Буряки

Буря́ки — село в Україні, у Бердичівському районі Житомирської області, входить до Райгородоцької сільської громади. Населення становить 498 осіб (2001)[3], налічується 174 двори. День села відзначається 21 листопада[1].

село Буряки
Герб Буряків Прапор Буряків
Будівля колишньої школи
Будівля колишньої школи
Країна  Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Бердичівський район
Громада Райгородоцька сільська громада
Код КАТОТТГ UA18020110060054148
Облікова картка Буряки 
Основні дані
Засноване 1776
Населення 498
Територія 26,63 км²[1]
Площа 2,35 км²
Густота населення 213 осіб/км²
Поштовий індекс 13365
День села 21 листопада
Географічні дані
Географічні координати 49°49′08″ пн. ш. 28°17′01″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 281 м[2]
Відстань до
обласного центру		 70 км
Відстань до
районного центру		 28 км
Найближча залізнична станція Бердичів
Відстань до
залізничної станції		 29 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Соборна, 11, с. Райгородок, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13362
Карта
Буряки
Буряки
Мапа

 Буряки у Вікісховищі

Буряки вперше згадуються 1753 року, а офіційна дата заснування — 1776 рік. Колишнє власницьке село, належало роду Букарів. Під час Другої світової війни бої за село були найкривавішими серед усіх інших населених пунктів району: загинули 238 радянських воїнів. У селі встановлені два пам'ятники на вшанування пам'яті загиблих у цій війні, а також пам'ятний знак жертвам Голодомору 1932—1933 років.

Розташоване на півдні району на межі з Вінницькою областю за 28 км до районного центру. Селом протікає струмок — один із витоків Тетерівки, на якому є два ставки.

Назва

Існує низка версій походження назви села:

  • назва села походить від слова «бараки», перші поселенці в 1778 році будували бараки безпосередньо поблизу поля, на якому працювали[1][4];
  • село виникло в часи інтенсивного виробництва цукру, і на місці села вирощували буряки, які восени вивозили на цукроварню[4];
  • село назване на честь його засновника на прізвище Буряківський[1];
  • село отримало свою назву через те, що його засновником був багатий поміщик, який мав прізвисько «Буряк» через червоні родимі плями на обличчі, схожі на плями від буряка[1].

Розташування
Поворот на Буряки з автошляху Н02

Село з навколишніми землями розташовані в лісостеповій зоні. За характером рельєфу територія колишньої Буряківської сільради складається з двох різних частин: північної та південно-східної — слабохвилястої рівнини з окремими підвищеннями — та південної — плоскорівнинного плато[1]. Село зі сходу на захід перетинає струмок Гуска (Гусочка)[5] — один із витоків Тетерівки, на якому є два ставки, утворені греблями.

Буряки розташовані в південно-західній частині Бердичівського району. З райцентром село з'єднане автошляхом Н02 із переходом у Р31 (загальна відстань — 28 км). Фізична відстань до Бердичева — 19 км, до Києва — 154 км[6].

На південь від села з заходу на схід проходить автошлях Н02, який на території колишньої Буряківської сільради перетинає Р31, утворюючи Любарське перехрестя (напрямки на Бердичів, Козятин, Хмільник і Любар). Село також сполучене ґрунтовими дорогами на захід до Іванополя та на схід на Лемеші та Райгородок. Село має автобусне сполучення з Бердичевом (АС-2) через Райгородок (перевізник ФОП «Беляков», 4—5 разів на день)[7][8].

Сусідні населені пункти:

Іванопіль урочища Грабарка, Чорний Ліс
𝒩 Лемеші
𝒲    Буряки    ℰ
𝒮
Подорожня Кропивна Андріяшівка

У селі сім вулиць із житловою забудовою — Золота (колишня Комсомольська), Квітнева (40-річчя Перемоги), Михайлівська (Жовтнева), Загребельна (Кірова), Іванопільська, Юрія Гагаріна та Райгородецька, а також провулок Михайлівський (Жовтневий)[9]. Головна вулиця села, на якій розташовані більшість адміністративних установ, — вулиця Шевченка.

