Animals (альбом Pink Floyd)

В 1975 році закінчився договір між Pink Floyd і EMI, згідно з яким EMI надавала гурту необмежену кількість часу в своїх студіях, через що для Pink Floyd був знижений відсоток доходу з продажів їх платівок[1]. Тоді гурт купив триповерховий особняк у лондонському районі Айслінгтон за адресою 35 Britannia Row і почав перетворювати його в студію[1]. Реконструкція зайняла майже весь 1975-й рік і початок 1976-го, так що в квітні 1976-го гурт почав працювати над своїм новим альбомом Animals вже у власній студії Britannia Row Studios[2][3].

Ідея альбому ґрунтується на антиутопічній повісті Джорджа Орвелла «Колгосп тварин» (англ. Animal Farm), де різні касти суспільства представлені у вигляді різних тварин. Свині — жорстокі та бездушні представники правлячих класів, самовдоволені лицеміри. Собаки — тупі, жадібні до грошей найманці, які охороняють владу і закони свиней. Вівці — німе стадо, бездумно лояльне до існуючого ладу і жорстоко експлуатоване собаками та свинями.

Якщо повість Орвелла — притча, алегорія на революцію 1917 року і подальший лад в Радянському Союзі, була націлена проти комунізму, то Вотерс обернув її в критику найгірших сторін капіталізму. Ідеалами як Орвелла, так і Вотерса є ідеї демократичного соціалізму, але на відміну від повісті, в альбомі пригноблені маси — вівці — повстають і перемагають своїх тиранів[4][5].

Крім критичного аналізу суспільства, альбом був також частково відповіддю на рух панк-року, який виріс у популярності як нігілістична заява проти переважаючих соціальних і політичних умов, і також реакція на загальне самовдоволення та ностальгію, яка, здавалося, оточила рок-музику. Pink Floyd були очевидною метою для музикантів панку, особливо Джоні Роттен, який носив футболку Pink Floyd, на якій слова «Я ненавиджу» написані чорнилом. Барабанщик Нік Мейсон пізніше заявив, що вітав «Повстання панк-року» і розглянув його, як бажане повернення в сцену андерграунду, на якій виросли Pink Floyd. В 1977 році він спродюсував другий альбом гурту The Damned — Music for Pleasure на Britannia Row.

Альбом починається з пісні «Pigs on the Wing» (Свині з крилами. Частина Перша), яка відображає позицію овець-баранів. Вони наївно вірять, що свині і собаки піклуються про їх благо. У наступній композиції «Dogs» зображені безпринципні матеріалісти-кар'єристи, готові за всяку ціну пробитися нагору, до ситих свиней на вищих щаблях суспільства.

«Тобі повинні вірити ті, кому ти брешеш / А коли вони повернуться до тебе спиною, / у тебе є шанс встромити в них ніж»

Такий зображена конкурентна та інша боротьба за виживання в капіталістичному суспільстві. Але до старості ці люди «пожинають урожай, який посіяли», залишаючись самотніми, хворими, нікому не потрібними.

Композиція «Pigs» спрямована проти деяких політиків і громадських діячів Британії того часу, яких Вотерс звинувачував в лицемірстві. Тут знову дісталося бідної старенької Мері Вайтхаус[6], про яку ще в 1973 році написали музичний пасквіль Deep Purple (пісня Mary Long). У композиції Вотерс, голосом, яки було пропущено через Vocoder, пародіює 23-й Псалом, в якому Господь представлений пастирем своїх овець. Однак овець в альбомі Пінк Флойд пасе не пастир добрий, але злі, лицемірні свині за допомогою виконавчих і жадібних собак. Кульмінацією альбому стає повстання овець-баранів, які раптом прозрівають обман і знищують своїх поневолювачів.

Друга частина пісні «Pigs on the Wing», завершує альбом, зациклюючи його. Її спокійне акустичне звучання, за контрастом з трьома основними неспокійними піснями альбому, і мирний текст покликані подати надію[7]. Написати цю гармонійну пісню Вотерса надихнув любовний роман, що зав'язався у нього в той час з Керолайн Енн Крісті, дружиною менеджера гурту Grateful Dead[6][8].

