Asproparthenis

Жуки середніх і досить великих розмірів: 6-20  мм у довжину. Основні ознаки цього роду[1]:

• тіло чорне, але густо вкрите розсіченими жовтувато- або сріблясто-сірими лусочками;
• головотрубка пряма, має добре помітний серединний кіль із поздовжніми борозенками по обидва його боки, бокові ж краї самої головотрубки також облямовані кілями;
• вусики 1-й членик їх джгутика звичайно коротший за 2-й.
• боки передньоспинки вкриті простими крапками і не мають чорних зерняток ані крапок із потовщеними краями;
• надкрила більш або менш паралельнобічні, найширші посередині;
• 1-й та 2-й членики лапок видовжені, 2-й звичайно довший від дволопатевого 3-го.

Докладний опис морфології Asproparthenis дивись[2], а фотографії —[3].

У вивчених з цієї точки зору видів життєвий цикл пов'язаний з лободовими. Жуки мешкають в асоціаціях, де є ці рослини. Тут вони харчуються їхнім листям, ховаються від несприятливих умов, паруються. Самиці відкладають яйця на головний корінь, кореневу шийку або у ґрунт поблизу неї. Для цього жук риє ямку та (або) вигризає заглиблення на рослині. Личинка вгризається у рослинні тканини і живе, харчуючись ними; тут вона й заляльковується. Під час її розвитку на корені часто-густо утворюється гал[4]. У деяких видів личинка обгризає коріння ззовні і лялечку утворює у ґрунті.

Більшість видів цього роду у поширенні тяжіє до південних посушливих регіонів — степів та напівпустель. Заселюють вони узбережжя водойм, солонці та солончаки, а також узбіччя шляхів, межі, перелоги, пустирі, лісосмуги, штучні та байрачні ліси, забур'янені сільгоспугіддя.

Найактивніші імаго навесні. Вони пробуджуються від сплячки, розселюються перельотами та «пішки», харчуються і відкладають яйця. Невдовзі після цього вони гинуть. Приблизно у серпні-вересні з'являються жуки нового покоління. Вони зимують — у верхньому шарі ґрунту та підстилці[5].

Всі види цього роду мешкають у межах Палеарктики. Загалом ареал роду охоплює всю Південну Європу, Закавказзя, Середню Азію і доходить до Далекого Сходу; на півдні — до Ірану, Кітаю, Монголії, на півночі — до Якутії[1]. В Україні зареєстровано 6  видів Asproparthenis[6].

Через значну мінливість і велику схожість види цього роду погано розпізнаються. Описано щонайменше 22 види роду Asproparthenis[7]. Нижче наведено їх перелік, назви видів української фауни виділено кольором:

Пов'язаність із лободовими зробила деякі види шкідниками культивованих рослин цієї родини, в першу чергу — буряків та піскозакріплювальних насаджень з саксаулу. Потенційно види цього роду можуть шкодити шпинатові та кіноа. Економічно відчутних збитків завдає звичайний буряковий довгоносик Asproparthenis punctiventris, а також Asproparthenis foveicollis. Незначні пошкодження бурякам завдають Asproparthenis carinata, Asproparthenis obsoletefasciata, Asproparthenis vexata [8][9].