Історія села

До кінця XIX століття
Буряки на німецькій мапі 1914 року

На території Буряків виявлено залишки черняхівської культури.[10]

Перша згадка про Буряки (пол. Buraki) датується 1753 роком, де село згадується в Кольбушівській транзакції у списку місцевостей поблизу Чуднова, подарованих Янушем Сангушком князеві Любомирському, старості богуславському[11].

У 1775 році почалося будівництво церкви (згоріла між 1928 і 1941 роками[12]), а в 1776 році було засноване саме поселення. Згодом село перейшло у власність до роду Букарів.

На 1885 село було відоме під назву Бураків (рос. дореф. Бураковъ), входило до Янушпільської волості Житомирського повіту Волинської губернії, мало 127 дворів та 1015 жителів, православну церкву, постоялий двір та вітряк[13]. До 1888 року населення села зросло до 145 дворів та 1165 жителів[14]

На 1900 рік у селі було 272 двори та 1740 мешканців (з них 13 католиків і 30 юдеїв), діяла парафіяльна церква та вітряк[15].

Прихід радянської влади

Радянську владу встановлено в січні 1918 року. Колишнє поміщицьке приміщення було перебудоване на школу на 245 учнів[10]. Місцеві осередки комуністичної партії та комсомолу утворено 1924 року. 1928 року в селі організовано Товариство спільного обробітку землі[10].

З утворенням системи районів та сільських рад у 1923 році було створено Буряківську сільську раду, яка була включена до Янушпільського району Бердичівської округи. При переході на обласний поділ село разом з усім районом увійшло до Вінницької області, а з утворенням, в 1937 році, Житомирської області, увійшло до її складу[16].

На початку 1930-х років у селі проживало близько 1200 мешканців[17].

У роки Голодомору 1932—1933 років померли 289 мешканців Буряків, з них 132 дітей[1]. Очевидці Голодомору оцінюють кількість загиблих мешканців села від 300 до 800 жертв. У 2008 році селяни власним коштом установили пам'ятник загиблим[17].

Зі спогадів мешканки села А. К. Омельчук[18]:

Урожай був, але все позабирала влада. Були створені бригади з членів сільради, які ходили по хатах і шукали, що є в коморах і закопане в землі. У нас в селі була одна жінка, яка ходила попід хатами і штурхала тичкою землю, чи є щось закопане. А якщо щось закопане, то приходили з сільради і забирали.»

Друга світова війна

Під час Другої світової війни проти німецьких військ у лавах Червоної армії воював 281 житель села, з них 151 — загинули, 237 — відзначено орденами й медалями[10].

Село було взяте німецькими військами 21 липня 1941 року. 37 мешканців села були вивезені на примусові роботи до Німеччини[1]. Під час війни знищено виробничу базу господарства та зруйновано значну частину будинків селян[19].

З 6 по 7 січня 1944 року відбувалися бої за звільнення села від німецьких військ, у яких загинули 238 воїнів восьми національностей[1], що є найбільшою кількістю серед усіх сіл Бердичівщини. Ведучи наступ на Бердичівському напрямку, 325-й гвардійський полк та 115-й окремий гвардійський винищувальний протитанковий дивізіон, що входили до складу 129-ї гвардійської Житомирської Червонопрапорної стрілецької дивізії отримали наказ підтримати вогнем з усіх видів зброї танкістів і зайняти село Буряки. Вранці 6 січня батальйон під командуванням капітана Яковлева увійшов до села, яке обороняли до трьох німецьких батальйонів під прикриттям авіації. Ініціатива бою неодноразово переходила з рук у руки: вдень село контролювалося радянськими військами, але завдяки вдалій контратаці за підтримки авіації до ночі село було повністю зайняте німецькими військами, за винятком артилерійського взводу із командиром батареї капітаном Васильченком, який втратив зв'язок з рештою батареї та провів Різдвяну ніч в окупованому ворогом селі з 15 бійцями та двома гарматами. Вранці 7 січня німецькі війська намагалися розвинути свій успіх та перейти в атаку на вогневі позиції радянських військ, однак завдяки точному вогню єдиної вцілілої гармати атаку було відбито, а німці зазнали людських і військо-технічних втрат. Удень радянська піхота ввірвалася до села, і 7 січня село остаточно перейшло під контроль радянських військ[20].

