35-та загальновійськова армія (РФ)

35-та загальновійськова Червонопрапорна армія об'єднання Східного військового округу Сухопутних військ Збройних сил Російської Федерації. Управління армії дислокується у місті Білогорськ Амурської області.

Скорочена найменування 35 ОА. Умовне найменування — Військова частина № 02492 (в/ч 02492).

Історія

35-та Червонопрапорна загальновійськова армія є правонаступником 29-го стрілецького корпусу, сформованого у 1943 році на базі Пензенського артилерійського училища. Корпус увійшов до складу 13-ї армії Центрального фронту під командуванням Костянтина Рокоссовського.

15 липня, через 4 дні після завершення формування, корпус отримав бойове хрещення. 5 серпня звільняв місто Орел. В кінці вересня 1943 року частині корпусу досягли Дніпра, й 16 жовтня, після 6-денної підготовки форсували його на північ від міста Лоєва.

З 10 по 30 листопада 1943 року з'єднання та військові частини корпусу в рамках операції «Багратіон» по звільненню Білорусі вели бої на Рогачевському плацдармі, брали участь в розгромі Бобруйського угруповання. Починаючи з 5 серпня 1944 року за 36 днів боїв, пройшовши близько 550 км Білоруссю, корпус у другій половині серпня вийшов в Східну Польщу. Долаючи запеклий опір противника, воїни корпусу захопили важливий стратегічний плацдарм на західному березі річки Нарев у районі міста Ружани (південніше Остроленка), на якому вели кровопролитні бої з початку вересня 1944 року до початку загального наступу 14 січня 1945 року.

В ході Східно-Прусської наступальної операції дивізії корпусу пробилися до моря через 2 потужних оборонні рубежі й 3 укріпрайони: Млавський, Алленштейнський й Хейльсберзький. Беручи участь 13 — 29 березня в розгромі Хейльсберзького угруповання, своїми активними діями сприяли штурму міст-фортець Кенігсберг й Піллау. У квітні 1945 року частини корпусу форсували затоку Фрішес-Хафф й вели напружені бої із залишками військ противника на косі Фріше-Нерунг.

День Перемоги воїни корпусу зустріли на південний схід від Данцига. За мужність і героїзм, проявлені в роки Великої Вітчизняної війни, 48 воїнам корпусу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Троє з них: старший лейтенант І. Ладушкін, молодший лейтенант В. Ліваків і сержант Н. Носуля — навічно зараховані до списків об'єднання. У роки війни частини корпусу 6 раз відзначалися в наказах Верховного Головнокомандувача.

Після закінчення німецько-радянської війни корпус було передислоковано в Прибалтику, де увійшов до складу частин Прибалтійського військового округу (ПрибВО), а в червні 1945 року переданий до Кубанського військового округу. 15 червня 1946 року після розформування Кубанського військового округу, корпус передислокований до міста Краснодар Північно-Кавказького військового округу й перетворено на гірсько-піхотний корпус.

У квітні 1966 року у зв'язку із загостренням обстановки на далекосхідних межах управління 29-го стрілецького корпусу прибуло на нове місце постійної дислокації — у місто Білогірськ Амурської області. 22 лютого 1968 року за великі заслуги в справі захисту Батьківщини, успіхи в бойовій підготовці та у зв'язку з 50-річчям Радянської армії й Військово-морського флоту об'єднання нагороджено орденом Червоного Прапора.

25 червня 1969 року управління 29-го армійського стрілецького корпусу переформовано на польове управління 35-ї загальновійськової армії.

Структура

1988 рік

У складі армії управління, частини армійського підпорядкування, 5 дивізій та 1 укріпрайон (до 2009 року):[1][2][3][4][5]

З'єднання і частини армійського підпорядкування
* 668-й вузол зв'язку (м Білогірськ);
  • 786-та рота охорони і забезпечення штабу армії;
  • 165-та гарматна артилерійська бригада (село Нікольське);
  • 153-та ракетна бригада (м Білогірськ);
  • 71-ша зенітна ракетна бригада (село Середньобіле);
  • 43-тя бригада матеріального забезпечення (село Томічи);
  • 394-й окремий вертолітний полк (село Середньобіле);
  • 156-й окремий радіотехнічний полк,
  • 318-й окремий радіотехнічний полк ОСНАЗ (станція Льодяна):
  • 49-й окремий танковий полк (м Білогірськ),
  • 38-й реактивний артилерійський полк (с. Березовка);
  • Розвідувальний артилерійський полк (с. Березовка);
  • 161-й окремий полк зв'язку,
  • 1719-й окремий радіорелейно-кабельний батальйон;
  • 54-й окремий полк зв'язку (м Білогірськ);
  • 178-ма окрема вертолітна ескадрилья (м Білогірськ);
  • Понтонно-мостовий полк (Архара);
  • 14-й окремий бронепоїзд БП-1 (смт Магдагачи);
  • 15-й окремий бронепоїзд БП-1 (м Свободний);
  • 16-й окремий бронепоїзд БП-1 (смт Архара);
  • Окремий батальйон РЕБ (станція Льодяна);
  • 1899-й окремий радіотехнічний батальйон (с. Паніно),
  • 1283-й окремий інженерно-саперний батальйон (с. Березівка);
  • 396-й окремий розвідувальний артилерійський дивізіон (с. Нікольське);
  • 12-й укріплений район (м Благовіщенськ);
  • 102-й окремий батальйон радіоелектронної боротьби (нс) (ст. Льодяна);
  • Окрема ескадрилья БПСР (м Білогірськ);
  • Окремий батальйон хімічного захисту (м Білогірськ);
  • 827-ма окрема рота спецназу ГРУ (м Білогірськ);
  • 6508-ма ремонтно-відновлювальна база (с. Возжаєвка);
Дивізії
  • 21-ша гвардійська танкова Вітебська ордена Леніна Червонопрапорна ордена Суворова дивізія (м Білогірськ);
  • 67-ма мотострілецька дивізія (м Сковородіно)[~ 1];
  • 192-га мотострілецька дивізія (м Благовіщенськ, м Свободний, м Шимановськ)[~ 2] ;
  • 265-та мотострілецька Виборзька дивізія (Білогірськ-15 (Возжаєвка))[~ 3];
  • 266-та мотострілецька Артемівсько-Берлінська Червонопрапорна, ордена Суворова дивізія (м Райчихинськ)[~ 4]:

