я Заха́рівна Щербаче́нко (14 лютого 1922 — 23 листопада 2016) — Герой Радянського Союзу (1943), у роки німецько-радянської війни санітарка 1-ї стрілецької роти 835-го стрілецького полку 237-ї стрілецької дивізії 40-ї армії Воронезького фронту (з 20 жовтня 1943 — 1-й Український фронт).
| Марія Захарівна Щербаченко | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||
| Народження |
14 лютого 1922 Охрімівка, Вовчанський повіт, Харківська губернія УРСР | |||||||||
| Смерть |
23 листопада 2016 (94 роки) Київ, Україна | |||||||||
| Поховання | Лук'янівське військове кладовище | |||||||||
| Країна |
 СРСР→ Україна | |||||||||
| Приналежність |
 Радянська армія | |||||||||
| Вид збройних сил | сухопутні війська | |||||||||
| Рід військ |
 медична служба
| |||||||||
| Роки служби | 1943—1945 | |||||||||
| Звання | старшина | |||||||||
| Формування | 237-а стрілецька дивізія | |||||||||
| Війни / битви |
Друга світова війна • Битва за Дніпро | |||||||||
| Нагороди |
 Медаль імені Флоренс Найтінгейл | |||||||||
 Щербаченко Марія Захарівна у Вікісховищі | ||||||||||
.svg.png.webp){kind=small}
.svg.png.webp){kind=small}
Біографія
Народилася 14 лютого 1922 року на хуторі Нежданівка (тепер село Охрімівка Вовчанського району Харківської області) в селянській родині. Українка.
У віці десяти років залишилася сиротою, вихованням опікувався старший брат; закінчила семирічку та бухгалтерські курси. З 1937 року працювала у колгоспі «Шлях Ілліча» помічником бухгалтера.
З початком Другої Світової війни залишилась у рідному селі, перебувала на тимчасово окупованій німцями території. У березні 1943 року призвана Вовчанським РВК й зарахована на курси санітарок при Самаркандському медичному училищі. У лавах РСЧА з 23 червня 1943 року.
Особливо відзначилась під час форсування Дніпра. У ніч на 24 вересня 1943 року в складі десанту однією з перших форсувала річку Дніпро поблизу села Гребені Кагарлицького району. В боях за десять днів винесла на собі та надала першу медичну допомогу ста дванадцяти пораненим бійцям.
По закінченні війни демобілізована як старшина медичної служби, вчилася у Ташкентській юридичній школі, де вона вчилася до 1948 року.
У 1948 році переїхала з чоловіком до Харкова.
У 1948—1956 роках — жила у Харкові.
У 1956—1960 роках — жила у Луганську.
У 1960—1962 роках — жила у Чернігові.
З 1962 року проживала у Києві.
До пенсії працювала юристом.
Померла 23 листопада 2016 року у Києві.
Нагороди
Указом Президії Верховної Ради СРСР[1] від 23 жовтня 1943 року Щербаченко Марії Захарівні присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1073).
Також нагороджена українським орденом Богдана Хмельницького та радянським орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (06.04.1985), медалями.
У 1973 році Міжнародний комітет Червоного Хреста «за милосердя, героїзм і звитягу, проявлені нею під час порятунку тяжкопоранених на полі бою» нагородив медаллю імені Флоренс Найтінгейл.
Почесні звання
Почесна громадянка міст Київ (25.05.2000)[2], Ржищів, Яготин (22.09.1994)[3], села Гребені.
Центральний військовий госпіталь № 407 Чернігова зарахував її почесним солдатом.
Мапа почесних звань
- більшого розміру — міста (з підписом, якщо населення понад 25 тис. осіб);
- меншого розміру — села, селища і смт
Література
- Подвиги во имя Отчизны: очерки о Героях Советского Союза — харьковчанах. — Харьков: Прапор, 1974, стор. 631—634.
Примітки
- Указ Президії Верховної Ради від 23.10.1943 року (рос.)
- Почесні громадяни міста Києва. Архів оригіналу за 25 лютого 2014. Процитовано 4 березня 2014.
- Почесні громадяни Яготина. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 21 травня 2013.
Джерела
- Щербаченко Марія Захарівна. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- Українці у світі
- Хто є хто
- Мадам Марія з піхоти[недоступне посилання з серпня 2019]
- Слава героям[недоступне посилання з серпня 2019]