Artemis 1

КК Оріон із ICPS на орбіті

Під час цього польоту буде використовуватися версія ракети-носія SLS Block 1, що міститиме два п'ятисегментні твердопаливні прискорювачі, центральне ядро першого ступеню із чотирма двигунами RS-25, що розроблені ще для програми Спейс Шаттл, та другий ступінь Interim Cryogenic Propulsion Stage, що є модифікацією Delta Cryogenic Second Stage.

16 січня 2013 року NASA анонсувало, що Європейське космічне агентство побудує Сервісний модуль Оріона на базі вантажного КК ATV. У січні 2015 року NASA і Lockheed Martin повідомили, що деякі елементи капсули будуть на 25 % легшими, ніж у попередній версії. Це досягнуть завдяки тому, що конус складатиметься не з шістьох панелей, а з трьох. Також будуть замінені деякі інші деталі та проводка. Відповідно, кількість зварних швів зменшиться з 19 до 7, що, в свою чергу, призведе до зменшення маси металу, що витрачається на ці шви, і зробить корабель легшим.

Капсула для EM-1 буде обладнана системою життєзабезпечення та місцями сидіння екіпажу, але запускатиметься безпілотною. Проте у лютому 2017 року NASA повідомило, що їхній адміністратор Robert M. Lightfoot Jr. просив Human Exploration і Operations Mission Directorate все ж таки розглянути можливість відправки екіпажу із двох астронавтів.[4] Вивчаючи кілька місяців техніко-економічне обґрунтування можливих змін місії, а також, беручи до уваги можливість її затримки та скорочення тривалості (через вимоги техніки безпеки), NASA вирішило залишити місію безпілотною.

Адаптер для кріплення 13 CubeSat

Протягом польоту також буде виконано 13 міні-місій, для кожної із яких призначено по одному CubeSat — мініатюрному супутнику для космічних досліджень (вагою від 0,1 до 500 кг). Вони міститимуться у спеціальному адаптері між другим ступенем і Оріоном. Відділившись у певний момент польоту, ці CubeSat зможуть досліджувати більш глибокий космос, бо існуючі зараз міні-супутники знаходяться на ННО.[5][6] Місії для CubeSat, що відібрані NASA:

• Lunar Flashlight — визначатиме присутність чи відсутність водяного льоду на поверхні Місяця і позначатиме його концентрацію у межах одного-двох кілометрів по траєкторії свого руху (в основному по затінених місцевостях місячного Південного полюсу).
• Near-Earth Asteroid Scout — підтвердження концепції керованого космічного апарату із сонячним вітрилом, спроможного знаходити астероїди, орбіти яких близькі до орбіти Землі. Їх досліджуватимуть, пролітаючи над ними на висоті до 10 км і використовуючи монохроматичну камеру наукового класу із високою роздільною здатністю. Інформація про фізичні властивості конкретних астероїдів могла б допомогти Asteroid Redirect Mission.
• BioSentinel — астробіологічна місія, що використовуватиме дріжджі для виявлення, дослідження і порівняння впливу випромінювання глибокого космосу на живі організми протягом тривалого їх знаходження далі, ніж на ННО.
• LunIR — апарат, спроектований компанією Lockheed Martin для здійснення астроспектроскопії та інфрачервоної спектроскопії поверхні Місяця.
• Lunar IceCube — шукатиме докази існування водяного льоду на Місяці із висоти ~100 км (низька навколомісячна орбіта).
• CubeSat for Solar Particles — вивчатиме потік динамічних частинок і магнітних полів, що надходять від Сонця. Результати досліджень можуть сприяти побудові мережі станцій для вивчення космічної погоди.
• Lunar Polar Hydrogen Mapper — складатиме мапу наявності водню поблизу кратерів місячного Південного полюсу та відстежуватиме глибину залягання та поширення багатих на водень з'єднань, таких, як вода. Сателіт використовуватиме нейтронний детектор для вимірювання енергії нейтрона, що взаємодіятиме із матеріалом місячної поверхні. Планується, що протягом 60-ти денної місії апарат зробить 141 оберт навколо Місяця.
• EQUULEUS — місія, запропонована Агентством аерокосмічних досліджень Японії. Відображатиме земну плазмосферу для вивчення середовища із випромінюваннями навколо Землі. Рухатиметься апарат у космічному просторі між Землею і Місяцем, коригуючи свою траєкторію завдяки низькоенергетичним маневрам.
• OMOTENASHI — зможе літати над Місяцем та приземлятися на його поверхню, вивчаючи при цьому випромінювання.
• ArgoMoon — надсилатиме NASA зображення для підтвердження коректності проведених операцій, що відбуватимуться на ICPS протягом польоту.

Ще три місії для CubeSat були обрані на конкурсі між неурядовими організаціями:

• Cislunar Explorers — апарат, що здійснюватиме електроліз; за рахунок цього і працюватиме його рушійна установка. Рухаючись різними навколомісячними орбітами, він зніматиме Місяць, Землю і Сонце.
• Earth Escape Explorer — протягом цієї місії перевірятимуться можливості комунікації на великій відстані між системами зв'язку на Землі та на космічному апараті, а також довготривалість роботи апарату у космосі.
• Team Miles — в якості рушійної системи використовуватиме іонні двигуни, які є гібридом плазмових та лазерних. Апарат визначатиме поширення плазми навколо Землі та перевірятиме можливість комунікації на відстані 4-96 млн км від Землі.

У 1968 році космічний корабель Аполлон-8 з трьома астронавтами на борту десять разів облетів навколо Місяця, проводячи різноманітні дослідження.

На кінець 2018 року планувалася SpaceX lunar tourism mission по відправленню ракетою-носієм Falcon Heavy і КК Dragon 2 двох космічних туристів у подорож навколо Місяця. На початок 2018 року Dragon 2 ще не запускався,[7] а тестовий політ Falcon Heavy вiдбувся 6 лютого 2018 р.[8] Після нього Ілон Маск заявив, що більше не планує спільні запуски Falcon Heavy та Dragon 2, а натомість команда SpaceX зосередиться на розробці ракети BFR.[9]

• Дослідження Місяця
• Proposed SLS and Orion Missions

• Orion website на NASA.gov
• Space Launch System website на NASA.gov
• Simulation of EM-1 Launch and CubeSat Deployment на YouTube