1957 року на братській могилі воїнів-визволителів Буряків встановлено пам'ятник, а 1970 року споруджено обеліск вічної Слави воїнам-односельцям, полеглим у боротьбі з гітлерівцями[10]. Обидва пам'ятники перебудовані в 1990-ті роки.

Післявоєнні роки

У 1950-х роках в селі працювали два колгоспи — імені Кірова та «Жовтень». У 1959 році два колгоспи було об'єднано в один — імені Кірова[1].

1957 року село перейшло до складу Чуднівського району з розформованого Янушпільського району. У 1959 село було віднесене до Бердичівського району[16]. Оскільки в цьому районі вже був колгосп імені Кірова, колгосп села Буряки став носити ім'я Г. І. Петровського[1].

На початок 1970-х років село мало 347 дворів з населенням 930 осіб[10].

Станом на початок 1970-х років за колгоспом було закріплено 2109 гектарів сільськогосподарських угідь, з яких 1842 га — орної землі. В господарстві вирощували зернові й технічні культури, діяло розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Колгосп мав пасіку, що налічувала 210 бджолосімей. За перевиконання показників сільського господарства в червні 1972 року колгосп нагороджено перехідним Червоним прапором Міністерства сільського господарства СРСР і ВЦРПС[10]. В 1973 році колгосп був відзначений за високі врожаї картоплі, які сягали 320 ц/га, а тракторист Є. М. Савчук отримав золоту медаль Виставки досягнень народного господарства УРСР[1]. Колгосп був «мільйонером»: річний прибуток становив близько 1,2 мільйона карбованців[21].

Діяла восьмирічна школа, у якій 12 учителів навчали 140 учнів, клуб на 200 місць, стаціонарна кіноустановка, бібліотека з фондом 6,5 тисяч книг, дитячі ясла на 35 місць, фельдшерсько-акушерський пункт, 2 магазини, побутова майстерня[10].

Партійна організація станом на початок 1970-х років об'єднувала 24 комуністи, дві комсомольські — 52 члени ВЛКСМ[10].

За успіхи, досягнуті у праці, 51 житель села був нагороджений орденами й медалями СРСР, серед них голова колгоспу С. М. Никодюк — орденом Леніна, колгоспник С. В. Дігтяренко — орденом Жовтневої Революції, ланкова буряківничої ланки З. С. Климчук, бригадир садово-городньої бригади І. М. Козак і свинарка Н. П. Бранденбург — орденом Трудового Червоного Прапора[10].

У 1984—1985 роках два мешканці села брали участь у війні в Афганістані[1].

1 жовтня 1987 року до села проведено телефонний зв'язок[22].

Часи незалежності

Після здобуття незалежності сільський колгосп імені Петровського певний час зберігав радянські високі показники, при ньому навіть була створена футбольна команда, яка певний час брала участь у місцевих змаганнях[21]. У 2002 році він припинив своє існування, на його основі було створене Приватне підприємство «Південне». 2003 року 391 мешканець села отримав Державні акти на землю як власники паїв, з них 97 селян працювали одноосібно[1].

2008 року 51 двір села було газифіковано. Того ж року на громадському кладовищі встановлений пам'ятник жертвам Голодомору 1932—1933, репортаж про відкриття якого показав 5 канал[23].

2011 року буряківське ПП «Атека» було відзначене за найвищу в районі врожайність кукурудзи — 94 ц з гектару[24].

У 2015 році було закрито єдину в селі Буряківську загальноосвітню школу I—II ступенів, де навчалися 42 учні[1], учнів переведено до Райгородоцької загальноосвітньої школи I—III ступенів[25].

