Ян Менжик

Ян Менжик з Домброви (Дуброви) гербу Вадвич (пол. Jan Mężyk z Dąbrowy) (1370 — 1437) — шляхтич, придворний та урядник Королівства Ягеллонів. Найвідоміший представник, вірогідно, з походження німецького роду Вадвичів з Домброви гербу Вадвич у сьогоднішньому воєводстві Свєнтокшиському.

Ян Менжик
пол. Jan Mężyk z Dąbrowy
Псевдо Ян Менжик з Домброви
Народився 1370(1370)
Помер 1437(1437)
Поховання Велюнь
Громадянство Королівство Польське
Учасник Грюнвальдська битва
Посада Воєводи руські і королівський секретар
Рід Q63532036?
У шлюбі з Ганна з Ритвян
Герб

герб «Вадвич»
Штандарт хоругви Яна Менжика у Ґрюнвальдській битві

Біографія

Завдяки добрій освіті, знанню мов німецької і руської при королі Владиславі ІІ Яґайлі виконував функції секретаря, перекладача, лицаря зі спеціальних доручень, дипломата. Очолював посольства до імператора Сиґізмунда І Люксембурґа (1429 рік), до великого литовського князя Свидриґайла (1430), брав участь у перемовинах з хрестоносцями 1435 у Бересті, був ґарантом союзу з Данією (1419 рік), свідком укладення перемир'я з Угорщиною (1423 рік). Брав участь у підписанні Городельської унії (1413), заради чого прийняв до гербу Вадвич литовських бояр, зокрема, Петра Монтигердовича[1]. Виконував особисті доручення короля, зокрема, у контактах з Ельжбетою Грановською — майбутньою 3-ю дружиною Яґайла.

У Ґрюндвальській битві 1410 року очолив приватну хоругву гербу Вадвич, хоча у битві знаходився у супроводі короля. Перед битвою був перекладачем при виклику послами магістра Ордену до битви короля Владислава ІІ та князя Вітовта. Разом з Вінцентом з Шамотул командував польським військом, розбитим 30 листопада 1432 р. над рікою Мурафою військом князя Федора Острозького, союзника князя Свидриґайла. Був важко поранений 1433 р. у битвах з хрестоносцями, які підтримували Свидриґайла.

За заслуги Владислав ІІ щедро нагородив Яна Менжика, який перед 30 листопада 1405 р. управляв лише невеликим селом Печеніги (королівщиною). 1406 року отримав 1000 гривень, у 1422—1425 р. маєтки з королівщини на Русі, староства. У 1427—1431 роках був генеральним старостою Русі,[2] з 1434 р. воєводою руським.

Був одружений з Ганною з Ритвян. Помер бездітним 1437 року, був похований у костелі Божого Тіла у Велюні.[3] Скориставшись з відсутності вдови, родичі забрали майна у золоті, сріблі, коштовному камінні на 3000 гривень.[2]

Посади

Королівський постільничий 1394 р., коронний підчаший, чашник (1403—1434). Генеральний староста Русі, львівський воєвода, секретар короля.[3] староста,[4] воєвода львівський з 1433 р., перший воєвода руський (1434—1437), староста кшепицький (найпізніше — з 1424 р.), остжешувський (найпізніше — з 1426 р.).[2] Був першим війтом Дрогобича.

Примітки
  1. Krupska A. Moniwidowicz Montygierdowicz Piotr (Petrassius, Pietrasz, Petrasy), (zm. po r. 1456) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — Tom XXI/4, zeszyt 91. — S. 675. (пол.)
  2. Jan Mężyk — zm. 1437 Архівовано 28 грудня 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  3. F. Kiryk. Mężyk Jan z Dąbrowy… — S. 513.
  4. Lwów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 553. (пол.) — S. 553. (пол.)

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.