298-ма піхотна дивізія (Третій Рейх)

298-ма піхотна дивізія (Третій Рейх); 298. Infanterie-Division
	Емблема 298-ї піхотної дивізії Вермахту
На службі	6 лютого 1940 — 30 березня 1943
Країна	Третій Рейх
Належність	Вермахт
Вид	Сухопутні війська
Роль	піхота
Чисельність	піхотна дивізія
У складі	Див. Командування
Гарнізон/Штаб	Нойгаммер
Війни/битви	Друга світова війна; Західний фронт Французька кампанія Бельгійська кампанія; ; Східний фронт Операція «Барбаросса» Прикордонні битви; Львівсько-Чернівецька операція; Битва за Київ; Сумсько-Харківська операція Перша битва за Харків; ; ; Друга битва за Харків; Операція «Блау»; Битва за Кавказ; Третя битва за Харків;
Командування
Визначні; командувачі	генерал-лейтенант Вальтер Грасснер

298-ма піхотна дивізія (Третій Рейх) (нім. 298. Infanterie-Division) — піхотна дивізія Вермахту за часів Другої світової війни. Дивізія билася на Західному фронті у Французькій та Бельгійській кампаніях й на Східному фронті на південному фланзі німецько-радянського фронту. 30 березня 1943 розформована через великі втрати в 3-ій Харківській битві.

Німецький підрозділ самохідної артилерії на штурмгешуц Sturmgeschütz III відступає в районі Дону. Грудень 1942 року

Німецькі війська відступають після поразки в битві за Сталінград. Грудень 1942

Історія

298-ма піхотна дивізія розпочала формування 6 лютого 1940 на базі військового навчального центру (нім. Truppenübungsplatz) в сілезькому містечку Нойгаммер (сучасне польське містечко Сьвентошув) у 8-му військовому окрузі (нім. Wehrkreis VIII) під час 8-ї хвилі мобілізації Вермахту. Полки дивізії формувалися на базі підрозділів 7-ї, 8-ї та 28-ї піхотних дивізій.

З початком Французької кампанії 298-ма дивізія перекинута на Західний фронт у район Штадткілля. З 22 травня 1940 брала активну участь у Бельгійській кампанії, вела бої на півдні країни за населені пункти Сен-Віт, Ла Рош-ан-Арден, Лібен, Палізель.

В подальшому просувається разом з військами XVII-го армійського корпусу в напрямку Ліар-Монкорне-Шарлевіль. Бої за Розуа-сюр-Серр, Нізі-ле-Конт, Нефшатель-сюр-Ен і далі за бургундські міста Пуї-ан-Осуа, Молуа, Брикон, Арне-ле-Дюк. Капітуляцію Франції німецькі війська під командуванням генерала В.Грасснера зустріли біля Отена.

Вже 2 липня 1940 дивізія передислокована на східний напрямок і незабаром зосередилася у Східній Померанії в районі Дамніц-Тарнуф.

Протягом літа 1940-весни 1941 військові формування 298-ї піхотної дивізії проводили інтенсивне навчання на території Третього Рейху та Генеральної губернії, коли 16 червня 1941 були виведені у вихідні райони для наступу за планом операції «Барбаросса» в район Стрижів-Морочин-Копилоф поздовж прикордонної річки Буг.

22 червня 1941 піхотна дивізія в складі XVII-го армійського корпусу вторгнулася на територію Західної України і просуваючись в напрямку Володимир-Волинський-Торчин-Луцьк, билася з формуваннями Південно-Західного фронту Червоної армії, що відступали.

Бої за Костопіль, Новоград-Волинський, Нову Ушицю, за опанування столицею України — Києвом. Війська дивізії форсували Дніпро, згодом Десну і брали участь в оточенні основних сил Південно-Західного фронту генерала Кирпоноса під Києвом. З жовтня 1941 298-ма дивізія виведена у другий ешелон наступаючих військ Вермахту, і просувається в бік Полтави, Карлівки, Краснограду.

Веде бої з радянськими військами у районі Верхня Орілька, Олексіївка, Асіївка, Гусарівка.

З листопада переходить до оборони позицій поздовж річки Донець поблизу Балаклеї. Взимку-весною 1941—1942 оборонні бої на південному фланзі німецько-радянського фронту. У травні бере участь у контрнаступі військ Вермахту під Харковом та розгромі військ маршала Тимошенко, з червня дивізія переходить за планом операції «Блау» у повномасштабний наступ і просувається в напрямку Слов'янськ-Матвіїв Курган-Самбек-Таганрог.

Підрозділи дивізії б'ються на Північному Кавказі, у грудні 1942 перекинуті на північ до Богучара, Куп'янська, Черткова, Старобільська. Німецькі формування билися під час наступу радянських військ під Харковом, залучалися до проведення контрудару. Згодом через значні втрати у живій силі та техніки відведені в тил до Кременчука.