До 20 серпня 2018 року — адміністративний центр Буряківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області. Внаслідок адміністративно-територіальної реформи увійшло до складу Райгородоцької сільської громади.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 576 осіб, з яких 239 чоловіків та 337 жінок[26].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 498 осіб[3].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[27]:

МоваВідсоток
українська 98,40 %
російська 1,60 %

Економіка
Поля на захід від села

В селі працюють такі підприємства[28][29]:

  • Приватне підприємство «Південне» (51 працівник), має розвинуте рослинницьке та тваринницьке виробництво; визнане банкрутом у 2008 році[30];
  • Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітне» (власник Гундич Ігор Петрович);
  • Фермерське господарство «Лаванда» (керівник Демчук Костянтин Лукич);
  • Фермерське господарство «Крисюк» (керівник Крисюк Олексій Михайлович);
  • Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Буряки» (керівник Базилівський Василь Леонідович).

Всі сільськогосподарські підприємства села спеціалізуються на вирощуванні зернових та технічних культур.

Сфера послуг представлена 2 магазинами та 2 закладами побутового обслуговування[31].

Соціальна сфера

У селі працюють відділення зв'язку, будинок культури на 100 місць та фельдшерський пункт[1]. Наявний стадіон поблизу колишньої школи, який вимагає реконструкції[32]. Діють два кладовища: старе на вулиці Іванопільській та нове (громадське) на Райгородецькій. У селі також були школа (закрита в 2015 році), їдальня та лазня, які не використовуються[33], а остання була зруйнована[21].

Зареєстрована парафія Собору Архистратига Михаїла Православної церкви України[29], яка з 2017 року споруджує церкву на 50 місць[34]. Існують громадські організації «Клуб рибалок „Рибак“» та «Спортивний клуб „Бенкей“»[29].

Головними проблемами села є відсутність центрального водопостачання та каналізації, дитячого садка[32].

Політика

Село входить до складу Райгородоцької сільської громади, голова якої Кудлай Галина Миколаївна (самовисуванка, член БПП «Солідарність») проживає в Буряках[35].

До складу Райгородоцької сільської ради входять 22 депутати, серед яких двоє обрані від Буряків: безпартійний самовисуванець і самовисуванець-член БПП «Солідарність»[36].

У селі діють місцеві осередки таких партій: «Жінки за майбутнє», Соціал-демократична партія України (об'єднана), Народна партія, ВО «Батьківщина», Народно-демократична партія, Соціалістична партія України, Комуністична партія України, Партія регіонів, Українська народна партія, «Наша Україна»[37].

Село Буряки утворює постійну виборчу дільницю № 180106, яка розташована у фоє сільської школи[38] (до запровадження в 2012 році постійних виборчих дільниць сільська дільниця була розташована в приміщенні сільської ради). Результати виборів:

Пам'ятки
Група братських могил (8), поховано 270 чоловік
Пам'ятник воїнам-односельчанам

У Буряках встановлено три пам'ятники:

  • Пам'ятник на братській могилі радянських воїнів, загиблих у боях за село (49°49′29″ пн. ш. 28°16′59″ сх. д.). Установлений на північному заході села, біля входу на старе кладовище. В братській могилі поховані 285 воїнів, у тому числі 1 загиблий у 1941 році та 284 загиблих у 1944 році, серед яких і Герой Радянського Союзу Максим Степанович Жадейкін. У 1957 році над могилами встановлена бетонна скульптура воїна, що сумує. 1985 року ліворуч і праворуч від неї вертикально встановлені три плити із неіржавної сталі з меморіальним написом та прізвищами воїнів. У 1997 році братську могилу реконструйовано, у центрі комплексу встановлено десять бетонних плит з прізвищами загиблих і гранітну плиту на честь Жадейкіна М. С., скульптуру воїна, що сумує, перенесено ліворуч, а праворуч встановлено скульптуру скорботної матері та дитини[54].
  • Меморіал воїнам-односельчанам, загиблим у Другій світовій війні (49°48′59″ пн. ш. 28°17′11″ сх. д.). Встановлений у 1970 році біля сільської школи. Спочатку мав вигляд залізобетонної піраміди, увінчаної зіркою. 9 травня 1995 року замінений меморіальним комплексом на честь загиблих, який складається з гранітної скульптури воїна та дитини на постаменті, праворуч від якої встановлені п'ять залізобетонних плит з іменами загиблих односельчан. Автор пам'ятного знаку — архітектор Петро Бірюк[19].
  • Пам'ятний знак жертвам Голодомору (49°49′17″ пн. ш. 28°17′53″ сх. д.). Встановлений коштом селян 21 листопада 2008 року на громадському кладовищі. Являє собою гранітний хрест на постаменті, біля якого з обох боків розміщено по три плити з габро, на яких викарбувано всі відомі імена загиблих. Автор пам'ятника — Народний художник України Василь Фещенко[17][55].

