Яковченко Юнона Миколаївна
Юно́на (Ю́нна) Микола́ївна Яко́вченко (*30 квітня 1937 — †3 березня 1980) — українська радянська акторка. Донька народного артиста УРСР Миколи Яковченка.
Юнона Миколаївна Яковченко | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
У ролі Катерини у фільмі «Дід лівого крайнього», 1973 | ||||
Народилася |
30 квітня 1937
Київ, Українська РСР | |||
Померла | 3 березня 1980 (42 роки) | |||
Національність | українка | |||
Громадянство | СРСР | |||
Діяльність | акторка | |||
Роки діяльності | 1937—1976 | |||
Чоловік | Володимир Бохонко (*1939 — †1997) | |||
Діти | Микола Бохонко (*1967) | |||
Батьки |
Микола Яковченко (*3 травня 1900 — †11 вересня 1974) Тетяна Євсеєнко (*1910 — †1946) | |||
IMDb | ID 1295587 | |||
Нагороди та премії | ||||
|
Біографія
Дід Юнони по батькові — Федір Іванович Яковченко — колишній помічник керуючого астраханським рибним промислом. Його рід походить, за деякими даними, від донських козаків, вихідців із пониззя Сіверського Дінця, які залишили Україну після захоплення Сіверщини Московією. На Полтавщину міщанська сім'я Федора Івановича і Параскеви Іванівни Яковченків переїхала з-під Ростова-на-Дону.
Батько Юнони — актор Микола Яковченко (*3 травня 1900 — †11 вересня 1974) — народився в Прилуках (тоді — Полтавська губернія Російської імперії, нині — Чернігівська область України).
У 1931 році він одружився із акторкою Тетяною Євсеєнко. Весілля гуляли у Києві, на Шулявці.
Юнона Яковченко народилася 30 квітня 1937 року у Києві. У родині її називали Юнна, Юна, Юнночка, Юнія.
У 1939 році, разом із батьком, з'явилася на сцені у виставі «Маруся Богуславка» — це був її дебют.
15 жовтня 1941 року родину Яковченків, разом з іншими акторами Театру імені Івана Франка, евакуювали до Семипалатинська.
У 1944 році Яковченки повернувся із евакуації. За сприяння Олександр Корнійчука, родина отримала дві великі кімнати (25 і 30 квадратних метрів) у п'ятикімнатній комунальній квартирі № 10 акторського будинку на вулиці Ольгинській 2/1. Їхнє помешкання знаходилося в кінці довгого спільного коридору.
Перша роль Юнони у кіно — у 1945 році у фільмі Кіностудії імені Олександра Довженка «Нескорені».
У середині 1945 року у 35-річної мами виявили рак грудей (саркома) останньої стадії. У 1946 році вона померла. Батько почав зловживати алкоголем. Сестри часто були покинуті і недоглянуті. Юнону навіть забирала до себе директорка школи і хотіла удочерити.
Коли Юнона вийшла заміж — батько вже не пив. У другій половині 1960-х він одержав трикімнатну ізольовану квартиру на дев'ятому поверсі будинку № 49 на Брест-Литовському проспекті. В ній жив разом із сім'єю Юнони: з нею, її чоловіком, режисером популярної радіопередачі «Від суботи до суботи» Володимиром Бохонком, та онуком Миколаєм, який народився у 1967 році.
З 1966 по 1975 рік — акторка Київського українського драматичного театру імені Івана Франка.
15 січня 1970 року, у 37 років, після 6 років хвороби померла сестра Ірина (рак крові).
У 1973 році Юнона, разом із батьком, знімалася у його останньому фільмі «Дід лівого крайнього».
11 вересня 1974 року батько помер — від ускладнень апендициту (перитоніт).
Юнона померла 3 березня 1980 року (рак). Похована на Байковому кладовищі у Києві поряд із батьком, старшою сестрою Іриною та своїм чоловіком, Володимиром Бохонком (9-та ділянка). Чоловік помер у 1997 році — покінчив життя самогубством (ступив вниз із балкона на 9-му поверсі).
Родина
- Дід (по батькові) — Федір Іванович Яковченко, торговець рибою
- Бабуся (по батькові) — Параскевія Іванівна Яковченко, домогосподарка
- Дядько Сергій (по батькові)
- Тітка Марія (по батькові)
- Тітка Олена (по батькові)
- Тітка Олександра (по батькові)
- Батько — Микола Федорович Яковченко (*3 травня 1900 — †11 вересня 1974), актор театру та кіно, народний артист УРСР
- Мати — Тетяна Марківна Яковченко (у дівоцтві — Євсеєнко; *1910 — †1946), акторка Київського українського драматичного театру імені Івана Франка
Син Микола, коли був у армії, підсів на наркотики, а як повернувся — жив із дівчиною, яка теж кололась. За деякими даними — вже помер.
Фільмографія
- 1945 — «Нескорені» (Марійка)
- 1961 — «Роки дівочі» (Наталка)
- 1962 — «У мертвій петлі» (епізод)
- 1963 — «Рибки захотілось»
- 1963 — «Срібний тренер» (Світлана, студентка, подруга Тані Лученко)
- 1963 — «Стежки-доріжки» (секретарка)
- 1969 — «Зла доля» (Феся)
- 1973 — «Дід лівого крайнього» (Катерина, донька Трохима Бесараба)
- 1974 — «Пора жовтого листя» (Олена)
- 1976 — «Щедрий вечір» (Явдоха)
Джерела
- Антоненко А. «Інше життя» Миколи Яковченка. На «Укркінохроніці» зняли фільм, присвячений унікальному українському актору// День. — 2006. — №219 (14 грудня).
- Асадчева Т. Микола Яковченко — геній української комедії// Вечірній Київ. — 2021. — 3 травня.
- Вергелис О. Глазами клоуна (любовь и разлуки Мыколы Яковченко)// Дзеркало тижня. — 2012. — № 12 (30 березня-6 квітня).(рос.)
- Жежера В. «Така морда годиться тільки на те, щоб гроші заробляти» (Про Миколу Яковченка)// Країна. — 2010. — 4 травня.
- Матяш І. Микола Яковченко: завжди сучасний// Кіно-Театр. — 2006. — №5.
- Рудяченко О. Микола Яковченко. 1. Лицедій божою милістю// Укрінформ. — 2019. — 20 квітня.
- Рудяченко О. Микола Яковченко. 2. Хвеномени не зриваються// Укрінформ. — 2019. — 21 квітня.
- Цалик С. Комедіант з Божої ласки: Миколі Яковченку — 120// Matrix-info. — 2020. — 4 травня.
- Юнона Яковченко на сайті kino-teatr.ru (рос.)
- Юнона Яковченко на сайті ru.kinorium.com (рос.)