Pink Floyd мали деякий досвід роботи зі звукорежисером Браяном Гамфрізом, тому він був запрошений для роботи над альбомом. Запис проходив в Britannia Row Studios з квітня по грудень 1976 і закінчився на самому початку 1977-го року[9]. Дві пісні — «Raving and Drooling» і «Gotta Be Crazy» — були написані набагато раніше і призначалися ще для попереднього альбому Wish You Were Here[10]. Їх переробили для нової концепції в композиції «Sheep» і «Dogs». З усіх пісень Animals, тільки «Dogs» написана не одним Вотерсом, а в співавторстві з Девідом Гілмором. Усі пісні співав також Вотерс, тільки в «Dogs» Гілмор заспівав першу частину пісні.

Такий сплеск піснетворчості Вотерса не викликав схвалення у решти членів гурту, оскільки авторські гонорари з альбомів виплачуються виключно по авторству, вказаному в піснях. Гілмор, попри те, що його внесок займає майже всю першу сторону платівки, отримував гонорар лише з однієї пісні альбому, та й то поділений з Вотерсом, а інші — й зовсім нічого. «90 % пісні „Dogs“ мої. А оскільки ця пісня займає майже всю першу сторону, то це половина Animals», — говорив Гілмор. Animals виявився першим альбомом Pink Floyd, у якому не вказано авторство клавішника Райта, хоча його внесок плідний і досить очевидний в аранжуваннях альбому, включаючи сольні партії в «Dogs» і «Sheep»[12].

В альбомі, особливо в його концертному просуванні, брав участь окрім самого гурту, ще один гітарист — Сноуї Вайт[13]. Почалося з того, що Вотерс і Мейсон випадково стерли в студії гітарне соло Гілмора в «Pigs on the Wing», тоді і запросили лондонського сесійного гітариста Вайта записати соло по-новому[14]. Однак зі стандартного вінілового випуску альбому його соло вирізали[14]. Воно залишилося тільки на рідкісній версії Animals, що продавали на 8-трековому картриджі[14].

Електростанція Баттерсі, що зображена на обкладинці Animals

Як тільки альбом був готовий, почалася робота над його обкладинкою. Дизайн-студія Hipgnosis Сторма Торґерсона, що розробила інші обкладинки Pink Floyd, починаючи з їхніх ранніх альбомів, і стала вже знаменитою на той час, запропонувала на вибір три варіанти. В одному з варіантів, син заходить в спальню батьків, виявивши їх за заняттям сексом — «злягаються, як тварини!»[15]. Але остаточний дизайн, придумали не Hipgnosis, а Роджер Вотерс. Він жив у той час у південному районі Лондона Клапхем Коммон, і по дорозі додому в нього незмінно відкривався вид на теплову електростанцію Баттерсі[16].

Німецькій компанії Ballon Fabrik, яка раніше спеціалізувалася на випуску дирижаблів (цепелінів)[17] і австралійському художнику Джеффрі Шоу було доручено виготовити 30-футову (9,1 м) повітряну кулю у формі свині. Отриману в результаті свиню (їй дали прізвисько «Алгі») накачали гелієм і підняли на вихідну позицію 2 грудня 1976 року.

На всяк випадок був найнятий влучний стрілець, у чий обов'язок входило вистрілити в кулю, якщо вона раптом злетить. Однак суворі погодні умови не дозволили зайнятися фотографуванням в перший день. А на другий день менеджер гурту Стів О'Рурк забув забронювати стрільця. Свиня розірвала усі стримувальні її пута, піднялася в небо і незабаром зникла з очей. Це була сенсація для всіх ЗМІ, політ збіглої «Алгі» намагалися відстежувати всією Англією. Нарешті, вона приземлилася в графстві Кент, і була знайдена місцевим фермером[18]. Куля була відновлена, запущена знову на вихідну позицію, і на третій день фотозйомки продовжилися. І все одно, в підсумку, на обкладинку пішла змонтована свиня, оскільки електростанція найкраще виглядала на більш ранніх знімках, зроблених задовго до народження надувної «Алгі»[18].