Відомі люди

У Буряках народилися[1]:

  • полковники Радянської армії В. С. Завадський, І. І. Олійничук, П. Ю. Петрук, М. Савчук, І. Б. Слюсар;
  • полковник медичної служби, кандидат медичних наук М. М. Андрущенко.

У Буряках працював на керівних посадах сільськогосподарських підприємств Ігор Петрович Гундич — голова Житомирської обласної державної адміністрації у 2016—2019 роках.

У боях поблизу Буряків у 1944 році загинув Герой Радянського Союзу Максим Степанович Жадейкін, похований у братській могилі села.

Галерея
  • Ставок у центрі села
  • Вид на частину села через ставок
  • Забудова вулиці Михайлівської
  • На старому кладовищі

Примітки
  1. Село Буряки - Міста і села України. Житомирщина. 2008
  2. Погода в селі Буряки
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. Походження топонімічних назв Бердичівщини
  5. Словник гідронімів України. — К. : Наукова думка, 1979. — С. 162.
  6. село Буряки — Геопортал адміністративно-територіального устрою України[недоступне посилання з червня 2019]
  7. Про здійснення перевірки перевезень пільгової категорії населення на маршрутах району та визначення коефіцієнту
  8. Розклад автобусів: Бердичів АС-2 — РІО Бердичів[недоступне посилання з червня 2019]
  9. Пошук індексів | Укрпошта
  10. Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 191. — 15 000 прим.
  11. Cudnów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 715. (пол.)
  12. Церква позначена на топографічній карті 1928 року[недоступне посилання з червня 2019], а на топографічній карті 1941 року[недоступне посилання з червня 2019] та подальших вже відсутня
  13. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  14. Марковський Б. Бердичівська земля з найдавнішних часів до початку ХХ ст. — Бердичів, 1999. — С. 82.
  15. Buraki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 275. (пол.)
  16. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795 — 2006: Довідник: Офіційне видання. — Житомир: Вид-во «Волинь», 2007 — С. 216. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 січня 2013.
  17. На Житомирщині селяни за власні кошти спорудили пам'ятник жертвам Голодомору. ФОТО — ZhitomirNEWS[недоступне посилання з червня 2019]
  18. Тривожне міжвоєнне двадцятиліття ( Із рукопису книги «Історія Бердичівського району). http://berdpo.info/. Процитовано 31 травня 2020.
  19. Пам'ятний знак воїнам-односельчанам. — Пам'ятки і пам'ятні місця історії та культури Бердичівщини
  20. Скавронський П. С. Визволення села Буряки від німецько-фашистських загарбників // Бердичівська земля в контексті історії України. Науковий збірник «Велика Волинь». Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. Т. 19 / Відп. ред. М. Ю. Костриця. — Житомир, М. А. К., 1999. — С. 155.
  21. Васильева С. Судьба «миллионеров»: с шапкой по селу — 2000, 7 липня 2012 — С. 6—7. Архів оригіналу за 4 жовтня 2012. Процитовано 12 січня 2013.
  22. Хронологія розвитку електрозв'язку Бердичівщини, 1870—2002 рр.
  23. У селі Буряки відкрили пам'ятник жертвам Голодомору (РЕПОРТАЖ) — 5 канал[недоступне посилання з червня 2019]
  24. У Бердичівському районі в розпалі збір пізніх зернових та кормових культур
  25. Проект № 001993-ЖТ «Шкільний автобус як засіб реалізації якісного освітнього простору Бердичівського району Житомирської області» — Державний фонд регіонального розвитку
  26. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  27. Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  28. Організації району «БУРЯКИ» / Довідник адміністративних районів України B2BToday.com.ua
  29. село Буряки — Відкритий реєстр юридичних осіб, без капчі та реєстрації
  30. «Південне», ПП (31338312) // «Голос України», N 208, 31 жовтня 2008 року
  31. Паспорт Житомирської області — Житомир, 2012 — С. 124. Архів оригіналу за 2 листопада 2014. Процитовано 12 січня 2013.
  32. Програма соціального, економічного і культурного розвитку Буряківської сільської територіальної громади на 2012 рік[недоступне посилання з червня 2019]
