BHLHE40

BHLHE40 (англ. Basic helix-loop-helix family member e40) – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 3-ї хромосоми. [3] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 412 амінокислот, а молекулярна маса — 45 510[4].

Послідовність амінокислот
1020304050
MERIPSAQPPPACLPKAPGLEHGDLPGMYPAHMYQVYKSRRGIKRSEDSK
ETYKLPHRLIEKKRRDRINECIAQLKDLLPEHLKLTTLGHLEKAVVLELT
LKHVKALTNLIDQQQQKIIALQSGLQAGELSGRNVETGQEMFCSGFQTCA
REVLQYLAKHENTRDLKSSQLVTHLHRVVSELLQGGTSRKPSDPAPKVMD
FKEKPSSPAKGSEGPGKNCVPVIQRTFAHSSGEQSGSDTDTDSGYGGESE
KGDLRSEQPCFKSDHGRRFTMGERIGAIKQESEEPPTKKNRMQLSDDEGH
FTSSDLISSPFLGPHPHQPPFCLPFYLIPPSATAYLPMLEKCWYPTSVPV
LYPGLNASAAALSSFMNPDKISAPLLMPQRLPSPLPAHPSVDSSVLLQAL
KPIPPLNLETKD
BHLHE40
Ідентифікатори
Символи BHLHE40, BHLHB2, DEC1, HLHB2, SHARP-2, STRA13, Stra14, basic helix-loop-helix family member e40, Clast5, SHARP2
Зовнішні ІД OMIM: 604256 MGI: 1097714 HomoloGene: 2722 GeneCards: BHLHE40
Шаблон експресії


Більше даних
Ортологи
Види Людина Миша
Entrez
8553
20893
Ensembl
ENSG00000134107
ENSMUSG00000030103
UniProt
O14503
O35185
RefSeq (мРНК)
NM_003670
NM_011498
RefSeq (білок)
NP_003661
NP_035628
Локус (UCSC) Хр. 3: 4.98 – 4.99 Mb Хр. 6: 108.66 – 108.67 Mb
PubMed search [1] [2]
Вікідані
Див./Ред. для людейДив./Ред. для мишей

Кодований геном білок за функціями належить до репресорів, фосфопротеїнів. Задіяний у таких біологічних процесах як транскрипція, регуляція транскрипції, біологічні ритми. Білок має сайт для зв'язування з ДНК. Локалізований у цитоплазмі, ядрі.

Література

  • The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC).. Genome Res. 14: 2121 — 2127. 2004. PubMed DOI:10.1101/gr.2596504
  • Ivanova A.V., Ivanov S.V., Danilkovitch-Miagkova A., Lerman M.I. (2001). Regulation of STRA13 by the von Hippel-Lindau tumor suppressor protein, hypoxia, and the UBC9/ubiquitin proteasome degradation pathway.. J. Biol. Chem. 276: 15306 — 15315. PubMed DOI:10.1074/jbc.M010516200
  • Impens F., Radoshevich L., Cossart P., Ribet D. (2014). Mapping of SUMO sites and analysis of SUMOylation changes induced by external stimuli.. Proc. Natl. Acad. Sci. U.S.A. 111: 12432 — 12437. PubMed DOI:10.1073/pnas.1413825111
  • Hendriks I.A., Treffers L.W., Verlaan-de Vries M., Olsen J.V., Vertegaal A.C. (2015). SUMO-2 orchestrates chromatin modifiers in response to DNA damage.. Cell Rep. 10: 1778 — 1791. PubMed DOI:10.1016/j.celrep.2015.02.033

Примітки

  1. Human PubMed Reference:.
  2. Mouse PubMed Reference:.
  3. HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:1046 (англ.). Процитовано 30 серпня 2017.
  4. UniProt, O14503 (англ.). Процитовано 30 серпня 2017.

Див. також

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.