Малюнки на ярликах платівок продовжують тему альбому. На першій стороні зображена собака, знята об'єктивом «риб'яче око» на тлі сільського пейзажу. На другій стороні — свиня і вівця, зняті тією ж технікою, на тому ж фоні. Чорно-білі фотографії на внутрішньому розвороті конверта зображують повну занедбаність в районі електростанції, від експлуатації якої на той час вже відмовилися. Всі написи на альбомі — на всіх конвертах і на ярликах пластинок зроблені на основі почерку Ніка Мейсона.

Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело	Рейтинг
Allmusic	[19]
Роберт Крістгау	B+[20]
Pitchfork Media	10.0/10[21]
Rolling Stone	несприятливий[22]

Animals вийшов у продаж 23 січня 1977 в Англії. За два дні до релізу на електростанції гурт провів прес-конференцію[23]. Журнал NME назвав альбом «однією з найбільш екстремальних, безжально прямолінійних іконоборчих брил музики, які тільки можливо почути на цій стороні сонця…»[23]. Карл Даллас з Melody Maker писав: «…незатишний смак реальності в середовищі, яка звично заколисувала нас всі попередні роки…». Критик Rolling Stone Френк Роуз був просто в розпачі: «Pink Floyd 1977-го року став гірше і похмуріше…».

Гурт грав на стадіоні Soldier Field в Чикаго під час їх туру в 1977 році.

Альбом Animals послужив основним матеріалом для турне гурту під назвою In the Flesh, яке почалося в день виходу альбому в місті Дортмунд, Німеччина. Турне продовжувалося весь лютий по континентальній Європі, в березні — у Великій Британії, потім решту весни і майже все літо — в США. На концертах публіку розважала надувна Алгі, що пролітала над нею. Коли свиня зносилася, її замінили на більш дешеву, але як виявилося, вибухонебезпечну модель. Одного разу німецький імпресаріо Pink Floyd Марсель Аврам демонстрував гурту у Мюнхені цю нову свинку, але її накачали не мало горючим газом пропаном, а киснево-ацетиленовою сумішшю, що спричинило потужний і небезпечний вибух прямо в готельному номері, який славився своїми численними дзеркалами[24].

В гурті відбувався внутрішній конфлікт. Вотерс здобув звичку приїжджати на місце кожного концерту на самоті та, відігравши, негайно виїжджати, не чекаючи решти. Одного разу, Райт, посеред гастролей, відлетів до Англії, погрожуючи покинути гурт. Гілмор відчув, що гурт досяг нарешті того успіху, який прагнув, і їм більше нічого було бажати.

Місцеві імпресаріо в США намагалися здорово нагріти Pink Floyd у фінансовому сенсі. Одного разу організатори концерту в Чикаго заявили, що продали 67 000 квитків на стадіон Soldier Field, але Вотерс і їхній менеджер О'Рурк засумнівалися в чесності партнерів, найняли вертоліт, фотографа та адвоката, злетіли в повітря і нарахували, насправді, 95 000 присутніх глядачів, що означало спробу приховати від гурту 640 000 доларів доходу[25].

На останньому концерті туру, що проходив у липні 1977 року на Монреальському стадіоні Olympic, група галасливих і «відв'язаних» фанатів особливо дістала Вотерса. Коли один з них з нестямними криками поліз на сітку, що відгороджує музикантів від публіки, Вотерс не витримав і злобно плюнув хлопцю в обличчя[26]. Втім, він був не єдиним, кого втомили виступи перед такою великою аудиторією: Гілмор навідріз відмовився в той вечір виходити на біс[26]. Прийшовши в готель після цього концерту, Вотерс був пригнічений своїм вчинком. Він розповів продюсеру Бобу Езріну про своє відчуження, що виникло під час цього турне, і як він іноді вибудовував незриму стіну між собою і публікою. Ця ідея послужила поштовхом до нової концепції, яка створила наступний альбом Pink Floyd The Wall[26].

Автор слів Роджер Вотерс. 

Коментарі

Власне примітки

• Опис альбому на pinkfloyd-co.com(англ.)
• Огляди альбому pinkfloyd.net(англ.)
• Энди Маббетт "Полный путеводитель по музыке Pink Floyd(рос.)
• Е. Бычков Легенды рока: Пинк Флойд(рос.)
• pinkfloydonline.com Архівовано 21 грудня 2008 у Wayback Machine.(англ.)
• Про електростанцію Баттерсі(англ.)
• Вид з космосу на електростанцію Баттерсі(англ.)