  33. Виробничі площі, обладнання та інше майно комунальної власності, яке не використовується і пропонується до продажу чи передачі в оренду станом на 01.07.2006 р.[недоступне посилання з червня 2019]
  34. Містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва «Будівництво храму Української православної церкви Київського патріархату на 50 місць в с. Буряки Бердичівського району Житомирської області»
  35. Обрані на посаду сільського голови — Перші місцеві вибори 23.12.2018 — Центральна виборча комісія України
  36. Депутати Райгородоцької сільської ради — Райгородоцька громада, Житомирська область, Бердичівський район
  37. Перелік структурних утворень політичних партій та первинних осередків політичних партій, зареєстрованих Бердичівським міськрайонним управлінням юстиції. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 3 серпня 2012.
  38. Відділ ведення ДРВ Бердичівської РДА
  39. Результати голосування по дільницях: № округу 65, № виборчої дільниці 91. Архів оригіналу за 23 квітня 2013. Процитовано 17 січня 2013.
  40. Результати голосування по дільницях ТВО № 65, Житомирська область. Вибори Президента України. Повторне голосування 26.12.2004. Архів оригіналу за 19.08.2014. Процитовано 03.08.2012.
  41. Результати голосування по виборчих дільницях ТВО № 57, Житомирська область. Вибори народних депутатів України 26 березня 2006 року. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 3 серпня 2012.
  42. Результати голосування по виборчих дільницях ТВО № 57, Житомирська область. Позачергові вибори народних депутатів України 30 вересня 2007 року. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 3 серпня 2012.
  43. Результати голосування по дільницях ТВО № 64, Житомирська область. Вибори Президента України 17 січня 2010 року. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 3 серпня 2012.
  44. Результати голосування по дільницях ТВО № 64, Житомирська область. Повторне голосування з виборів Президента України 07 лютого 2010 року. Архів оригіналу за 16 березня 2014. Процитовано 3 серпня 2012.
  45. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 63, Житомирська область. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 12 січня 2013.
  46. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 63, Житомирська область. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 12 січня 2013.
  47. Результати голосування по дільницях ТВО № 64, Житомирська область. Позачергові вибори Президента України 25 травня 2014 року. Архів оригіналу за 27 травня 2014. Процитовано 26 травня 2014.
  48. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 63, Житомирська область. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 жовтня 2015.
  49. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 63, Житомирська область. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 21 жовтня 2015.
  50. Результати голосування по дільницях ТВО № 63, Житомирська область. Вибори Президента України 31 березня 2019 року. Процитовано 18 квітня 2020.
  51. Результати голосування по дільницях ТВО № 63, Житомирська область. Вибори Президента України 21 квітня 2019 року. Процитовано 18 квітня 2020.
  52. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі. Житомирська область. ОВО №63. Процитовано 18 квітня 2020.
  53. Відомості про результати голосування по дільницях в одномандатному виборчому окрузі №63 (Житомирська область). Процитовано 18 квітня 2020.
  54. Братські могили радянських воїнів (іст.). — Пам'ятки і пам'ятні місця історії та культури Бердичівщини
  55. 120. Пам'ятний знак жертвам Голодомору. — Пам'ятки і пам'ятні місця історії та культури Бердичівщини

Джерела
  • Бу́ряки // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / Тронько П.Т. (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Житомирська область / Чорнобривцева О.С. (голова редколегії тому), 1973 : 728с. — С.191

Посилання


Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.