Щолоков Микола Онисимович

Народився на станції Алмазна (Бахмутський повіт, Катеринославська губернія) в родині робітника-металурга Онисима Митрофановича Щолокова та лікаря Марії Іванівни Щолокової. Про батьків пізніше відгукувався з великою теплотою. Працювати почав з 12 років коногоном на шахті.

По закінченні семирічки (1926) вступив до гірничо-промислового училища, працював на шахті ім. Ілліча в Кадіївці.

Член ВКП(б) з 1931 року.

1933 — закінчив Дніпропетровський металургійний інститут.

Протягом 1930-х років працював на підприємствах України.

1938 — будучи начальником мартенівського цеху Дніпропетровського металургійного заводу, обраний першим секретарем Красногвардійського райкому партії міста Дніпропетровська, в січні 1940–1941 роках працював головою Дніпропетровського міськвиконкому. Тоді ж познайомився з майбутнім генеральним секретарем ЦК КПРС Л. І. Брежнєвим.

1941 — як керівник міста з початком радянсько-німецької війни відповідав за евакуацію на схід СРСР промислових об'єктів, населення і матеріальних цінностей.

Після відступу радянських військ із Дніпропетровська був політичним працівником у складі Військової ради Південного фронту Червоної Армії, зокрема, в 218-й Червонопрапорній Ромодан-Київській стрілецькій дивізії.

У жовтні 1946– грудні 1947 — заступник міністра місцевої промисловості УРСР.

1947-1951 — працював в апараті ЦК Компартії України, був .

У 1947—1948 роках — заступник секретаря ЦК КП(б)У з промисловості та завідувач відділу промисловості ЦК КП(б)У.

У 1948—1951 роках — завідувач відділу легкої промисловості ЦК КП(б)У.

1951-1962, 1965 — 1-й заступник голови Ради Міністрів Молдавської РСР, у 1957–1958 і в 1962—1965 — голова РНГ Молдавської РСР.

1965-1966 — другий секретар ЦК Компартії Молдавії.

1966-1968 — міністр охорони громадського порядку СРСР, в 1968-1982 — міністр внутрішніх справ СРСР.

Член ЦК КПРС з квітня 1968 по червень 1983 (кандидат з 1966).

17 грудня 1982 — через місяць після смерті Брежнєва Микола Щолоков був звільнений з поста міністра у зв'язку з розслідуванням з приводу корупції, розпочатим за наказом нового керівника СРСР Ю.Андропова. Проведена за вказівкою нового міністра внутрішніх справ СРСР В. В. Федорчука комплексна перевірка діяльності МВС СРСР у період керівництва Щолокова виявила велику кількість зловживань.

19 лютого 1983 дружина Щолокова, Світлана Володимирівна, наклала на себе руки.

15 червня 1983 Миколу Щолокова вивели з ЦК КПРС, 6 листопада 1984 року його позбавили звання генерала армії, а 10 листопада — звання Героя Соціалістичної Праці.

7 грудня 1984 року Щолоков був виключений із лав КПРС. Через 6 днів він застрелився з мисливської рушниці. За 3 дні до цього М.Щолоков написав К. У. Черненкові лист, в якому зазначав, що «не порушував законності, не змінював лінії партії, нічого у держави не брав» і просив лише захистити його дітей від неприємностей, бо «​​вони ні в чому не винні».

Тодішній голова Комісії партійного контролю М. С. Соломенцев, який займався справою Щолокова, згодом згадував: "До мене на прийом приходила його дочка і розповідала оглушливі подробиці трагедії: "Батько вистрілив собі в голову з мисливської рушниці … По всій кімнаті розлетілися мізки … ""

Похований у Москві на Ваганьковському кладовищі (ділянка № 20).

Дружина Світлана Володимирівна, діти — син Ігор Щолоков, дочка Ірина Щолокова (Калюжна), онуки Поліна та Світлана Калюжні.

• 3 ордена Леніна
• 2 ордена Бойового Червоного Прапора
• орден Богдана Хмельницького ІІ ступеня
• орден Вітчизняної війни І ступеня
• орден Трудового Червоного Прапора
• орден Червоної Зірки
• медалі
• «Почесний громадянин м. Дніпропетровськ» (1980)

• Володимир Землянікін в художньому фільмі "Вбивство на «Жданівській» (1992)
• Геннадій Богачов («Брежнєв», 2005).
• Володимир Голованов («Галина», 2008).
• Олексій Криченков («Мисливці за діамантами», 2011).
• Володимир Стєклов у документальному серіалі «Казнокрад. КДБ проти МВС» (2011)

• Всі слова