Яцюк Володимир Макарович

• «Живопис — моя професія» (1989);
• «Рукою власною» (1993);
• «Таїна Шевченкових світлин» (1998);
• «Україна в старій листівці» (2000);
• «Малярство і графіка Тараса Шевченка: спостереження, інтерпретації» (2003);
• «Віч-на-віч із Шевченком. Іконографія 1838—1861 рр.» (2004);
• «Святий Київ наш великий» (2004);
• «Т. Шевченко у світі фотографій» (2019).

• Аргументував авторство Т. Шевченка щодо олійного автопортрета 1860 року, який до того вважався сумнівним[2]^{[сторінка?]}.
• Уточнив час і місце створення кількох автопортретів Шевченка, написаних на засланні.
• Висвітлив історію появи прижиттєвих фотопортретів Шевченка, уточнив час і місце їх виконання.
• У монографічному дослідженні-альбомі «Віч-на-віч з Шевченком: Іконографія 1838—1861 років» К., 2004) узагальнив студії над портретами і автопортретами Шевченка. Вмістив разом з репродукціями відомості про 71 самозображення Шевченка — від класичних автопортретів до самоіронічних портретних замальовок та персонажів мистецьких творів, наділених його портретними рисами, 38 зображень Шевченка, виконаних його сучасниками, 10 прижиттєвих світлин і 7 посмертних зображень (рисунки у труні, посмертна маска, скульптура роботи Федора Каменського тощо).
• Виявив і описав раніше невідомі автографи поеми Шевченка «Неофіти» та поезій «Утоптала стежечку», «На вгороді коло броду», які Шевченко подарував Марку Вовчку.^{[джерело?]}
• Дослідив творчі контакти Шевченка і Пантелеймона Куліша («Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко: Побратими чи антагоністи?», «Шевченко і Куліш: Художницькі діалоги»)
• Довів, що Шевченко є автором акварелей «Форт Олександровський» і «Під Новопетровським фортом», які підписані «Zaleski».^{[джерело?]}
• Довів, що автопортрет Шевченка, подарований Якову Кухаренкові, створений не на Мангишлаку, а ще в Оренбурзі, і його слід датувати не 1853-57 роками, а 1849-50, а сепію «Казарма» створено не в Новопетровську (яка датувалась 1856-57), а в Орську (1847).^{[джерело?]}
• Довів, що саме Шевченко створив акварель «Давні фрески Софійського собору», автором якої до тих пір вважався Михайло Сажин[3].

В. Яцюк упорядкував два альбоми-каталоги:

• «Шевченківська листівка як пам'ятка історії та культури». 1890—1940. (1382 листівки) (К. 2004);
• «На спомин рідного краю: Україна у старій листівці» (1186 листівок,., де багато уваги приділено шевченківській листівці). (в співавт.) (К. 2008).

В. Яцюк зібрав найбільшу (серед інших колекціонерів) колекцію шевченківських листівок, медалей і значків[3].

У нього були: Шевченків офорт «Притча про робітників на винограднику», фотографія Шевченка 1860 року роботи І. Досса, унікальні прижиттєві фотографії й автографи приятелів Шевченка (Куліша та ін.)[4].