6-та гвардійська мотострілецька дивізія (СРСР, II формування)

6-та гвардійська мотострілецька Вітебсько-Новгородська двічі Червонопрапорна дивізія (6 гв. МСД, в/ч 22033; з 02.85: 08774) — з'єднання Радянської армії чисельністю у дивізію, що існувало у 1945—1992 роках. Дивізія входила до складу радянської Північної групи військ, дислокованої у Польщі.

6-та гвардійська мотострілецька дивізія
(1985—1992)

90-та гвардійська танкова дивізія
(1965—1985)

38-ма гвардійська танкова дивізія
(1957—1965)

26-та гвардійська механізована дивізія
(1945—1957)
рос. 6-я гвардейская мотострелковая Витебско-Новгородская дважды Краснознамённая дивизия
На службі 1945—1992
Країна  СРСР
Вид Радянська армія
Тип танкові війська
Чисельність дивізія
Нагороди
Звання Вітебсько-Новгородська

У 1968 році дивізія брала участь в вторгненні військ Варшавського договору до Чехословаччини для придушення «Празької весни».

У 1992 році дивізія виведена на територію СРСР й переформована на 166-ту окрему гвардійську мотострілецьку бригаду у складі Збройних сил РФ.

Історія

У 1945 році 90-та гвардійська стрілецька дивізія, яка у березні 1945 року була об'єднана з 378-ю стрілецькою дивізією, була переформована на 26-ту гвардійську механізовану дивізію з успадкуванням нагород й найменувань обох дивізій. У період підпорядкування Північної групі військ дивізія дислокувалася у місті Борне-Сулиново (Польща). У 1957 році переформована в 38-му гвардійську танкову дивізію. У 1965 році дивізії повернули номер 90, під яким вона воювала у німецько-радянській війні.

В період з 13 травня по 5 вересня 1968 дивізія брала участь в операції «Дунай» в ЧССР[1]. 20 серпня 1968 року дивізія отримала завдання на перехід державного кордону Східної Німеччини з Чехословаччиною для придушення «Празької весни». 21 серпня 1968 року увійшла в ЧССР, де її частини блокували об'єкти. Наказом Міністра оборони СРСР від 17 жовтня 1968 року № 242 «за зразкове виконання завдання командування і інтернаціонального обов'язку з надання допомоги трудящим Чехословаччини в боротьбі з контрреволюційними елементами і проявлені при цьому відвагу і мужність» всім учасникам операції «Дунай» в тому числі особового складу дивізії оголошено подяку.

У 1985 році, відповідно до директив Міністра оборони СРСР № 314/1/00900 від 4 грудня 1984 року[2] і Генерального штабу ЗС СРСР № 314/3/0224 від 8 лютого 1985 року[3] 90-та гвардійська танкова дивізія була переформована на 6-ту гвардійську мотострілецьку Вітебсько-Новгородську двічі Червонопрапорну дивізію. У зв'язку з цим переформовуванням відбувся обмін нумерацією (90-та на 6-ту) й типом (танкова на мотострілецьку) з 6-ї гвардійської мотострілецької Львівської ордена Леніна Червонопрапорної ордена Суворова дивізії з ГСВГ у Східній Німеччині. 6 гв. ТП став 16 гв. МСП, а 215 гв. ТП став 82 гв. МСП.[4]

1 грудня 1985 року в базі 126-го окремого розвідувального батальйону в місті Бялогард (Польща) був сформований 65-й окремий десантно-штурмовий батальйон чисельністю 602 військовослужбовців й 2 робітників та службовців. Батальйон формував підполковник Синіцин В. М. У травні — листопаді 1986 року в місті Бялогард на базі 65-го окремого десантно-штурмового батальйону була сформована 83-тя окрема десантно-штурмова бригада Головного командування Західного напрямку[5].