2009 рік

Командування

  • Зарудін, Юрій Федорович, генерал-майор, з квітня 1970 генерал-лейтенант (червень 1969 — лютий 1973)
  • Потапов, Юрій Михайлович, генерал-лейтенант (лютий 1973 — грудень 1975)
  • Дубінін, В'ячеслав Васильович, генерал-майор, з лютого 1978 генерал-лейтенант (січень 1976—1979)[8]
  • Морозов, Іван Сергійович, генерал-майор, з листопада 1983 генерал-лейтенант (1982 — вересень 1984)
  • Кузьмін, Федір Михайлович, генерал-майор, з листопада 1985 генерал-лейтенант (вересень 1984 — лютий 1987)
  • Топоров, Володимир Михайлович, генерал-лейтенант (жовтень 1988 — серпень 1989)
  • Висоцький, Євген Васильович, генерал-лейтенант (серпень 1989 — вересень 1991)
  • Майоров, Олександр Миколайович, генерал-лейтенант (вересень 1991 — грудень 1993)
  • Малахов, Євген Миколайович, генерал-лейтенант (грудень 1993 — червень 1996)
  • Нутріхін, Анатолій Михайлович, генерал-лейтенант (червень 1996 — серпень 1999)
  • Кутіков, Олександр Володимирович, генерал-лейтенант (серпень 1999 — червень 2002)
  • Салюков, Олег Леонідович, генерал-лейтенант (червень 2002 — листопад 2003)
  • Богдановський, Микола Васильович, генерал-лейтенант (листопад 2003 — червень 2006)
  • Турченюк, Ігор Миколайович, генерал-лейтенант (червень 2006 — березень 2011)
  • Соломатін, Сергій Віталійович, генерал-лейтенант (квітень 2011 — січень 2017)
  • Чеботарьов, Сергій Валерійович, генерал-майор (січень 2017 — досі)

Примітки

Коментарі
  1. 67-я мсд была создана в конце 1960-х гг. из 2-го состава 272-й мсд в Курске, но затем также убыла в состав 35-й ОА ДВО[6]. В 1992 переименована в 115-ю гвардейскую мотострелковую дивизию.
  2. 192-я мсд в 1989 г. переформирована в 126-ю пулемётно-артиллерийскую дивизию
  3. 265-я мсд 25 октября 1989 г. переформирована в 5507-ю БХВТ
  4. 266-я мсд 25 октября 1989 г. переформирована в 5508-ю БХВТ
Джерела
  1. Читать онлайн «Вооруженные Силы СССР после Второй Мировой войны: от Красной армии к Советской» автора Феськов Виталий Иванович — RuLit — Страница 452
  2. 35-я краснознаменная общевойсковая армия (штаб — Белогорск) в составе 6 дивизий, соединений и частей армейского подчинения. Армия и оборона. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 24 червня 2016.
  3. Феськов В.И., Калашников К.А., Голиков В.И. {{{Заголовок}}}. — Томск : ФГУП «Издательство ТГУ», 2004. — С. 74. — 500 прим. — ISBN 5-7511-1819-7.
  4. Феськов В. И., Голиков В. И., Калашников К. А., Слугин С. А. {{{Заголовок}}}. — Томск : Издательство Томского университета, 2013. — С. 593. — 640 p. — ISBN 978-5-89503-530-6.
  5. 35th Combined Arms Army
  6. Феськов В.И., Калашников К.А., Голиков В.И. {{{Заголовок}}}. — 500 прим. — ISBN 5-7511-1819-7.
  7. Восточный военный округ — ВВО. Milkavkaz (рос.). 19 квітня 2017. Архів оригіналу за 19 квітня 2017. Процитовано 25 червня 2017.
  8. Феськов В. И., Голиков В. И., Калашников К. А., Слугин С. А. Вооруженные силы СССР после Второй мировой войны: от Красной армии к Советской (часть1: Сухопутные войска)/ под науч. ред. В. И. Голикова. — Томск: Изд-во НТЛ, 2013. — 640 с.

Посилання

35-я Червонопрапорна загальновійськова армія на сайті Міноборони Росії

Література

  • Феськов В. І., Голіков В. І., Калашников К. А., Слугін С. А. Збройні сили СРСР після Другої світової війни: від Червоної армії до Радянської (частина 1: Сухопутні війська) / під наук. ред. В. І. Голікова. — Томськ: Вид-во НТЛ, 2013. — 640 с.
  • Калашников К. А., Додонов І. Ю. Вищий командний склад Збройних сил СРСР в післявоєнний період. Довідкові матеріали (1945—1975). Том 4. Командний склад Сухопутних військ (армійське і дивізійної ланки). Частина перша. — Усть-Каменогорськ: «Медіа-Альянс», 2019. — 428 с. — ISBN 978-601-7887-31-5 . — С.71-73.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.