30 березня 1943 дивізія розформована, а рештки частин передані на доукомплектування 79-ї, 387-ї та 389-ї піхотних дивізій.

Райони бойових дій

Німеччина (лютий — травень 1940);
Бельгія, Франція (травень — липень 1940);
Німеччина, Генеральна губернія (липень 1940 — червень 1941);
СРСР (південний напрямок) (червень 1941 — березень 1944).

Командування

Командири

генерал-майор, з 1 жовтня 1941 генерал-лейтенант Вальтер Грасснер (нім. Walther Gräßner) (6 лютого 1940 — 1 січня 1942);
оберст, з 1 лютого 1942 генерал-майор Арнольд Щелинські (нім. Arnold Szelinski) (1 січня — 27 грудня 1942);
генерал-майор Герберт Михайліс (нім. Herbert Michälis) (27 грудня 1942 — 30 березня 1943).

Підпорядкованість

Час	Корпус	Армія	Група армій (округ)	Штаб
1940
червень	z. Vfg.	12-та армія	Група армій «A»	Ена
липень	XVII-й ак	18-та армія	—	Польща
вересень	XVII-й ак	12-та армія	Група армій «B»	Польща
1941
січень	XVII-й ак	17-та армія	Група армій «B»	Польща
травень	XVII-й ак	6-та армія	Група армій «A»	Польща
червень	XVII-й ак	6-та армія	Група армій «Південь»	Грубешів
листопад	LII-й ак	17-та армія	Група армій «Південь»	Ізюм
1942
січень	XXXXIV-й ак	17-та армія	Група армій «Південь»	Ізюм
лютий	XI-й ак	6-та армія	Армійська група фон Клейст	Лозова
червень	XIV-й тк	—	Група армій «Південь»	Харків
липень	група Ферстера	група Вітерсхейма	Група армій «Південь»	закрут Дону
серпень	1-й румунський армійський корпус	17-та армія	Група армій «A»	закрут Дону
вересень	z. Vfg.		Група армій «B»	закрут Дону
жовтень	z. Vfg.	8-ма італійська А	Група армій «B»	закрут Дону
листопад	ІІ-й італійський ак	8-ма італійська армія	Група армій «B»	Богачев
грудень	XXXV-й італійський ак	8-ма італійська армія	Група армій «B»	Богачев
1943
січень	z. Vfg.	8-ма італійська армія	Група армій «B»	Чертково
лютий	z. Vfg.	Армійська група «Ланц»	Група армій «B»	Чертково

Склад

1942[1]
525-й піхотний полк
526-й піхотний полк
527-й піхотний полк
298-й артилерійський полк
298-й інженерний батальйон
298-й розвідувальний батальйон
298-ме дивізійне управління постачання

Нагороджені дивізії

Нагороджені дивізії[2]

	Кавалери Золотого Німецького Хреста	19
	Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям	1 (№ 218 командир II-го батальйону 525-го гренадерського полку гауптман резерву Гейнріх Шулер — 02.04.1943)
	Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста	7
	Кавалери Почесної відзнаки сухопутних військ «Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ»	6

Нагороджені Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ (2)

Див. також

Посилання

298. Infanterie-Division. на lexikon-der-wehrmacht.de. (нім.)
298. INFANTERIE-DIVISION. на axishistory.com. (англ.)
298.Infanterie-Division. на feldgrau.com. (англ.)
298. Infanterie-Division. на okh.it. (італ.)
298. INFANTERIE-DIVISION — UNIT HISTORY
298.Infanterie-Division

Література

Tessin, Georg (1979). Verbände und Truppen der deutschen Wehrmacht und Waffen SS im Zweiten Weltkrieg 1939—1945, Band 7: Die Landstreitkräfte. Nr. 131—200. 2. Auflage. Osnabrück. ISBN 3-7648-1173-0.
Burkhard Müller-Hillebrand: Das Heer 1933—1945. Entwicklung des organisatorischen Aufbaues. Vol.III: Der Zweifrontenkrieg. Das Heer vom Beginn des Feldzuges gegen die Sowjetunion bis zum Kriegsende. Mittler: Frankfurt am Main 1969, p. 286.
Samuel W. Mitcham. German Order of Battle, 291st 999th Infantry Divisions, Named Infantry Divisions, and Special Divisions in WWII. — Paderborn : Stackpole Books, 2007. — Т. 1. — 400 с. — (Stackpole military history series) — ISBN 0-8117-3416-1. (англ.)
200th through 370th German Infantry, Security, and Panzer Grenadier Divisions. Organizations and Histories 1939—1945 (PDF; 461 kB), Nafziger Collection, Combined Armed Research Library.

Примітки

298. Infanterie-Division
Holders of high awards (англ.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] 298. Infanterie-Division

[2] Holders of high awards (англ.)