У 1992 році 6-та мотострілецька дивізія, в ході виведення Північної групи військ з Польщі, була передислокована в місто Твер і увійшла до складу Збройних сил РФ. Тоді ж переформована на 166-ту окрему гвардійську мотострілецьку бригаду.[6]

Склад

1957 рік
  • Управління (Борне-Сулиново, Польща)
  • 6-й гвардійський танковий ордена Суворова полк[8] (Борне-Суліново)
  • 80-й танковий Червонопрапорний полк[10] (Борне-Сулиново)
  • 215-й гвардійський танковий ордена Олександра Невського полк[12] (Сипнево)
  • 252-й гвардійський механізований орденів Суворова і Олександра Невського полк[14] (Борне-Сулиново)
  • 193-й гвардійський самохідно-артилерійський ордена Олександра Невського полк (Бялогард)
  • 1082-й зенітний ракетний полк (Щецинек)
  • 90-й окремий танковий батальйон (Борне-Сулиново)
  • 669-й окремий ракетний дивізіон (Бялогард)
  • 54-й окремий батальйон зв'язку (Борне-Сулиново)
  • 101-й окремий інженерно-саперний батальйон (Щецин)
  • 1083-й окремий батальйон матеріального забезпечення, (вч п.п. 12704 Борне-Сулиново)
  • 71-й окремий ремонтно-відновлювальний батальйон
  • 87-й окремий медичний батальйон
  • 126-й окремий розвідувальний батальйон (Бялогард)

1985 рік

Разом: 258 танків, 179 БМП, 316 БТР, 90 САУ, 36 гармат, 54 мінометів, 18 РСЗВ[17][18].

Примітки
  1. Боевая группировка войск армий Варшавского Договора в операции «Дунай» в 1968 году в ЧССР // dunay1968.com
  2. Директива Министра обороны СССР № 314/1/00900 от 4 декабря 1984 года
  3. Директива Генерального штаба ВС СССР № 314/3/0224 от 8 февраля 1985 года
  4. Holm, Michael. 90th Guards Tank Division. www.ww2.dk. Процитовано 8 квітня 2016.
  5. 83-я отдельная гвардейская десантно-штурмовая бригада [83rd Separate Guards Airborne Brigade]. structure.mil.ru (рос.). Russian Ministry of Defense. Процитовано 8 квітня 2016.
  6. Легендарной 90-й танковой Витебско-Новгородской дважды Краснознамённой дивизии — 90 лет (рос.) // Прес-служба Центрального військового округу, 19 серпня 2017
  7. Феськов, 2013, с. 228.
  8. Створений на базі 6-го важкого танко-самохідного полку. Орден і гвардійське звання передані від 83-го гвардійського механізованого полку (колишній 268 гв. СП). 8 лютого 1985 переформований на 16-й гвардійський мотострілецький полк.[7]
  9. Феськов, 2013, с. 222.
  10. Створений в 1945 з 80-ї танкової бригади 20-го танкового корпусу. Успадкував її регалії.[9]
  11. Феськов, 2013, с. 210.
  12. Створений на базі 47-го танкового полку. Гвардійське звання і орден Олександра Невського передані від 85-го гвардійського механізованого полку[7], а той з 274-го гв. стрілецького полку.[11]
  13. Феськов, 2013, с. 172.
  14. Створений шляхом переформування 84-го гвардійського механізованого полку[13], а той з 272-го гв. стрілецького полку.[11]
  15. Створений з 6-го гвардійського танкового полку.[7]
  16. Переформований 8 лютого 1985 з 215-го гвардійського танкового полку[7]
  17. Феськов, 2013, с. 23.
  18. Ленский А. Г., Цыбин М. М. {{{Заголовок}}}. — СПб. : B&K, 2001. — С. 104. — 294 p. — 500 прим. — ISBN 5-93414-063-9.

Література
  • Феськов В. И., Голиков В. И., Калашников К. А., Слугин С. А. Вооружённые Силы СССР после Второй мировой войны: от Красной Армии к Советской. Часть 1: Сухопутные войска. — Томск: Издательство Томского университета, 2013. — 640 p. — ISBN 978-5-89503-530-6.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.