Щутків

Розташування

Село лежить за 10 км від кордону з Україною, за 7 км на південь від повітового міста Любачів і за 80 км на схід від воєводського міста Ряшів. Знаходиться у давньому українському етнічному регіоні Любачівщина.

Історія

Перша згадка про село датована 1388 роком. У 1531 р. працювала гута заліза.

У 1672 р. під час нападу татар поневолено в ясир 21 житель і забрано понад 100 голів худоби.

У 1890 р. було 147 будинків і 717 мешканців, з них: 644 греко-католики, 25 римо-католиків і 48 юдеїв, була філіальна школа.

Населення на 1.01.1939 р. складало 1150 осіб, з них: 950 – українці-грекокатолики, 70 – українці-римокатолики, 90 – поляки (переважно колоністи з австрійських часів), 40 – євреї[2]. Село належало до Любачівського повіту Львівського воєводства. У складі повіту 27 листопада 1939 р. село включене до новоутвореної Львівської області, а 17 січня 1940 р. — до Любачівського району. В жовтні 1944 року західна частина Львівської області включно з селом передана Польщі.

Після Другої світової війни поляки на чолі з Блажеком Фургалою та Міхалом Творком грабували і вбивали українців[3], через що ті змушені були виїхати до СРСР, а ті, що залишилися, в 1947 р. депортовані на понімецьку територію північної Польщі[4].

У 1956 р. в селі почали видобуток газу. В 1963 р. стався вибух з утворенням великого кратеру на річці Любачівка. Факел висотою 30 метрів горів багато місяців, а видобуток газу в селі продовжується донині.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:

Загалом Допрацездатний
вік		 Працездатний
вік		 Постпрацездатний
вік
Чоловіки 178 34 118 26
Жінки 186 36 100 50
Разом 364 70 218 76

Церква

У 1659 р. місцевий господар Лаврентій Качмар подарував церкві євангеліє. Нову церкву звели в 1671 р. У 1825 р. поряд спорудили дерев’яну дзвіницю. В 1904 р. церкву розібрали і на цьому місці збудували нову.

Церква св. Димитрія була збудована в 1904 р., парафіяльна. Парафія належала до Любачівського деканату Перемишльської єпархії УГКЦ. Після виселення українців церква перетворена на римо-католицький костел.

Пам’ятки

Бруснянські кам’яні надгробки на цвинтарі.

Відомі люди
Народилися
  • Михайло Вороний — голова товариства «Надсяння» в Городенці Івано-Франківської області.
  • Василь Мозиль — учасник національно-визвольних змагань[6].
  • Іван Юзва (1912—?) — учасник національно-визвольних змагань[7].

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Щутків

  1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 47, 120.
  3. Любов ГРИНИШИН. Дві батьківщини Михайла Вороного. «Галичина», 19 вересня 2017 року.
  4. Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок
  5. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
  6. Мозиль Василь Юркович // Реабілітовані історією. Тернопільська область : у 5 кн. / О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал (упорядники). — Тернопіль : Терно-граф, 2018. — Кн. 5. — С. 494. — ISBN 978-966-457-338-9.
  7. Юзва Іван Григорович // Реабілітовані історією. Тернопільська область : у 5 кн. / О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал (упорядники). — Тернопіль : Терно-граф, 2018. — Кн. 5. — С. 494. — ISBN 978-966-457-338-9.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.