Щурівці (Гайсинський район)

Розташоване в західній частині Гайсинського району над мальовничими берегами верхньої частини Ладижинського водосховища, на лівому березі річки Південного Бугу та невеликої рiчки Западвинки [1] . Найближчі населені пункти — Кузьминці, Сокільці, Косанове, Нижча Кропивна, Семенки, Зяньківці.

Наближча станція Семенки, обслуговується поїздом Вінниця-Гайворон тричі на тиждень. Станція знаходиться в Нижчій Кропивній (від Щурівців — 5 км).

Село відноситься до історико-етнографічним регіоном Поділля Поблизу села збереглися залишки поселень доби неоліту(буго-дністровської культури)[2]., крім того, виявлені поселення трипільської культури та ранніх слов'ян, а также досліджено кургани з похованнями доби бронзи, скіфських і сарматських часів та виявлено поселення черняхівської культури[3].

Вперше згадується в XVI столітті зем'янин Щуровський — власник села Щурівці Брацлавське воєводство [4] (Хоча перша письмова згадка про (Древне Щур)[5] датується 1600 роком, та є докази, що село значно старше, згадується в документах з 1545 року. Є старе церковище, про яке нема відомостей)[6].

Після Андрусівського перемир'я 1667 роки Брацлавщина, як і вся Правобережна Україна, залишилася під владою польської корони. Проте шляхетська Польща настільки слабшала, що не змогла встояти перед натиском Високої Порти і за Бучацьким миром 1672 року віддала туркам значну частину Подільського, Брацлавського і Київського воєводств.

Після другого розділу 1793 року Поділля і Брацлавщина відійшли до Росії і утворили Подільську губернію, до західної частини губернії увійшло власне Подільське воєводство, i східне — Брацлавське воєводство.

З 1797 по 1924 рік входить до Монастирської волості (Грабовецька)[7] Брацлавського повіту Подільської губернії Російської імперії

У 1924 році Щурівці приєднали до Ситковецького району[7], який проіснував до 21.01.1959 року і став Гайсинським районом Вінницької області.

У 1957 році хутір Щуровецький Млин був приєднаний до села Щурівці[7].

У 1959 відбулося злиття Щуровецької і Кузьминецької сільради, а також злиття колгоспу «Комуніст» з колгоспом «Імені Сталіна» з назвою «Зоря комунізму», з центром у селі Кузьминці[7].

У 1976 закрилася восьмирічна школа.

Храм засновано: 1862 р.[6] Церква [ГСК, с. 245]. Церква Різдва богородиці збудована у 1862 р. — мала дерев'яна. У 1882 р. прибудована нова дзвіниця. Церква згоріла в 1892 р. Нова церква збудована в 1894 р. — велика дерев'яна [ПЦ, c. 147—148]. Церква є [КВн]. В нашi часи на місці старої дерев'яної парафіяльної церкви звели . нову будівлю[8]

У березні 1944 року відзначилися під час форсування Південного Бугу і підступах до річки Південний Буг в районі села Щурівці і були удостоєні нагород Герой Радянського Союзу Зваригін Пантелей Олександрович (1914—1944)[9] i Павло Єгорович Огнєв (1911—1987)[10]

Книга пам'яті загиблих в роки Великої Вітчизняної війни[11]

Гуменюк Микола Петрович (1936-1997) - ректор Київського державного інституту фізичної культури. Герой Радянського Союзу Чорноморець Олександр Григорович

Дідиченко Володимир Петрович , професор біології.

• 
  Надгробный памятник Черноморцу А. Г. в с. Щуровцы.

• Кузьми́нці // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.213 (Щурівці)

• Szcurowce w dok.także Szurowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 868. (пол.)
• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)