Ґладишів

Історія

Поселення Квочень було засновано в кінці XVI століття, а перша письмова згадка датується 1629 роком[2]. Відколи започаткували село, тут діяла греко-католицька парафія. Коли село перейшло у власність Ґладишів, воно дістало теперішню назву.

До 1834 р. Ґладишів становив одну парохію зі Смерековцем. Метричні книги провадились від 1776 р[3].

1881 року тут жило 760 осіб, здебільшого лемків.

У 1914 р. за москвофільство 21 жителя села заарештовано й вислано до Талергофу.

У роки Першої світової війни більша частина села і дерев'яна церква XVIII століття разом із документами історії села й парохії згоріли. 27 листопада 1918 р. в Гладишеві відбулося велике віче лемків, де засновано Руську Раду, яка підпорядковувалась т. зв. Лемко-Русинській Республіці у Флоринці.

В 1921 р. в селі жили 491 греко-католик, 11 римо-католиків і 5 юдеїв. В селі була москвофільська читальня імені Качковського.

У міжвоєнний період село було відбудоване заново, а 1938 року гуцульськими теслями був зведений новий дерев'яний храм в українському національному стилі. На 01.01.1939 тут було переважно лемківське населення: з 670 жителів села Гладишів — 630 українців, 35 поляків і 5 євреїв, а у Вірхні всі 200 жителів були українцями[4]. До 1947 р. в селі була греко-католицька парохія Горлицького деканату, до якої належало також віддалене на 1,5 км село Вірхня, зникле після виселення лемків. В ході Тилявської схизми коло 70 осіб перейшли до Польської православної церкви.

8 червня 1947 р. в рамках операції «Вісла» 634 українців-лемків депортовано на понімецькі землі[5], залишено 42 українці та 18 поляків, згодом завезено поляків.

У 1975—1998 роках село належало до Новосондецького воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:

Загалом Допрацездатний
вік		 Працездатний
вік		 Постпрацездатний
вік
Чоловіки 187 48 126 13
Жінки 185 46 96 43
Разом 372 94 222 56

Пам'ятки
  • Греко-католицький храм Вознесіння Господнього з головним і двома бічними вівтарями XVIII ст., зведений 1938 року. В 1985 р. переданий римо-католицькій громаді.
Православна церква Різдва святого Івана Хрестителя
  • Колишня греко-католицька каплиця Різдва Івана Хрестителя 1857 р., після виселення лемків поляки вживали її під стайню, в 1967 р. передана православній громаді.
  • 3 військові кладовища з Першої світової війни: № 55, № 60, № 61.

Народилися
  • Вірхнянський Іван (Вірхня, 2 серпня 1919, с. Гладишів Новосандецького повіту, теп. РП — 12 вересня 1996, Гнєвонєж, РП) — народний лемківський поет, публіцист[7].

Сучасність

Загальна площа поселення становить 1693 га (16,93 км²), у тому числі:

  • площа лісів — 917 гектарів;
  • площа сільськогосподарських угідь — 704 гектари.

Село поділяється на частини: Бенювка, Коло Косцьола, Ніжни Конєц, Вєрхня (колишнє лемківське село Вірхня), Вижні Конєц.

В селі працює 19 дрібних підприємців, діє 58 селянських господарств.

Примітки
  1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Муніципальний сайт Устя-Горлицьке Архівовано 23 лютого 2014 у Wayback Machine.(пол.)
  3. Шематизм греко-католицького духовенства апостольської Адміністрації Лемківщини, с. 17-18
  4. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 24-25.
  5. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок
  6. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
  7. Діячі науки і культури Лемківщини

Джерела

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ґладишів


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.